Нестгорн
|
Нестгорн Nesthorn | ||||
 | ||||
|
46°24′48″ пн. ш. 7°55′33″ сх. д. / 46.413333333333° пн. ш. 7.9258333333333° сх. д. | ||||
| Країна | Швейцарія | |||
|---|---|---|---|---|
| Регіон | Кантон Вале | |||
| Система | Бернські Альпи | |||
| Тип | гора | |||
| Висота | 3 822 м.н.м. | |||
| Висота відносна | 622 м[1] | |||
| Ізоляція | 6,16 км | |||
| Перше сходження | 18 вересня 1865 | |||
| Маршрут | західний гребінь | |||
  Нестгорн Нестгорн (Швейцарія) | ||||
 | ||||
 Нестгорн у Вікісховищі | ||||
Нестгорн — це гора висотою 3 822 м.н.м. в Бернських Альпах, розташована в кантоні Вале на північ від міста Бриг. Гора вважається прихованою красою, оскільки її виразну вершину з крутими північними обривами можна прямо побачити лише з декількох позицій у долині.[2]
Нестгорн розташований у південній частині Бернських Альп та є частиною одного гірського хребта разом з горами Алечгорн (на північний схід від Нестгорну, найвища гора хребта) та Бічгорн (на захід). На захід від гори розташована долина Льоченталь, на схід — долина Алецького льодовика, а точніше — на північ та схід розташований льодовик Байх, що є рукавом льодовика Обералеч. Покриті фірнами обривчасті стіни Нестгорна падають прямо в цей льодовик. З заходу скелястий гребінь веде через перевал Гредечйох до Брайтгорну (3 785 м.н.м.). На південному схилі лежить льодовик Гредеч, який є північним краєм долини Гредечталь, класичного прикладу вузького трогу, довжиною 10 км, що розташована прямо на південь і поєднується з долиною Рони в 5 км на захід від Брига.
Вся група Бічгорн-Нестгорн у порівнянні з чотиритисячниками на північ мала значно менше уваги.[3].
Нестгорн був вперше підкорений 18 вересня 1865 року. Б.Джордж, Х.Мортімер з гідами Ульріхом та Крістіаном Альмером здійснили сходження по західному гребеню[4]
Стандартний маршрут і досі проходить по цьому гребеню, на який можна вийти через Гредечйох (3 508 м.н.м.). До самого ж Гредечйоху можна дістатися декількома шляхами:
- або від прихистку Oberaletschhütte (2 640 м.н.м.) через численні льодовикові тріщини льодовика Байх (важкість за шкалою SAC — ZS-);
- або від скиту Baltschiederklause (2 783 м.н.м.) через Бальтшідерліка (3 219 м.н.м.) та льодовик Гредеч (важкість за шкалою SAC — WS).[2]
Інші маршрути, що частково дуже вимогливі, проходять по південному гребеню (важкість за шкалою SAC — S+) або північно-східному гребеню (важкість за шкалою SAC — S-).[2]
Підкорення північної стіни Нестгорну є справжній комбінований досвід — з одного боку майже вся стіна покрита розталим та змерзлим снігом, з іншого боку, граніти масиву Аар, що виходять на двох третинах стіни, у порівнянні з багатьма іншими стінами — міцні та хорошої якості.[5]
- ↑ http://www.swisstopo.admin.ch/internet/swisstopo/en/home.html [Архівовано 2009-07-09 у Wayback Machine.] Сайт Swisstopo
- ↑ а б в Ueli Mosimann: Hochtouren Berner Alpen — Vom Sanetschpass zur Grimsel. SAC-Verlag 1999. Seite 218 ff.
- ↑ Alpin — Das Bergwelt Magazin: Berner Oberland Hochtouren — Die andere Seite. Ausgabe Juli 2002, Seite 38-45. Olympia Verlag.
- ↑ John Ball, The Alpine Guide: Central Alps, 1869, p. 94
- ↑ Der Sommer 2003 und die Folgen: Auswirkungen der Klimaerwärmung auf klassische Routen in den Walliser und Berner Alpen. Beispiele: Berner Alpen
- Нестгорн на Hikr(англ.)
- Прихисток Oberaletschhütte(нім.)
 | |
|---|---|
| Наука | |
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |