Нетребко Олег Володимирович
| Нетребко Олег Володимирович | |||
|---|---|---|---|
 Солдат | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження |
15 липня 1984 Нова Одеса | ||
| Смерть |
29 листопада 2014 (30 років) Донецький аеропорт | ||
| Псевдо | Кеня | ||
| Військова служба | |||
| Роки служби | ???, 2014 | ||
| Приналежність |
 Україна | ||
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | ||
| Рід військ |
 Механізовані війська | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Оле́г Володи́мирович Нетре́бко (15 липня 1984 — 29 листопада 2014) — солдат Збройних сил України, гранатометник 93-ї механізованої бригади. Учасник боїв за Іловайськ та боїв за Донецький аеропорт. Псевдо «Кеня». Один із «кіборгів».
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився на Миколаївщині.
За спогадами матері Людмили Миколаївни, ріс дуже допитливим, любив і захищав тварин. На день народження 10 років попросив коня, йому подарували коня на ім'я Квітка.[1]
Доглядав за квітами, висадив кілька дерев біля річки, планував озеленяти власну вулицю. Був рибалкою і грибником.
Мав добрі фізичні дані — зріст 195 см. Служив в армії, згодом працював у спецпідрозділі «Спрут» м. Києва.[1]
Бойовий шлях[ред. | ред. код]
14 березня 2014 року Олега призвали за частковою мобілізацією. В червні переведений до 93-ї окремої механізованої бригади, був зарахований до зведеної ударно-штурмової роти на посаду гранатометника.[1]
Після місяця навчань з бойової підготовки надійшла команда вирушати на схід. Під час передислокації з десяти машин шість поламались, лагодили по дорозі. Прибули в Старобешеве, наступного дня вирушили на Грабське, де прийняли перший бій. Українських вояків обстрілювали з мінометів, що були встановлені на техніці — на квадроциклах та на КамАЗі. Їх не вдавалося зачепити контрбатарейним вогнем, тому їх знищили, атакувавши табір супротивника.[1]
З Грабського направились до Іловайська у серпні 2014 року. Заходили до міста разом із батальйоном «Донбас». Олег із побратимом-кулеметником Олексієм зайняли позиції у школі, влаштувались у коридорі на другому поверсі.[1]
Проявив у боях мужність, матері його товаришів по службі дзвонили його матері, дякували, що допоміг уціліти їхнім синам.[1]
Після Іловайського «котла» приїхав додому. Привіз прапор, прострілений, увесь у мазуті, який виніс, обв'язавшись ним.[1]
 Зовнішні зображення
| |
|---|---|
|
Олег на даху Нового терміналу ДАП. // осінь 2014 |
29 листопада 2014-го загинув під час боїв за Донецький аеропорт — з побратимами прикривав «швидку», що евакуювала поранених із аеропорту. Тіло не змогли забрати одразу, бо воно було під завалом. В середині грудня Ігор Гофман із побратимами обміняли чотири трупи росіян — одного десантника та трьох танкістів — на тіло Олега.[2]
Як зниклий безвісти перебував в розшуку 4 місяці. Похований в Новій Одесі на Миколаївщині 2 квітня 2015-го.
Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]
- Орден «За мужність» III ступеня (4 червня 2015, посмертно) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.[3]
- Відзнака міста Кривий Ріг «За Заслуги перед містом» 3 ступеня (посмертно).
- Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж Фокша О. Є., Він знав відповідь на запитання: «Навіщо я живу?»[недоступне посилання] // Миколаївський обласний центр пошукових досліджень
- ↑ Андрій Міхейченко, Ігор Гофман тричі повертався в пекло на летовище [Архівовано 2018-04-05 у Wayback Machine.] (дзеркало [Архівовано 2019-01-23 у Wayback Machine.]) // Народна армія — № 49, ст. 14, — 16 грудня 2016
- ↑ Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела[ред. | ред. код]
- Фокша О. Є., Він знав відповідь на запитання: «Навіщо я живу?» // Миколаївський обласний центр пошукових досліджень
Посилання[ред. | ред. код]
- Нетребко Олег Володимирович // Книга пам'яті полеглих за Україну
- Нетребко Олег Володимирович // Небесна Гвардія
- Солдати (Україна)
- Народились 15 липня
- Народились 1984
- Померли 29 листопада
- Померли 2014
- Військовики 93-ї окремої механізованої бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Нагороджені знаком «За оборону Донецького аеропорту»
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Нової Одеси
- Померли в Донецьку
- Поховані в Миколаївському районі