Новоолександрівка (смт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Новоолександрівка
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район/міськрада Сорокинський район
Рада Новоолександрівська селищна рада
Код КОАТУУ: 4421456000
Основні дані
Засноване 1946
Площа  км²
Населення 1609 (01.01.2011)[1]
Поштовий індекс 94482
Телефонний код +380 6435
Географічні координати 48°16′01″ пн. ш. 39°38′25″ сх. д. / 48.26694° пн. ш. 39.64028° сх. д. / 48.26694; 39.64028Координати: 48°16′01″ пн. ш. 39°38′25″ сх. д. / 48.26694° пн. ш. 39.64028° сх. д. / 48.26694; 39.64028
Висота над рівнем моря 102 м
Водойма Довжик, Велика Кам'янка
Відстань
Найближча залізнична станція:
Селищна влада
Адреса 94482, Луганська обл., Краснодонський р-н, смт Новоолександрівка, вул. Повстання, 7
Карта
Новоолександрівка is located in Україна
Новоолександрівка
Новоолександрівка
Новоолександрівка is located in Луганська область
Новоолександрівка
Новоолександрівка

Новоолександрівка — селище міського типу Краснодонського Луганської області.

Географія[ред.ред. код]

Географічні координати: 48°16' пн. ш. 39°38' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа селища — 766,5 га.

Селище розташоване у східній частині Донбасу за 12 км від районного центру міста Краснодон. Найближча залізнична станція — Встрєчна, за 1 км. Через селище протікають річки Довжик і Велика Кам'янка.

Історія[ред.ред. код]

Наприкінці XVII століття запорізький козак Сорока поклав початок поселенню в заплаві р. Кам'янка. Так виникли хутори Теплянський, Проциків, Сорокине та інші. На цих хуторах знаходились опорні пункти проти кримських татар.

У XVII — на початку XIX століття головним заняттям жителів було сільське господарство. Землі, розташовані навколо поселення належали кільком поміщикам, а хутір Проциків — поміщику Процику. З народженням у поміщика сина Олександра хутір Проциків було перейменовано в Олександрівку.

Селянські господарства були бідними, а панщину доводилось відробляти з ранку до вечора. В один із вечорів 1861 року у Новоолександрівці з'явилася бричка з трьома кіньми. Він оголосив мешканцям новину: «Царь дарует всем свободу». Проте селяни отримали найгірші наділи землі, приблизно по 1,5 десятини на душу населення, та були змушені орендувати землі в поміщика. Поступово більша частина земель зосередилась у багатіїв.

Наприкінці XIX століття в Новоолександрівці виникли дрібні шахти. Місцеве населення здавна використовувало вугілля для ковальства. Техніка на шахтах була дуже примітивною, тому більшість робіт виконувалась вручну, а оплата праці при цьому була низькою.

У 1880 році на річці Кам'янка побудовано перший водяний млин.

У 1903 році в селищі розпочалося будівництво церкви.

Напередодні революції 1905–1907 роках в Новоолександрівці налічувалось близько 300 дворів. Під час революції в селище прийшла звістка про боротьбу робітників Ростова-на-Дону. Є. Акименко разом з іншими односельцями організував загін для допомоги робітникам Ростова. Проте повстання було придушене і 30 мешканців Новоолександрівки відправлено до Сибіру. З них троє повернулося після Жовтневої революції до рідного селища.

У 1914 році побудовано ще один млин, а на околицях Новоолександрівки відкрито великі шахти, якими володів Ярмаркін. Більшість жителів селища пішла працювати шахтарями.

Перша світова війна торкнулася і Новоолександрівки. Багато мешканців воювало на фронтах, чимало з них загинуло.

За адміністративним поділом до встановлення радянської влади Новоолександрівка входила до Краснянської волості Ровенецького повіту Таганрозького округу області війська Донського.

Населення[ред.ред. код]

За даними перепису 2001 року населення смт становило 1730 осіб, з них 45,55% зазначили рідною мову українську, 54,45% — російську[2].

Соціальна сфера[ред.ред. код]

На території селища діють ЗОШ I-III ступенів, амбулаторія, будинок культури, бібліотека, відділення поштового зв'язку.

Пам'ятки[ред.ред. код]

  • Братська могила червоноармійців та радянських воїнів (сквер біля клубу).

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9 (стор. 184–185, матеріали О. В. Сівакова).

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.