Некроз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Некротичне ураження шкіри ноги

Некро́з (грец. Νεκρός — смерть) — передчасна загибель і руйнування клітини в живому організмі під дією факторів критичного ушкодження.

Некроз — патологічний стан при якому відбувається денатурація внутрішньоклітинних протеїнів та ферементативне перетравлення змертвілих клітин. Некротичні клітини втрачають здатність підтримувати цілісність мембрани, внаслідок чого компоненти клітин виходять за її межі, що викликає запалення оточуючих некроз тканин. Ферменти, що викликають перетравлення некротичних клітин надходять з їх лізосом, а також з лейкоцитів, що завжди супроводжують запалену реакцію.

Етіологія[ред.ред. код]

Етіологія некрозу пов'язана із природою фактора критичної альтерації. Критична альтерація — молекулярно-субклітинне ушкодження цілої клітини або її окремих елементів (плазматичної мембрани, рецепторів, мітохондрії, генетичного апарату, системи біосинтезу молекул, цитоскелету, системи утилізації), що загрожує загибеллю клітини.

Причини критичної альтерації поділяють на три групи:

  1. Внутрішньоклітинні причини
  2. Зовнішні причини
  3. Імунологічна катастрофа

Патогенез[ред.ред. код]

Стадії клітинної відповіді на стрес і шкідливі чинники

Некротичний процес розпочинається під впливом фактору критичної альтерації. Спершу фактор критичної альтерації реагує із трансмембранними сигналперетворювальними рецепторами клітини або активує цитоплазматичні сигналперетворювальні молекули, які своєю чергою передають молекулярні сигнали до генів клітини, що ініціюють програми організації та виживання клітини або її смерть шляхом апоптозу. Якщо ж немає змоги виконання аварійних програм виживання клітина гине шляхом некрозу.

Класифікація[ред.ред. код]

Некроз класифікується за морфологічними та клінічними ознаками.

Морфологічна[ред.ред. код]

В залежності від морфологічних змін, визначають 5 основних форм некрозу:

  1. Коагуляційний некроз — характеризується формуванням желатино-подібної субстанції, в якій можна визначити морфологію тканини під мікроскопом. Коагуляція виникає внаслідок денатурації протеїнів. Цей тип некроза спостерігається внаслідок ішемії тканин.
  2. Колікваційний некроз — характеризується перетравленням мертвих клітин та формуванням тягнучої рідкої маси. Виникає внаслідок бактеріальної або грибкової інфекцій, що стимулють активний запальний процес, активну участь в якому беруть лейкоцити, при загибелі яких утворюється рідка жовтувата рідина (гній).
  3. Казеозний некроз — виникає при комбінації факторів, що призводять до коагуляційного та колікваційного некрозів, виникає переважно внаслідок дії мікобактерії туберкульозу. Некротична тканина має білуватий колір, а при мікроскопії визначаються аморфні гранулярні залишки на фоні запалення. Казеозний некроз спостерігається при гранульомі.
  4. Жировий некроз — виникає при змертвінні жирової тканини, що призводить до активації її ферменту ліапзи, якою багата зокрема жирова тканини підшлункової залози. При уражені жирової тканини цього органу виникає гострий панкреатит.
  5. Фібриноїдний некроз — це особлива форма некрозу, при якій змертвіння клітин відбувається пошкодження судин внаслідок імуної реакції. Такий тип ураження відбувається при накопиченні стінками судин антигенів — імуних комплексів.

Клінічна[ред.ред. код]

Клінічно вирізняють кілька видів змертвінь біологічних тканин: гангрена (волога, суха), пролежні, інфаркт, виразка та нориця.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]


Клітина Це незавершена стаття з клітинної біології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.