Нижньосвірська ГЕС

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Нижньосвірська ГЕС
Lover Svir Hydroelectric Station cascade (cropped).jpg
Вид на греблю
Країна Росія Росія
Статус діюча
Річка Свір
Каскад Свірський
Початок будівництва 1927
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів 1933-1935
Основні характеристики
Встановлена потужність 99 МВт
Середнє річне виробництво 452 млн кВт·год
Тип ГЕС руслова низьконапорна
Розрахований напір 11 м
Характеристики обладнання
Тип турбін поворотно-лопаткові
Кількість та марка турбін 2хПЛ 20/811-В-742, 2хПЛ 20/811
Витрата через турбіни 4х290 м³/сек
Кількість та марка гідрогенераторів 2хСВ 900/170-80, 2хСВ-902-160/80
Потужність гідроагрегатів 2х27,5; 2х22 МВт
Основні споруди
Тип греблі насипні; водозкидна бетонна,
Висота греблі 28 м
Довжина греблі 1375; 191,6 м
Шлюз однонитковий однокамерний
ЛЕП 220 и 35
Власник
Власник ТГК-1

Нижньосві́рська гідроелектроста́нція ім. Г. Й. Графтіо (Нижньо-Свірська ГЕС) — ГЕС на річці Свір в Ленінградській області, біля селища Свірстрой і міста Лодєйне Поле. Входить у Свірський каскад ГЕС.

Нижньосвірська ГЕС
Схема Нижньосвірської ГЕС
Нижньосвірська ГЕС в розрізі

Загальні відомості[ред.ред. код]

Будівництво ГЕС розпочалося в 1927, закінчилося в 1936. Є низьконапірною русловою гідроелектростанцією. Склад споруд ГЕС:

  • водоскидна бетонна гребля завдовжки 191,6 м;
  • насипна руслова гребля завдовжки 70 м та заввишки 28 м;
  • насипна лівобережна гребля завдовжки 1005 м;
  • насипна правобережна гребля завдовжки 300 м;
  • однокамерний однониточний судноплавний шлюз;
  • будинок ГЕС відкритого типу завдовжки 129 м.

Потужність ГЕС — 99 МВт (спочатку 96 МВт), середньорічне вироблення — 452 млн кВт·г. У будинку ГЕС встановлено 4 поворотно-лопатних гідроагрегатів, які працюють при розрахунковому напорі 11 м³: 2 гідроагрегати потужністю по 27,5 МВт, 2 гідроагрегати потужністю по 22 МВт. Спочатку станція мала 4 гідроагрегати потужністю по 24 МВт, 2 з яких замінено, а інші 2 експлуатуються при пониженій потужності. Устаткування ГЕС застаріло і потребує модернізації. Напірні споруди ГЕС (довжина напірного фронту 1,86 км) утворюють Нижньосвірське водосховище площею 24,3 км², повної і корисної ємності 119 і 23 млн м³ відповідно. При створенні водосховища було затоплено 370 га сільгоспугідь, перенесено 314 споруд.

Нижньосвірська ГЕС спроектована інститутом «Ленгідропроект».

Економічне значення[ред.ред. код]

Нижньосвірська ГЕС працює в піковій частині графіка навантажень енергосистеми Північного Заходу Росії. Водосховище ГЕС затопило Свірські пороги, забезпечивши судноплавство рікою Свір. Нижньосвірська ГЕС зіграла велику роль в розвитку промисловості країни в 1930—1950 рр.

Нижньосвірська ГЕС входить до складу ВАТ «ТГК-1».

Собівартість електроенергії в 2001 році 0,059 рублів.

Історія будівництва[ред.ред. код]

Проекти гідроенергетичного освоєння Свирі виникли ще в дореволюційні роки. У 1916 році інженер В. Д. Никольський розрахував «запаси водної сили річки Свір», що дозволило розробити проект споруди на Свирі двох електростанцій і регулювальної греблі. Але в силу наступних подій, проект було законсервовано. Така ж сама доля спіткала і пропозицію, висунуту в червні 1917, інженером І.В. Єгіазаровим про будівництво на Свирі трьох електростанцій. Лише 3 травня 1918 Рада народних комісарів розглянула перший кошторис споруди трьох свірських ГЕС і судноплавного шлюзу.

Восени 1918, почалися підготовчі роботи на місці майбутніх свірських гідростанцій. Але велися вони дуже повільно, і практично припинилися. І тільки проектувальники продовжували ескізне проектування трьох станцій, і гідрологи вели спостереження в районах майбутніх робіт.

Будівництво Нижньосвірської ГЕС було передбачено планом ГОЕЛРО і почалося відразу після закінчення будівництва Волховської ГЕС. 19 жовтня 1927 відбулося урочисте закладання гідроелектростанції, на якій були присутні голова ВЦВК М. І. Калінін і секретар ЦК і Ленінградського обкому ВКП(б) С. М. Кіров. Проект Нижньосвірської ГЕС, вперше в світовій практиці спорудженої на м'яких стисливих ґрунтах, відрізнявся застосуванням ряду сміливих технічних рішень. Будівництво ГЕС виконували з використанням праці ув'язнених. Перший гідроагрегат став до ладу 19 грудня 1933, останній — в 1935. 15 вересня 1936 року Нижньосвірську ГЕС прийнято у промислову експлуатацію при потужності 96 МВт.

Під час Німецько-радянської війни гребля ГЕС була підірвана відступаючими радянськими військами. 13 вересня 1941 до ГЕС вийшли фінські війська. Устаткування ГЕС евакуювати не встигли (потім його довелося відновлювати). Понад 2 років Нижньосвірська ГЕС перебувала на лінії фронту між радянськими і фінськими військами і була дуже зруйнована. У 1944 почалося відновлення станції, що завершилося у 1948. ГЕС було присвоєно ім'я її творця — Г. Й. Графтіо. У 1955 було створено каскад Свірських ГЕС "Лененерго". У 1979 Нижньосвірську ГЕС було реконструйовано. У 1997 було замінено один гідроагрегат, в 2003 — другий.

У 2009 і 2011 роках планується заміна інших гідроагрегатів з доведенням потужності станції до 110 МВт[1], а також будівництво другої нитки шлюзів.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]



Промисловість Це незавершена стаття з промисловості.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.