Климентій (Шептицький)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Блаженний
Климентій Шептицький
Климентій Шептицький.jpg
Священномученик
Мирське ім'я Марiя Казимир
Чернече ім'я Климентій
Народився 17 листопада 1869(1869-11-17)
Помер 1 травня 1951(1951-05-01) (81 рік)
Шанується в Католицькій Церкві
Беатифікований 27 червня 2001 Папою Іваном Павлом II
Подвижництво монах
праведник народів світу

Блаженний Священномученик Климе́нтій Казими́р Шепти́цький, M.S.U. (17 листопада 1869, Прилбичі, Яворівський повіт, Львівщина — 1 травня 1951, Владимир) — Блаженний Католицької Церкви, церковний діяч і архімандрит монахів Студійського уставу, брат Слуги Божого митрополита Андрея Шептицького. Був послом до Галицького сейму та Віденського парламенту, заступником голови Господарського Товариства.

Сім'я та освіта[ред.ред. код]

Климентій народився в аристократичній родині, син графа Яна (Івана) Шептицького та його дружини Софії у родинному маєтку, в селі Прилбичі. Брат митрополита Андрея Шептицького, шоста дитина у сім'ї[1]. Ім'я при хрещенні — Марiя Казимир. Початкову освіту здобув удома від найманих вчителів під наглядом матері. Перша Сповідь блаженнішого Климентія відбулась 9 квітня 1881 р., на наступний день — отримав Святе Причастя[2].

Закінчив гімназію святої Анни у Кракові, де склав на відмінно іспит зрілості. Навчався в університетах Кракова, Мюнхена і Парижа, в 1892 отримав ступінь доктора права у Ягеллонському університеті (Краків)[3]. Одночасно закінчив Інститут лісівництва.

Світська діяльність[ред.ред. код]

Працював адвокатом, допомагав батькові управляти сімейними маєтками, був послом Галицького сейму. В 19001907 був депутатом австрійського парламенту, співавтор «Загального австрійського закону про ліси». Коли у 1907 році розпустили австрійський парламент, Казимир вирішив завершити свою політичну діяльність. Зайнявся суто адміністративною роботою, а також почав вести господарство у маєтку Шептицьких в Дев'ятниках. Там для селян католиків східного обряду побудував парафіяльну церкву.

Автор робіт з питань сільського господарства, голова Галицького лісівничого товариства.

Климентій Шептицький, настінний розпис в Унівськії Лаврі

Студійський чернець[ред.ред. код]

В 1911 вступив до бенедиктинського монастиря у Байроні. У 1912 році перейшов у греко-католицький монастир Студійського уставу (Студитів) у Кам'яниці в Боснії, де приніс монаші обіти і отримав ім'я Климентій. 28 серпня 1915 року єпископ Діонізій Няраяді з Крижевець висвятив його на священика. У 1915 став ієромонахом. Отримав богословську освіту в університеті Інсбрука (Єзуїтська колегія Canisianum в Інсбруку.

У його монастирській келії були лише залізне ліжко, шафа з книгами, столик і клячнік, на якому молився перед Розп'яттям. За спогадами сучасників,

він, колись був бажаним гостем аристократичних салонів, завзятим мисливцем, власником маєтку, не шукає тепер для себе ніяких переваг: миє, нарівні з братами, брудний посуд (ті навіть вдавалися до замовлянь, щоб не допустити його до цього), носить вугілля по вулиці, чим шокує львів'ян: «Граф — і відро з вугіллям!» Якось один з ченців на сповіді зізнався, що «обносився», так о. Климентій запропонував йому чудові штани з «графських часів», в яких соромився ходити, тому що були занадто «розкішними».

У 1918 році став настоятелем Унівського монастиря, a з 1926 року ігуменом Студитів Свято-Успенської Унівської лаври. Зіграв значну роль в історії греко-католицького чернецтва в XX столітті. В 19361937, спільно з митрополитом Андрієм Шептицьким, склав статут для монахів Студійського уставу, відомий під назвою «Типікон», який апробував папа Пій XII. Брав участь у заснуванні жіночого студитського монастиря в Якторове, монастиря в Канаді. Був членом Богословського наукового товариства, читав лекції в університеті Інсбрука. З 1937 жив у Львові, допомагав своєму братові в управлінні церквою. З 1939 — Член Українського Католицького Інституту, церковного об'єднання імені митрополита Рутського. Таємно іменований митрополитом Андрієм Шептицьким екзархом Росії та Сибіру (1939). У 1944 р. наступник Йосиф Сліпий іменував отця Климентія архімандритом монахів Студійського уставу.

Під час Другої світової війни брав участь у порятунку євреїв в Україні — їх ховали в монастирях, а потім переправляли в угорську Україну.

Барельєф Климентію Шептицькому в Унівській лаврі

Восени 1944, митрополит Йосип Сліпий звів Климентія Шептицького у сан архімандрита монахів Студійського уставу і призначив керівником делегації на переговорах з органами радянської влади, яка була прийнята в Москві головою Ради у справах релігійних культів при Раднаркомі Іваном Полянським.

Захисник греко-католицької церкви[ред.ред. код]

Проте керівництво СРСР взяло курс на ліквідацію унії і приєднання греко-католиків до Російської православної церкви. В 1945 всі уніатські єпископи були арештовані (ніхто з них не погодився перейти в православ'я), і церкву фактично очолив старий архімандрит Климентій, який закликав священиків не погоджуватися на перехід в юрисдикцію Російської православної церкви. Влітку 1945 зібрав 61 підпис греко-католицьких священиків під проханням звільнити заарештованих єпископів і припинити переслідування греко-католиків.

Влада заборонила йому жити у Львові; останній період життя на свободі він провів в Уневі. Направив у Ватикан лист з описом переслідувань, яким піддавалися греко-католики. Цей лист було перехоплено органами НКВС, що і стало приводом для його арешту.

Арешт[ред.ред. код]

5 червня 1947 архімандрит Климентій був заарештований більшовиками в своїй келії під час вечірньої молитви. У келії проведено обшук, в результаті якого знайдено антирадянську літературу та два плакати ОУН із зображенням у центрі національного тризуба та підписом «Слава Україні! Героям слава!», що були сховані у дивані спальні[4]. Однак, за свідченням тогочасних монахів, листівки були сфабриковані та підкинуті працівниками МДБ[5], іншою підставою такого припущення є те, що у келії дивана не було, а стояло дерев'яне ліжко. Отже, це дає підстави вважати, що і ця, і інші подібні докази фальсифікувалися для звітності про свою роботу працівниками МДБ. З метою залякування монахів та мешканців села його везли на відкритій вантажівці, між двома солдатами з демонстративно наставленою зброєю. Архімандрит Климентій зміг тільки вклонитися людям, які стояли біля своїх домівок, та поблагословити село[6].

Архімандрит Климентій Шептицький був засуджений на 25 років. З 27 червня 1947 містився в Київській внутрішній в'язниці МВС. У його біографії сказано, що

саме в її стінах отець Климентій зазнав найбільші знущання, про що свідчать протоколи допитів, що проходили переважно вночі. Енкаведисти різними способами намагалися зламати його. Побоями, фізичною і моральною наругою, шантажем, залякуванням, співчуттям, улесливими обіцянками. Слідчий неодноразово пропонував йому зректися своєї віри, перейти в юрисдикцію Московської патріархії, обіцяючи відпустити його в монастир. Архімандрит залишався непохитним у своєму святому переконанні, залишався вірним християнським ідеалам.

Слідство тривало 7 місяців і 15 січня 1948 року слідчі підготували обвинувальний вирок за статтями 54-1 та 54-2 Кримінального кодексу — зрада батьківщині. Постановою засідання особливої наради при МДБ СРСР від 28 лютого 1948 року Шептицький Климентій Іванович, 1869 р.н., засуджений до 8 років виправно-трудових таборів із конфіскацією майна на основі статей 54-1А, 54-11 Кримінального Кодексу УРСР. Після оголошення вироку, архімандрита відправили до Москви у внутрішню в'язницю МДБ СССР[7]. Більшу частину свого перебування у Владимирському централі провів у медичному корпусі. На стан його здоров'я дуже вплинуло перебування у Київській в'язниці.

Помер архімандрит Климентій Шептицький 1 травня 1951 р. о 21 годині 30 хв. у Владимирському централі. Похований під її стінами у попередньо викопаній ямі 3 травня о 3-ій годині ночі. Його могилу відшукати не вдалось[8]. Про процедуру захоронення розповідала Варвара Іванівна Ларіна, колишня працівниця Владимирського централу[9].

« «Померлого роздягнули, обгорнули у простирадло, взяли на ноші та винесли на міський цвинтар, що знаходиться поруч в'язниці. Тіло кинули у заздалегідь приготовану яму і засипали землею, не залишаючи жодних позначок»  »

Є припущення, що Климентій Шептицький був таємним єпископом, бо висвячував в'язнів різних національностей. З нагоди 25-річчя Андрія Шептицького на митрополичому престолі надрукував «Митрополит Андрій та оновлення східної чернечої традиції» («Богословія», кн. 1 — 2, 1926).

Символічна могила (кенотаф) Климентія Шептицького на Князь-Владимирському цвинтарі у Владимирі

У 1991 році архімандрита Климентія Шептицького, Прокуратурою УРСР, посмертно було реабілітовано.

Меморіальна дошка Климентію Шептицькому на Князь-Владимирському цвинтарі у Владимирі
Церемонія відкриття меморіальної дошки Климентію Шептицькому на Князь-Владимирському цвинтарі у Владимирі 30 жовтня 2010 року за участі Тимчасового повіреного у справах України в Росії Вячеслава Яцюка

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

  • У вересні 2000 року на Владимирському цвинтарі монахи Унівської Лаври, встановили кам'яний хрест з пам'ятним написом та світлиною блаженного Климентія. Поставили хрест біля в'язничної стіни на місці поховання в'язнів.
  • У 2005 році в селі Унів Перемишлянського району Львівської області було відкрито меморіальну дошку на честь митрополита Андрея і блаженного архимандрита Климентія Шептицьких за порятунок єврейських, українських та польських дітей у роки Другої світової війни.
  • Меморіальну дошку Климентію Шептицькому також відкрито на Князь-Владимирському цвинтарі у Владимирі. На церемонії відкриття меморіальної дошки, що відбулася 30 жовтня 2010 року, на офіційному рівні Україну представляв Тимчасовий повірений у справах України в Росії Вячеслав Яцюк.
  • 29 липня 2011 року в селі Прилбичах було відкрито перший в Україні пам'ятник Блаженному Климентію та його братові Митрополиту Андрею Шептицькому.[10]
  • 12 листопада 2008 року президент Польщі Лех Качинський у Варшаві вручив ієромонаху Венидикту, ігумену Унівської лаври, «Орден Відродження Польщі» блаженному Климентію Шептицькому (посмертно)[11].

Беатифікація[ред.ред. код]

Отець Климентій Шептицький був беатифікований Папою Римським Іваном Павлом ІІ 27 червня 2001 року у Львові під час офіційного візиту Святійшого Отця в Україну[12].

«Праведник народів світу»[ред.ред. код]

В 1996 він отримав звання «Праведник народів світу» за порятунок євреїв у період Голокосту. В 2005 в селі Унів Перемишлянського району Львівської області була відкрита меморіальна дошка на честь митрополита Андрея і блаженного архимандрита Климентія Шептицьких за врятування єврейських, українських та польських дітей у роки Другої світової війни.

Меморіальна дошка Климентію Шептицькому на Князь-Владимирському цвинтарі у Владимирі

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Володимир В'ятрович. Історія з грифом «Секретно»: Архімандрит Климентій, обвинувачений за віру.
  2. Життя, мученича смерть і слава мучеництва бл. свщмуч. Климентія Шептицького, архімандрита Унівського монастиря
  3. Оксана Сайко. Блаженний священномученик Климентій Шептицький
  4. Галузевий державний архів Служби безпеки України (ГДА СБУ), ф. 06, спр. 74978, Т. І, арк. 357.
  5. Дмитрух С. Блаженний Климентій Шептицький про молитву у відроджених монастирях Студійського уставу / ієромонах Севастіян Дмитрух. — Л.: Свічадо, 2002. — 130 с.
  6. Мицько І. Святоуспенська Лавра в Уневі (кінець ХІІІ ст. — кінець ХХ ст.) / Ігор Мицько. — Л.: Свічадо, 1998. — 328 с., іл.
  7. ГДА СБУ, ф. 06, спр. 74978, Т. ІІ. арк. 73.
  8. Український журнал — 5/2015. Блаженний мученик Климентій Шептицький
  9. Спогади В. І. Ларіної. Рукопис / В. І. Ларіна // Постуляційний центр беатифікації і канонізації святих УГКЦ у місті Львові.
  10. Братам Шептицьким відкрили пам'ятник на Львівщині
  11. Szeptycki Kazimierz Maria (bł. Klemens)(пол.)
  12. Беатифікація слуг Божих 27 червня 2001 року.

Література[ред.ред. код]

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
  • Чорнописька, Вікторія. Релігійна та громадська діяльність блаженного преподобномученика Климентія (Шептицького) (1869—1951 рр.) — Львів: Галицька видавнича спілка, 2014. — 302 с.: фот. — Бібліогр.: с. 243—273. — ISBN 978-966-1633-79-6
  • Пікулик Н., Сеник Л. Климентій Шептицький — слуга Божий. / Надія Пікулик, Любомир Сеник — Л.: Свічадо, 1997. — 64 с.
  • Світильник Істини. Спогад, записаний владикою Михаїлом Гринчишином, ЧНІ. Джерела до історії Української Богословської Академії у Львові (1928-1929-1944), Том LIII, частина третя, ред. П.Синиця, Торонто-Чікаго 1983, С. 471—475.
  • Чорнописька Вікторія. Новаторська ідеологія Климентія Шептицького у розвитку студитських монастирів у Східній Галичині (20-30 рр. ХХ ст.) // Збірник наукових праць. Серія «Історія та географія» / Харківський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка. — Харків: Колегіум, 2012. — Вип. 43. — С. 8-15.
  • Курт Левін. Мандрівка крізь ілюзії. — Львів: Свічадо, 2007. — с.142-145, 149—150

Посилання[ред.ред. код]