Нижньосвірська ГЕС

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Нижньосвірська ГЕС
Lover Svir Hydroelectric Station cascade (cropped).jpg
Вид на греблю
60°48′17″ пн. ш. 33°42′17″ сх. д. / 60.80499999999999972° пн. ш. 33.70499999999999829° сх. д. / 60.80499999999999972; 33.70499999999999829Координати: 60°48′17″ пн. ш. 33°42′17″ сх. д. / 60.80499999999999972° пн. ш. 33.70499999999999829° сх. д. / 60.80499999999999972; 33.70499999999999829
Країна Росія Росія
Адмінодиниця Ленінградська область
Стан діюча
Річка Свір
Каскад Свірський
Початок будівництва 1927
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів 1933-1935
Основні характеристики
Встановлена потужність 99  МВт
Середнє річне виробництво 452  млн кВт·год
Тип ГЕС руслова низьконапорна
Розрахований напір 11  м
Характеристики обладнання
Тип турбін поворотно-лопаткові
Кількість та марка турбін 2хПЛ 20/811-В-742, 2хПЛ 20/811
Витрата через турбіни 4х290  м³/сек
Кількість та марка гідрогенераторів 2хСВ 900/170-80, 2хСВ-902-160/80
Потужність гідроагрегатів 2х27,5; 2х22  МВт
Основні споруди
Тип греблі насипні; водозкидна бетонна,
Висота греблі 28  м
Довжина греблі 1375; 191,6  м
Шлюз однонитковий однокамерний
ЛЕП 220 и 35
Нижньосвірська ГЕС is located in Росія
Нижньосвірська ГЕС
Нижньосвірська ГЕС
CMNS: Нижньосвірська ГЕС на Вікісховищі

Нижньосві́рська гідроелектроста́нція ім. Г. Й. Графтіо (Нижньо-Свірська ГЕС) — ГЕС на річці Свір в Ленінградській області, біля селища Свірстрой і міста Лодєйне Поле. Входить у Свірський каскад ГЕС.

Нижньосвірська ГЕС
Схема Нижньосвірської ГЕС
Нижньосвірська ГЕС в розрізі

Загальні відомості[ред.ред. код]

Будівництво ГЕС розпочалося в 1927, закінчилося в 1936. Є низьконапірною русловою гідроелектростанцією. Склад споруд ГЕС:

  • водоскидна бетонна гребля завдовжки 191,6 м;
  • насипна руслова гребля завдовжки 70 м та заввишки 28 м;
  • насипна лівобережна гребля завдовжки 1005 м;
  • насипна правобережна гребля завдовжки 300 м;
  • однокамерний однониточний судноплавний шлюз;
  • будинок ГЕС відкритого типу завдовжки 129 м.

Потужність ГЕС — 99 МВт (спочатку 96 МВт), середньорічне вироблення — 452 млн кВт·г. У будинку ГЕС встановлено 4 поворотно-лопатних гідроагрегатів, які працюють при розрахунковому напорі 11 м³: 2 гідроагрегати потужністю по 27,5 МВт, 2 гідроагрегати потужністю по 22 МВт. Спочатку станція мала 4 гідроагрегати потужністю по 24 МВт, 2 з яких замінено, а інші 2 експлуатуються при пониженій потужності. Устаткування ГЕС застаріло і потребує модернізації. Напірні споруди ГЕС (довжина напірного фронту 1,86 км) утворюють Нижньосвірське водосховище площею 24,3 км², повної і корисної ємності 119 і 23 млн м³ відповідно. При створенні водосховища було затоплено 370 га сільгоспугідь, перенесено 314 споруд.

Нижньосвірська ГЕС спроектована інститутом «Ленгідропроект».

Економічне значення[ред.ред. код]

Нижньосвірська ГЕС працює в піковій частині графіка навантажень енергосистеми Північного Заходу Росії. Водосховище ГЕС затопило Свірські пороги, забезпечивши судноплавство рікою Свір. Нижньосвірська ГЕС зіграла велику роль в розвитку промисловості країни в 1930—1950 рр.

Нижньосвірська ГЕС входить до складу ВАТ «ТГК-1».

Собівартість електроенергії в 2001 році 0,059 рублів.

Історія будівництва[ред.ред. код]

Проекти гідроенергетичного освоєння Свирі виникли ще в дореволюційні роки. У 1916 році інженер В. Д. Никольський розрахував «запаси водної сили річки Свір», що дозволило розробити проект споруди на Свирі двох електростанцій і регулювальної греблі. Але в силу наступних подій, проект було законсервовано. Така ж сама доля спіткала і пропозицію, висунуту в червні 1917, інженером І.В. Єгіазаровим про будівництво на Свирі трьох електростанцій. Лише 3 травня 1918 Рада народних комісарів розглянула перший кошторис споруди трьох свірських ГЕС і судноплавного шлюзу.

Восени 1918, почалися підготовчі роботи на місці майбутніх свірських гідростанцій. Але велися вони дуже повільно, і практично припинилися. І тільки проектувальники продовжували ескізне проектування трьох станцій, і гідрологи вели спостереження в районах майбутніх робіт.

Будівництво Нижньосвірської ГЕС було передбачено планом ГОЕЛРО і почалося відразу після закінчення будівництва Волховської ГЕС. 19 жовтня 1927 відбулося урочисте закладання гідроелектростанції, на якій були присутні голова ВЦВК М. І. Калінін і секретар ЦК і Ленінградського обкому ВКП(б) С. М. Кіров. Проект Нижньосвірської ГЕС, вперше в світовій практиці спорудженої на м'яких стисливих ґрунтах, відрізнявся застосуванням ряду сміливих технічних рішень. Будівництво ГЕС виконували з використанням праці ув'язнених. Перший гідроагрегат став до ладу 19 грудня 1933, останній — в 1935. 15 вересня 1936 року Нижньосвірську ГЕС прийнято у промислову експлуатацію при потужності 96 МВт.

Під час Німецько-радянської війни гребля ГЕС була підірвана відступаючими радянськими військами. 13 вересня 1941 до ГЕС вийшли фінські війська. Устаткування ГЕС евакуювати не встигли (потім його довелося відновлювати). Понад 2 років Нижньосвірська ГЕС перебувала на лінії фронту між радянськими і фінськими військами і була дуже зруйнована. У 1944 почалося відновлення станції, що завершилося у 1948. ГЕС було присвоєно ім'я її творця — Г. Й. Графтіо. У 1955 було створено каскад Свірських ГЕС "Лененерго". У 1979 Нижньосвірську ГЕС було реконструйовано. У 1997 було замінено один гідроагрегат, в 2003 — другий.

У 2009 і 2011 роках планується заміна інших гідроагрегатів з доведенням потужності станції до 110 МВт[1], а також будівництво другої нитки шлюзів.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Росія Це незавершена стаття з географії Росії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Промисловість Це незавершена стаття з промисловості.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.