Гемодіаліз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Гемодіаліз (грец. αἷμα — кров та грец. διάλυσις — розклад) — один з методів позаниркового очищення крові.

Загальні відомості[ред.ред. код]

Метод заснований на принципі дифузії та конвекції речовин з малою та середньою молекулярною масою через напівпроникну мембрану, що дозволяє видалити з крові токсичні речовини та продукти метаболізму. Необхідність у гемодіалізі виникає при важких захворюваннях нирок, або при надходженні у кров великої кількості токсинів. Метод застосовують коли швидкість клубочкової фільтрації нирок знижується до 15 — 10 мл/хв, концентрація сечовини у крові перевищує 30 ммоль/л, креатину — більше 700 мкмоль/л, також коли у хворих спостерігаються гіперкаліємія, метаболічний ацидоз тощо.

Показання до застосування[ред.ред. код]

Апарат штучна нирка

Необхідність проведення гемодіалізу встановлюється лікарями в залежності від діагнозу та стану пацієнта. Основними показаннями до проведення гемодіалізу є:

  • гостра та хронічна ниркова недостатність;
  • отруєння деякими речовинами (які можуть бути видалені діалізом);
  • передозування лікарських препаратів;
  • важкі порушення електролітного складу крові.

При хронічних захворюваннях нирок гемодіаліз починають проводити, коли ниркова недостатність не піддається консервативній терапії та переходить у термінальну стадію (виникають симптоми уремічної інтоксикації).

Метод протипоказаний при наявності злоякісних пухлин, органічних розладах психіки, деяких інфекціях, гемофілії.

Принцип дії обладнання[ред.ред. код]

Схема дії мембрани діалізатора

Гемодіаліз проводять за допомогою апарату штучної нирки. Апарат складається з таких компонентів: прилад для подачі крові, прилад для приготування та подачі діалізуючого розчину, монітор, діалізатор. Найважливішу функцію виконує діалізатор. Він містить напівпроникну мембрану на основі целюлози або штучних полімерів. Мембрана має площу від 0,2 до 2 м², товщину 8, 11, 15 або 30 мкм, діаметр пор від 0,5 до 5 нм. Вона розділяє внутрішній простір діалізатора на дві частини (для крові та розчину), кожна з яких має свій вхід та вихід. Кров забирається з судин хворого потрапляє у діалізатор і знаходиться по один бік мембрани, по інший бік знаходиться розчин, який по електролітному складу подібний до складу крові. Шляхом дифузії у бік меншої концентрації через мембрану видаляються речовини з невеликою молекулярною масою (електроліти, сечовина, креатинін, сечова кислота тощо). Шляхом ультрафільтрації видаляється надлишок води та речовини з великою молекулярною масою (до 30000). Очищена кров повертається до судин хворого.

Процедура гемодіаліза[ред.ред. код]

Перед проведенням процедури апарат штучної нирки промивають, стерилізують, приєднують каністру з концентратом солей, діалізатор приєднують до пацієнта, в систему вводять гепарин для запобігання згортання крові. До хворого апарат може приєднуватись вено-венозним або артеріовенозним шляхом. При необхідності багаторазового використання пацієнту імплантують зовнішній артеріовенозний шунт. За допомогою монітору здійснюють контроль та регуляцію хімічного складу, рН, тиску крові в апараті тощо. Безпеку пацієнта забезпечують спеціальні пристрої, які захищають його від повітряної емболії, надлишкової ультрафільтрації, бактеріального забруднення. Тривалість гемодіаліза 5 — 6 годин.

Види гемодіалізу[1][ред.ред. код]

Звичайний — найпоширеніший в світі але його можна вважати найбільш ефективним для середньостатистичного пацієнта. З міжнародних рекомендацій процедура проводиться не менше ніж 3 рази на тиждень по 4 години.[2][3]

Подовжений – подовженій на 1-2 години відносно звичайного, що статистично зменшує кількість ускладнень завдяки підвищенню ефективності та можливості краще контролювати артеріальний тиск.[4]

Високопоточний – завдяки високопоточним діалізаторам має зменшений відносно звичайного час процедури але разом з цим, має негативні побочні ефекти — спостерігається зростання втрат корисних речовин, зокрема альбумін та мікроелементи.[5]

Короткий щоденний – проводиться 4-6 разів з тривалістю процедури 2-3 години. Дослідження показали, що у порівнянні із звичайним, щоденний зменшує ускладнення та позитивно впливає на тривалість життя.[6]

Нічний — вважається максимально ефективним видом гемодіалізу. Ризик смерті на 25-41 % нижчий, у порівнянні із звичайним, подовжена тривалість процедури зменшує обмеження у дієті та необхідності приймати ліки.[7][8]

Ускладнення[ред.ред. код]

Найчастішими ускладненнями гемодіалізу є артеріальна гіпотензія, м'язові спазми, нудота та блювота. Артеріальна гіпотензія частіше за все обумовлена дуже швидкою ультрафільтрацією але може бути обумовлена іншими причинами (серцева недостатність, низький вміст натрію у розчині, септіцемії, тромбоемболії тощо). М'язові спазми часто виникають внаслідок дегідратації, але їх легко усунути ін'єкцією 40—60 мл 40 % розчину глюкози, 20 мл 10 % розчину глюконата кальція або 20—30 мл 10 % розчину натрію хлориду. Нудота та блювота можуть бути пов'язані з уремією або артеріальною гіпотензією.

Іноді спостерігається алергічна реакція на етиленоксид, яким стерилізують діалізатори. Ознаками є головний біль, розлади дихання, набряк обличчя тощо.

До небезпечних ускладнень відносять гемоліз, який є наслідком перегріву або гіпотонії розчину, механічної травми крові несправним насосом, забруднення розчину хлораміном, нітратами, рідше формаліном.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Гемодіаліз. eurecamed.com.ua. Процитовано 2017-03-06. 
  2. Volume 17 Issue suppl_7 | Nephrology Dialysis Transplantation | Oxford Academic. academic.oup.com (en). Процитовано 2017-03-06. 
  3. Tattersall, J.; Martin-Malo, A.; Pedrini, L.; Basci, A.; Canaud, B.; Fouque, D.; Haage, P.; Konner, K. та ін. (2007-05-01). EBPG guideline on dialysis strategies. Nephrology Dialysis Transplantation (en) 22 (Supplement 2). с. ii5–ii21. doi:10.1093/ndt/gfm022. ISSN 0931-0509. Процитовано 2017-03-06. 
  4. Rivara, Matthew B.; Adams, Scott V.; Kuttykrishnan, Sooraj; Kalantar-Zadeh, Kamyar; Arah, Onyebuchi A.; Cheung, Alfred K.; Katz, Ronit; Molnar, Miklos Z. та ін. (2016-12-01). Extended-hours hemodialysis is associated with lower mortality risk in patients with end-stage renal disease. Kidney International 90 (6). с. 1312–1320. doi:10.1016/j.kint.2016.06.028. ISSN 1523-1755. PMC PMC5123950. PMID 27555118. Процитовано 2017-03-06. 
  5. Marshall, Mark R.; Polkinghorne, Kevan R.; Kerr, Peter G.; Hawley, Carmel M.; Agar, John W. M.; McDonald, Stephen P. (2016-04-01). Intensive Hemodialysis and Mortality Risk in Australian and New Zealand Populations. American Journal of Kidney Diseases: The Official Journal of the National Kidney Foundation 67 (4). с. 617–628. doi:10.1053/j.ajkd.2015.09.025. ISSN 1523-6838. PMID 26561355. Процитовано 2017-03-06. 
  6. Weinhandl, Eric D.; Gilbertson, David T.; Collins, Allan J. (2016-01-01). Mortality, Hospitalization, and Technique Failure in Daily Home Hemodialysis and Matched Peritoneal Dialysis Patients: A Matched Cohort Study. American Journal of Kidney Diseases: The Official Journal of the National Kidney Foundation 67 (1). с. 98–110. doi:10.1053/j.ajkd.2015.07.014. ISSN 1523-6838. PMID 26319755. Процитовано 2017-03-06. 
  7. Walsh, Michael; Manns, Braden J.; Klarenbach, Scott; Quinn, Robert; Tonelli, Marcello; Culleton, Bruce F. (2006-02-22). The effects of nocturnal hemodialysis compared to conventional hemodialysis on change in left ventricular mass: rationale and study design of a randomized controlled pilot study. BMC nephrology 7. с. 2. doi:10.1186/1471-2369-7-2. ISSN 1471-2369. PMC PMC1458958. PMID 16504054. Процитовано 2017-03-06. 
  8. Pauly, R. P.; Gill, J. S.; Rose, C. L.; Asad, R. A.; Chery, A.; Pierratos, A.; Chan, C. T. (2009-09-01). Survival among nocturnal home haemodialysis patients compared to kidney transplant recipients. Nephrology Dialysis Transplantation (en) 24 (9). с. 2915–2919. doi:10.1093/ndt/gfp295. ISSN 0931-0509. Процитовано 2017-03-06. 

Посилання[ред.ред. код]