Никанор (Дейнега)
Никанор (Дейнега) Микола Петрович Дейнега | ||
Меморіальна таблиця преосвященному владиці Никанору (Дейнезі) у Львові | ||
| ||
---|---|---|
лютий 1972 — 8 листопада 1982 | ||
Церква: | Українська Греко-Католицька Церква | |
| ||
1 травня 1951 — 8 листопада 1982 | ||
Попередник: | Климентій Шептицький | |
Наступник: | Юрій Макар | |
Діяльність: | католицький священник, католицький диякон, католицький єпископ | |
Народження: | 8 грудня 1907 Світанок, Рогатинський район, Івано-Франківська область | |
Смерть: | 8 листопада 1982 (74 роки) Львів, Українська РСР, СРСР | |
Похований: | Янівський цвинтар | |
Батько: | Петро Дейнега | |
Священство: | 29 жовтня 1939 | |
Єп. хіротонія: | лютий 1972 | |
Никано́р Дейне́га (8 грудня 1907, Свистільники — 8 листопада 1982, Львів) — єпископ Української греко-католицької церкви; з лютого 1972 року єпископ-помічник Львівської архієпархії.
Отець Климентій Шептицький у своєму «Послідньому слові» зазначив, що у випадку його смерті чи арешту обов'язки архімандрита Унівської Свято-Успенської лаври буде виконувати о. Никанор Дейнега. Отця Климентія Шептицького заарештували 1 травня 1947 року.
За час архимандритства о. Никанора збудовано монаші будівлі в Рудному та Брюховичах. Коли владика Володимир Стернюк організував підпільну греко-католицьку семінарію, архімандриту Никанору поручено викладати богослов'я. Разом з єромонахом Юліаном Вороновським о. Никанор переклав з французької мови «Типікон» — Устав студитського чернецтва, який ще до початку Другої світової війни уклали митрополит Андрей Шептицький та Блаженний Климентій Шептицький.
За словами о. Василя Вороновського, архімандрит Никанор Дейнега був мудрою і розсудливою людиною. До нього за порадою зверталися монахи з різних згромаджень.[1]
У 1963 році архимандрит Никанор переїхав до Львова, звідки йому було легше керувати підпільними монастирями, а невдовзі владика Василь (Величковський) висвятив його на епископа підпільної УГКЦ[2].
Помер у Львові, похований на 40 полі Янівського цвинтаря.
На будинку при вул. Виговського, 58, у Львові, в якому у 1960–1982 роках мешкав і працював преосвященний владика Никифор, на його честь на початку 2000-х років встановлена меморіальна таблиця авторства львівських скульпторів Василя Гоголя, Анатолія Мельника та Віктора Мельника.
- ↑ Вшанували владику Никанора Дейнегу. Процитовано 27 червня 2014.[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Монастир св. Івана Богослова, оо. Студитів (УГКЦ). Архів оригіналу за 9 листопада 2017. Процитовано 8 листопада 2017.
- Вшанували владику Никанора Дейнегу[недоступне посилання з липня 2019]
Це незавершена стаття про релігійного діяча чи діячку УГКЦ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |