Свір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Свір
Свирь
Svir.jpg
Берега річки Свір
61°00′32″ пн. ш. 35°29′30″ сх. д. / 61.00888888891677198° пн. ш. 35.49166666669477621° сх. д. / 61.00888888891677198; 35.49166666669477621
Витік Онезьке озеро
• координати 61°00′32″ пн. ш. 35°29′30″ сх. д. / 61.00888888891677198° пн. ш. 35.49166666669477621° сх. д. / 61.00888888891677198; 35.49166666669477621
висота, м 32 м
Гирло Ладозьке озеро
• координати 60°30′33″ пн. ш. 32°47′55″ сх. д. / 60.50916666669477451° пн. ш. 32.79861111113877570° сх. д. / 60.50916666669477451; 32.79861111113877570
Басейн 84 400 км²
Країни: Росія Росія
Площа: 84 400 км² км²
Регіон Ленінградська область
Довжина 224 км
Середньорічний стік 790 м³/с
Притоки: Oyat River[d], Pasha River[d], Vazhinka River[d], Q4212550?, Q4222158?, Q4245274?, Q4280328?, Q4289303?, Q4307075?, Q4315930?, Q4362472?, Q4366814?, Q4408216?, Q4411683?, Q4412757?, Q4459393?, Q4477743?, Q4519610?, Q4519893?, Q4526274?, Q4537968?, Q4538031? і Q14915338?
Водойми в руслі Ладозьке озеро і Онезьке озеро
код ДВР Росії 01040100712102000011922
GeoNames 485581
Свір у Вікісховищі?

Свір (рос. Свирь, фін. Syväri, ест. Sviri) — річка на південному сході Ленінградської області, Росія. Вона витікає з Онезького озера і впадає в Ладозьке озеро, з'єднуючи тим самим два найбільших озера Європи.

Походження назви[ред. | ред. код]

Є припущення. що назва річки має північногерманське походження (ср. др.-исл. svíri "шея" [2]).

Географічні відомості[ред. | ред. код]

Довжина річки 224 км, загальне падіння 23 м, з них 13 м припадає на порожисту ділянку верхньої течії. Площа водозбору 84 400 км². У верхній і нижній течії Свір прорізає широкі приозерні ділянки, в середньому — смугу горбистого рельєфу і тече тут у вузькій і глибокій долині. Ширина річки в верхів'ях близько 700 м, в нижній течії кілька звужується, тільки-но має розширення до 10 ÷ 12 км в Івінському розливі. Глибина русла змінюється від 3,5 до 11 м, переважають глибини 5-7 м. Швидкість течії змінюється від 0,5 до 10,6 км/год. Рівень води в Свирі протягом року коливається мало внаслідок регулюючого впливу Онезького озера і гребель гідроелектростанцій. Замерзає річка в період з середини листопада до початку грудня, розкривається в середині — наприкінці квітня. Середня витрата води 610 м³/сек.

Річка тече в низинах, які в минулому були зайняті льодовиковими водоймами. Узбережжя Свірі здебільшого є заросла лісом горбиста місцевість. У середній течії Свірі існували пороги, але після побудови на річці каскаду електростанцій, греблі підняли рівень води, затопивши пороги і створивши глибоководний шлях на всьому протязі річки. На річці розташовуються Нижньосвірський (80 км від гирла) і Верхньосвірський (120 км від гирла) гідровузли. Водосховище Верхньосвірської ГЕС сформувало Івінський розлив або Верхньосвірське водосховище площею 183 км².

Історія[ред. | ред. код]

До появи річки Свір стік з Онезького озера в Ладогу відбувався південніше - через річки Ошта - Тукша - Оять. Сучасна річка виникла близько 9500 років тому в результаті трансгресії південної частини Онезького озера, викликаної ізостатичним підняттям північної частини озерної улоговини. У міру врізання русла річки рівень Онезького озера впав з позначки 75 метрів над рівнем моря до сучасних 33[3]

Господарське використання[ред. | ред. код]

Річка є частиною Волго-Балтійського водного шляху і що передувала йому Маріїнської водної системи. На річці розташовано дві гідроелектростанції: Нижньо- і Верхньосвірську ГЕС.

Річка прямує вздовж Александро-Свірського монастиря, який використовувався як Свірлаг (один з таборів мережі ГУЛАГу). Вздовж річки відбувались важкі бої за часів війни-продовження (1941–1944).

На правому березі, у гирлі річки Свір, розташовано Нижньосвірський заповідник..

Головні притоки[ред. | ред. код]

Головні міста[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. GEOnet Names Server — 2018.
  2. Северогерманская топонимика в Беларуси и Западной России
  3. http://earth.spbu.ru/ ↑ Севастьянов Д.В., Субетто Д.А., Сикацкая Е.Д., Степочкина О.Е. Особенности эволюции озерно-речной сети в бассейне Ладожского озера в голоцене // Вестник Санкт-Петербургского университета. Сер. 7. Геология. География. : Журнал. — СПб., 2001. — Вып. 1. — № 7. — С. 88-100. — ISSN 1029-7456.