Василь (Величковський)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Блаженний священомученик Василій Величковський
Величковський Василь.jpg
Народився 1 червня 1903, Станіславів
Помер 30 червня 1973, Вінніпег, Канада
Беатифікований 27 червня 2001 Папою Іваном Павлом II
Головна святиня Храм св. Йосифа м. Вінніпег
День пам'яті 27 червня за юліанським календарем (14 червня за григоріанським),[1]
Атрибути в іконографії: хрест, церква, пальмова гілка

Василь Володимирович Величковський (*1 червня 1903, Станіславів — †30 червня 1973, Вінніпег) — новомученик Української греко-католицької церкви, релігійний діяч, єпископ УГКЦ, редемпторист.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в сім'ї священика у роді (по батькові) Величковських, який походив зі Східної України, із села Величків. Рід Величковських визначається тим, що був священичим уже більш 300 років.

Василь Величковський відвідував початкову школу в селі Пробіжна, а опісля навчався у василіанському Інституті святого Йосафата. У 1920 р. вступив до Духовної семінарії у Львові; у 1925 році склав перші монаші обіти як редемпторист у селі Голоско біля Львова, і рукоположення.

З 1928 ієромонах Василь — учитель і місіонар на Волині. Переобладнав у 1930 з дозволу маршала Пілсудського церкву латинського обряду в Ковелі в греко-католицьку.

Покинув у 1935 на вимогу польських властей Волинь і повернувся в монастир у Станиславові. У 1936 один із головних доповідачів на Об'єднавчому з'їзді УГКЦ у Львові. У 1938 випустив ювілейний альманах до 25-ліття діяльності редемптористів в Україні.

В 1939 уперше викликаний в НКВД за організації масової процесії, але був відпущений. У 1941 за дорученням митрополита Андрея Шептицького і на прохання громади відбув в Кам'янець-Подільський, але на наказ німецького коменданта покинув місто.

З 1942 — ігумен монастиря в Тернополі, де в 1945 його заарештовано та відправлено до Києва. Смертний вирок замінено 10 роками примусової праці під Воркутою.

Повернувся в 1955 до Львова і зайнявся організацією життя УГКЦ в підпіллі.

У 1959 Папа Іоанн XXIII номінував його єпископом; архієрейські свячення прийняв 4 лютого 1963 р. від звільненого з ув'язнення митрополита Йосипа Сліпого. Став єпископом Луцьким і місцеблюстителем глави УГКЦ в Україні.

23 січня 1969 повторно ув'язнений на три роки. Вироком Судової колегії у кримінальних справах Псковського обласного суду від 23.09.1969 Василь Величковський був засуджений за ч. 2 ст. 138, ст. 187-1, ст. 42 КК України 1960 року (порушення законів про відокремлення церкви від держави і розповсюдження неправдивих вигадок на радянський державний і суспільний устрій) на 3 роки позбавлення волі у виправно-трудовій колонії суворого режиму[2]. Ув'язнення відбув у тюрмі в м. Комунарськ на Донбасі. Після закінчення терміну виселений за межі СРСР.

Провів деякий час в Римі; на запрошення колеги з ордену редемптористів митрополита Максима (Германюка) переїхав в Канаду.

Помер 30 червня 1973 у м. Вінніпег (Канада).

Беатифікація[ред.ред. код]

24 квітня 2001 р. у присутності Його Святості папи Івана-Павла ІІ у Ватикані проголошено декрети мучеництва, героїчних чеснот та чуд 52 слуг Божих. Декрети стосувалися і 28 слуг Божих Української Греко-Католицької Церкви. Одним із декретів стверджено мучеництво 26 кандидатів архиєпархіального процесу, завершеного у Львові 2 березня. Передана звідти документація на кожного з них містила життєпис, відомості про мученицьку смерть, а також богословський аналіз його праць, якщо такі були. Визнано мученицьку смерть 8 єпископів, 14 священиків, 3 монахинь і одного мирянина.[3] Під час пастирського візиту в Україну Святіший Отець 27 червня 2001 р. на полі львівського іподрому під час Божественної Літургії у візантійсько-слов'янському обряді проголосив блаженними (тобто, у східному розумінні — святими) 28 українських мучеників і вірних слуг Божих УГКЦ. Тоді вперше чин беатифікації за латинським обрядом звершено на українській землі, як і вперше — в контексті східної Літургії.[4]
До гідності блаженних (тобто святих) піднесено мучеників УГКЦ спеціальною формулою беатифікації:

« Нашою апостольською владою ми дозволяємо, щоб відтепер і надалі всечесних Слуг Божих величати блаженними і щоб їхні свята (празники) святкували кожного року у місцях і відповідно до чину[5]  »

Молебень і Акафіст до Блаженного священномученика Величковського уклав о. Іван Сіянчук, протоігумен редемптористів у Канаді.

Українська Греко-Католицька Церква вшановує літургійну пам'ять бл. свщмч. Василія Величковськогор 27 червня за юліанським календарем (14 червня за григоріанським).[6]

Перенесення мощей блаженного Василія Величковського[ред.ред. код]

Церемонія перенесення тлінних останків Блаженного Василія Величковського до храму св. Йосифа відбулася 16 вересня 2002 у м. Вінніпег. Відкривши труну, очевидці завмерли в подиві й благовісті — тіло Блаженного Василія не зазнало змін: обличчя й борода променіли святістю, руки були тілесного кольору й тримали хрест. Пролежавши в землі майже тридцять літ, Блаженний Владика Василій лежав як живий, попри те, що одяг і труна розтліли: нетлінне тіло помили, почистили й зодягнули в нові архієрейські ризи.

Мощі Блаженного Василія Величковського вшановують паломники із Західної Канади і США — і не лише українського походження, а й інших національностей та різних конфесій. У прибудованій до церкви каплиці паломники моляться; є і свідчення про одержані чудесну поміч та оздоровлення.

Реабілітація[ред.ред. код]

Прокуратура у Львівській області реабілітувала Василя Величковского. В повідомленні прес-служби львівської прокуратури про це говориться:

« Положеннями ст. 1 ЗУ "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні" від 17.04.1991 визнано реабілітованих осіб, засуджених за поширення завідомо неправдивих вигадок, що ганьблять радянський державний і суспільний лад, а також за порушення законів про відокремлення церкви від держави і школи від церкви, а потім висновком прокуратури Львівської області від 31.03.2017 Василь Величковський реабілітований.[2]  »

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. † Свщмч. Миколая Чарнецького і 24-х укр. мучч.; муч. Омеляна Ковча
  2. а б во Львовской области реабилитировала Василия Величковского(рос.)
  3. Беатифікація слуг Божих 27 червня 2001 р. Короткі біографії. // http://old.ugcc.org.ua/ukr/ugcc_history/martyrs/ (перегляд 16.07.2016 р.)
  4. Петро Сабат. Вшанування мучеників УГКЦ, проголошених блаженним папою Іваном-Павлом ІІ в Україні у 2001 р. PDF. — С. 115—120.
  5. Вахтанг Кіпіані. Візит Понтифіка. Вік мучеників. - Нью-Джерсі : “Свобода” - 2001 р. // http://www.kipiani.org/plain.cgi?96 (перегляд 16.07.2016 р.).
  6. http://www.rr.lviv.ua/news/n135/ Хроніка візиту на Україну Святішого Отця Івана Павла II. (перегляд 16.07.2016 р.)

Посилання[ред.ред. код]