Новолутківка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Новолутківка
Країна Україна Україна
Область Кіровоградська область
Район Новоукраїнський район
Громада Добровеличківська селищна громада
Облікова картка Облікова картка 
Основні дані
Засноване 1891
Населення 551
Площа 1,51 км²
Густота населення 364,9 осіб/км²
Поштовий індекс 27022
Телефонний код +380 5253
Географічні дані
Географічні координати 48°21′20″ пн. ш. 31°07′00″ сх. д. / 48.35556° пн. ш. 31.11667° сх. д. / 48.35556; 31.11667Координати: 48°21′20″ пн. ш. 31°07′00″ сх. д. / 48.35556° пн. ш. 31.11667° сх. д. / 48.35556; 31.11667
Середня висота
над рівнем моря
177 м
Місцева влада
Адреса ради 27000, Кіровоградська обл., Новоукраїнський р-н, смт. Добровеличківка, вул. Т. Шевченка, 132
Сільський голова Волошин Анатолій Володимирович
Карта
Новолутківка. Карта розташування: Україна
Новолутківка
Новолутківка
Новолутківка. Карта розташування: Кіровоградська область
Новолутківка
Новолутківка
Мапа
Мапа

Новолутківка — село в Україні, у Новоукраїнському районі Кіровоградської області. Населення становить 551 осіб. Колишній центр Новолутківської сільської ради.

Село Новолутківка розташоване в балці Сухий-Яр, що веде із Добровеличківки в село Тернове, за два кілометри від села Олександро-Акацатове. Розкинулося на обох берегах двох ставків, у тому місці де люди своїми руками спорудили котловани, для облаштування просторих і повноцінних ставків, зробили цю місцину зручною і просторою.

Історія[ред. | ред. код]

До 1891 року поселення належало до п'ятої ділянки казенної землі (звідси й назва п'ята дільниця державної землі, яка належала до села Добрянки, що на Синюсі). Землі були цілиною, що належали місцевим поміщикам та єлисаветградським купцям.

У 1891 році заселились українські селяни з-за річки Висі; переселенці шукали порятунку від злиднів, безземелля, рятувалися від панського гніту (з колишнього Маловисківського та інших районів Кіровоградської області), з'їхалися з різних сіл: Грабське, Іванівка, Новостанівка, Чернече, Полковецьке, Буцівка та інші.

Їхали переселенці на «вільні землі», але вони виявилися далеко не вільними. Дивилися люди на непривітний, пустинний степ, слухали як шумлять у голих верховіттях верб над річечкою холодний вітер, і в їх серця закладалися темні передчуття, зневіра й туга. Ці передчуття не обманули переселенців. Тяжким було їхнє життя на новому місці. Спочатку жили в землянках, в левадах копали ямки та брали із них воду. Переселенській бідноті тяжко було підіймати цілину не маючи ні волів, ні коней. В поміщиків були залізні плуги, борони. Робота йшла повільно, тяжко, тож і врожаї були низькі.

Господарем одного із дворів був Лука Літицький, що виділявся серед переселенців своєю грамотністю і кмітливістю. Жителі поселення послали його в місто Одесу, уладнати справи по поселенню. Багато довелося оббити панських порогів, з горем пополам владнав справи переселенців. За заслуги перед громадою, в основу назви свого села, поклали прізвище Луки Літицького назване село Луківка, а згодом Ново-Лутківка.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року населення села становило 627 осіб, з яких 280 чоловіків та 347 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 551 особа.[2]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 94,56 %
російська 3,63 %
молдовська 0,91 %
білоруська 0,73 %
німецька 0,18 %

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Кіровоградська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Посилання[ред. | ред. код]