Невидима рука ринку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«Неви́дима рука́ ри́нку» (англ. invisible hand) — «невидима рука», мета якої — досягти найбільшої вигоди для всіх. Адам Сміт вбачав за невидимою рукою непередбачену силу, яка сприяє досягненню гармонії інтересів між особою і суспільством. Через це він вважав будь-яке втручання держави у вільну конкуренцію шкідливим.

В роботах «Теорія моральних почуттів» (1759 рік) і «Дослідження про природу і причини багатства народів» (1776 рік) фраза використана при описі механізму впливу індивідуальних інтересів на максимізацію суспільного багатства.

Історія виникнення[ред. | ред. код]

Ідеї про раціональне впорядкування хаотичних систем, що лежали в основі метафори «невидимої руки», можна знайти в роботах Петті і Лока в XVII столітті. Філософи Шотландського Просвітництва, одним з яких був Адам Сміт, зробили основною темою своїх робіт думку про те, що вчинки індивідуумів можуть мати для суспільства позитивні наслідки, які зовсім не були метою або спонукальним мотивом тих, хто їх здійснює.

Вперше термін «невидима рука» був використаний в роботі А. Сміта «Теорія моральних почуттів»:

« Мабуть, якась невидима рука змушує їх брати участь в такому розподілі ресурсів, необхідних для життя, яке існувало б, якби земля була розподілена порівну між усіма людьми, що її населяють. Таким чином, без будь-якого навмисного бажання і зовсім того не підозрюючи, багатій служить суспільним інтересам і розможенню людського роду. »

Інтерпретація[ред. | ред. код]

Сам Адам Сміт пояснює дію невидимої руки ринку так:

« Але не кожна людина використовує капітал на підтримку промисловості тільки заради прибутку, тому вона завжди буде намагатися використовувати його на підтримку тієї галузі промисловості, продукт якої буде мати найбільшу вартість і обмінюватися на найбільшу кількість грошей або інших товарів. Але річний дохід будь-якого суспільства завжди в точності дорівнює мінової вартості всього річного продукту його праці або, вірніше, саме і являє собою цю мінову вартість. І оскільки кожна окрема людина намагається за можливістю застосовувати свій капітал на підтримку вітчизняної промисловості і так направляти цю промисловість, щоб продукт її володів найбільшою вартістю, остільки він обов'язково сприяє тому, щоб річний дохід суспільства був максимально великий. Зрозуміло, зазвичай він не має на меті сприяти суспільній користі й не усвідомить, наскільки він сприяє їй. Віддаючи перевагу наданню підтримки вітчизняному виробництву, а не іноземному, він бере до уваги лише свій власний інтерес, і здійснюючи це виробництво таким чином, щоб його продукт володів максимальною вартістю, він переслідує лише свою власну вигоду, причому в цьому випадку, як і в багатьох інших, він невидимою рукою направляється до мети, яка зовсім і не входила в його наміри; при цьому суспільство не завжди страждає від того, що ця мета не входила в його наміри. Переслідуючи свої власні інтереси, він часто більш дійсним чином служить інтересам суспільства, ніж тоді, коли свідомо прагне робити це. »

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]