Хронічна ниркова недостатність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Хронічна ниркова недостатність
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 N18
DiseasesDB 11288
MedlinePlus 000471
eMedicine med/374
MeSH D007676

Хроні́чна нирко́ва недоста́тність — прогресуюче порушення функцій нирок (перш за все видільної), що виникає поступово, упродовж тривалого часу та призводить до уремічної інтоксикації (скупченню у крові азотистих шлаків).

Етіологія та патогенез[ред.ред. код]

Найчастіше є наслідком

В основі патогенезу ХНН лежить прогресуюче зменшення діючих нефронів, що призводить до зниження ниркових процесів та порушенню функцій нирок.

Клінічні прояви[ред.ред. код]

Складаються із синдрому хронічної уремії, артеріальної гіпертонії, порушень водно-сольової та кислотно-лужної рівноваги, що являє собою заключну стадію тривалого процесу загибелі нефрону та зморщення нирок.

Розрізняють дві фази клінічно вираженої ХНН:

  • Компенсовану — креатинемія досягає 0,06—0,07 г/л та зниження клубочкової фільтрації до 10—15 мл/хв (у цій фазі ще ефективне консервативне лікування)
  • Термінальну — креатинемія вище 0,06-0,07 г/л та клубочкова фільтрація нижче 10-15 мл/хв (показаний програмний гемодіаліз або пересадка нирки).

Симптоми[ред.ред. код]

Зазвичай у хворих упродовж тривалого часу визначають симптоми ураження нирок. У зв'язку з розвитком ниркової недостатності з'являються скарги на загальну слабкість, втрату апетиту, свербіж шкіри, нудоту, блювоту, порушення сну, схуднення. При огляді визначають посмикування м'язів, блідість шкіри, зниження температури (навіть у період інфекційних ускладнень). Артеріальний тиск, як правило, підвищений. У деяких випадках, одним з перших симптомів є затерпання кінцівок, здебільшого рук, нижче ліктів. Затерпання зумовлено нетривалим порушенням балансу калію в крові за певний час після споживання каліємістких продуктів (картопля, помідори тощо).[джерело?]

При вираженій уремії розвивається перикардит, зазвичай сухий, рідше ексудативний. Одночасно є ураження міокарду, зумовлене наявністю анемії, гіпертонії, порушенням електролітного обміну. Серце збільшене у розмірах, визначаються ознаки гіпертрофії лівого шлуночка, вислуховується систолічний шум, можлива поява застійних явищ.

Звичайно є анемія. Число тромбоцитів може бути зменшене, що є однією з причин підвищеної кровоточивості. В сироватці крові підвищений вміст креатиніну, залишкового азоту, сечової кислоти, калію.

У легенях є ознаки токсичного набряку, що чітко визначається при рентгенологічному дослідженні.

Може бути ацидоз з появою характерного «великого шумного дихання».

Сеча з постійно низькою відносною щільністю, що оцінюється при її дослідженні у пробі за Зимницким. Часто має місце протеїнурія.

Прогресування ниркової недостатності призводить до розвитку уремічної коми зі зростаючим затемненням свідомості. Перебіг ХНН може бути різноманітним, що залежить від ступеня та характеру основного захворювання.

Лікування[ред.ред. код]

Підтримка гомеостазу та уповільнення прогресуючого ураження нирок, покращення стану хворого. Попередження та корекція водно-електролітних порушень, корекція артеріальної гіпертонії, зменшення утворення кінцевих продуктів білкового обміну. Дієта та медикаментозна терапія залежать від стадії захворювання.

У терапевтичній клініці майже в 80% випадків причиною хронічної ниркової недостатності є хронічний гломерулонефрит і пієлонефрит. Тому успішна терапія загострення основного захворювання може привести до часткового або повного відновлення функціонуючих нефронів, а отже до зменшення (або зникнення) хронічної ниркової недостатності. Корекція азотемії досягається в першу чергу обмеженням білку до 40 г в добу, при цьому 30 г білку повинно бути тваринного походження (м'ясо, молоко, сир, яйця), а 10 г — рослинного (хліб, картопля, овочі, фрукти, каші). Широко використовується картопляна і картопляно-яєчна дієта (дієта Джиованетти). Висока калорійність їжі (2 500-2 800 ккал) знижує катаболізм і зменшує розпад білку.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Довідник дільничого терапевта по фармакотерапії/під ред. М. В. Бочкарьова та Є. А. Мухіна. — Кишинів: Картя молдовеняске, 1986.


Медицина Це незавершена стаття з медицини.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.