Некроз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Некротичне ураження шкіри ноги

Некро́з, змертві́ння, (від грец. Νεκρός — смерть) — це патологічний стан при якому відбувається денатурація внутрішньоклітинних протеїнів та ферементативне перетравлення змертвілих клітин. Некротичні клітини втрачають здатність підтримувати цілісність мембрани, внаслідок чого копмоненти клітин виходять за її межі, що викликає запалення оточуючих некроз тканин. Ферменти, що викликають перетравлення некротичних клітин надходять з їх лізосом, а також з лейкоцитів, що завжди супроводжують запалену реакцію..

Етіологія[ред.ред. код]

Некроз може відбуватися в результаті таких факторів, як припинення кровопостачання, дія органічних токсинів, чужорідних білків, механічне пошкодження, опіків. На відміну від апоптозу, прибирання клітинних уламків вмираючої клітини сусідніми клітинами та, у випадку хребетних тварин, фагоцитами імунної системи, загалом стає важчим, оскільки неконтрольована смерть не супроводжується генерацією клітинних сигналів, які могли би вказати на наявність мертвих клітин та необхідність фагоцитозу їх уламків. Виділення внутрішньоклітинної речовини при некрозі часто призводить до запалень.

Класифікація[ред.ред. код]

Некроз класифікується за морфологічними та клінічними ознаками.

Морфологічна[ред.ред. код]

В залежності від морфологічних змін, визначають 5 основних форм некроза:

  1. Коагуляційний некроз — характеризується формуванням желатино-подібногї субстанції, в якій можна визначити морфологію тканини під мікроскопом. Коагуляція виникає внаслідок денатурації протеїнів. Цей тип некроза спостерігається внаслідок ішемії тканин.
  2. Колікваційний некроз — характеризується перетравленням мертвих клітин та формуванням тягнучої рідкої маси. Виникає внаслідок бактеріальної або грибкової інфекцій, що стимулють активний запальний процес, активну участь в якому беруть лейкоцити, при загибелі яких утворюється рідка жовтувата рідина (гній).
  3. Казеозний некроз — виникає при комбінації факторів, що призводять до коагуляційного та колікваційного некрозів, виникає переважно внаслідок дії мікобактерії туберкульозу. Некротична тканина має білуватий колір, а при мікроскопії визначаються аморфні гранулярні залишки на фоні запалення. Казеозний некроз спостерігається при гранульомі.
  4. Жировий некроз — виникає при змертвінні жирової тканини, що призводить до активації її ферменту ліапзи, якої багата зокрема жирова тканини підшлункової залози. При уражені жирової тканини цього органу виникає гострий панкреатит.
  5. Фібриноїдний некроз — це особлива форма некрозу, при якій змертвіння клітин відбувається пошкодження судин внаслідок імуної реакції. Такий тип ураження відбувається при накопиченні стінками судин антигенів — імуних комплексів.

Клінічна[ред.ред. код]

Клінічно вирізняють кілька видів змертвінь біологічних тканин: гангрена (волога, суха), пролежні, інфаркт, виразка та нориця.

Джерела[ред.ред. код]

  1. Скрипниченко Д. Ф. Хірургія: Підручник.- 4-е вид., випр. і доповн.-К.:Вища шк., 1992.- 581 с.:іл. (С.362-365) ISBN 5-11-003837-6
  2. Хірургія/ Хіміч С. Д. та ін.;.- К.:Здоров'я, 2004.- 488 с. (С.362-369) ISBN 5-311-01352-4
  3. Кіт О. М. та інш. Медсестриство в хірургії.- Тернопіль: Укрмедкнига, 2001.- 494 с.(С.455-458) ISBN 966-7364-92-5