Велика Вись

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Велика Вись
Велика Вись в околицях с. Кам'янки
48°30′46″ пн. ш. 31°44′42″ сх. д. / 48.51300000002777324° пн. ш. 31.74500000002777966° сх. д. / 48.51300000002777324; 31.74500000002777966
Витік поблизу с. Оникієве
• координати 48°30′46″ пн. ш. 31°44′42″ сх. д. / 48.51300000002777324° пн. ш. 31.74500000002777966° сх. д. / 48.51300000002777324; 31.74500000002777966
висота, м 231 м
Гирло Синюха
• координати 48°44′45″ пн. ш. 30°53′30″ сх. д. / 48.74609000002777748° пн. ш. 30.89175200002777899° сх. д. / 48.74609000002777748; 30.89175200002777899
Країни: Україна Україна
Регіон Одеська область
Кіровоградська область
Черкаська область
Довжина 166 км
Площа басейну: 2860 км²
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Вели́ка Вись, Вись — річка в Україні, ліва притока Синюхи (басейн Південного Бугу).

Протікає територією Кіровоградської та Черкаської області, в межах Придніпровської височини. На річці розташоване місто Новомиргород.

Опис[ред. | ред. код]

Довжина річки 166 км, площа басейну 2860 км². Долина переважно коритоподібна, у верхів'ї заболочена; завширшки 4 км, завглибшки до 40 м. Річище слабозвивисте, завширшки до 20 м. Похил річки 0,55 м/км. Живлення переважно снігове. На річці розташоване Кам'янське водосховище.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Назва річки Вись вперше згадується в Іпатіївському літописі під 1190 роком у множині (очевидно, мались на увазі річки Велика та Мала Вись):

Половци же... и ѣхавше и легоша по Висемь и тоу перепочивше конемь своим и ѣхаша ко Боровомоу . и слъıшавше Ростислава Рюриковича в Торьскомъ . и возвратишасѧ...
[1]

На думку професора Василя Лучика, ця згадка свідчить про першопочаткове -і- замість -и- в основі назви, в зв'язку з чим її значення трактують як «розливатись», «текти» (споріднено з гідронімами Вісла та Висунь).[2][3]

До XVIII ст Велика Вись була кордоном між Річчю Посполитою та Вольностями Війська Запорозького. В 17521764 роках річка відмежовувала від Польщі землі Нової Сербії, а з XIX ст тут проходив кордон між Київською та Херсонською губерніями.

Охорона[ред. | ред. код]

У заводі річки, на ділянці між Новомиргородом і селом Лікареве та частиною заводі притоки Турія від місця її впадіння в річку до села Листопадове розташований гідрологічний заказник загальнодержавного значення «Велика Вись». Охоронні землі заказника займають 568 га. Рослинний світ різноманітний у флористичному відношенні. На території заказника, що являє собою своєрідний трикутник, переважає болотна рослинність; тут зберігся типовий для півдня лісостепової зони заплавний лучно-болотний комплекс. Наукову цікавість являють засолені луки заказника, де збереглись рідкісні для України види осоки.[4]

Існує проект створення ще одного заказника «Надвиснянський» площею 730 га на території Новомиргородського району.[5]

Притоки[ред. | ред. код]

Праві

Ліві

  • Оситна
  • Мала Вись
  • Кильтень
  • Вільшанка
  • Річка без назви - ліва притока. Бере початок на південно-східній околиці села Іванівки. Спочатку тече переважно на північний схід через село Пурпурівку, далі тече переважно на північний захід через село Ганнівку і на північно-східній околиці села Костянтинівки впадає у річку Велика Вись. Довжина річки 12 км, похил річки 4,3 км  площа басейну водозбіру 53,6 км².[6]

Галерея[ред. | ред. код]

Мости через Велику Вись[ред. | ред. код]

Мости через річку, побудовані новомиргородською ШЕД-722 під керівництвом Степана Кожум'яки:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Полное собрание русских летописей. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — [[Санкт-Петербург|СПб]]., [[1908]]. — Стлб. 652—673. Архів оригіналу за 1 лютого 2021. Процитовано 10 липня 2011. 
  2. Лучик В. Гідроніми басейну річки Синюхи / В. Лучик. – К. : Інститут історії України НАН України, [Архівовано 18 травня 2015 у Wayback Machine.]2005. – С. 123–128.
  3. Лучик В. В. Праслов’янські утворення // Лучик В. В. Автохтонні гідроніми Середнього Дніпро-Бузького межиріччя : [монографія] / В. В. Лучик. – Кіровоград : КДПІ ім. В. Винниченка, 1996. – С. 24–29, 88.
  4. Гідрологічний заказник «Велика Вись». Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 30 березня 2019. 
  5. Степи України. Обґрунтування створення ландшафтного заказника місцевого значення «Надвиснянський». Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 18 травня 2011. 
  6. «Каталог річок України». — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 62. — (№ 929).

Посилання[ред. | ред. код]