Новошепеличі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Новошепеличі
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Чорнобильський
Код КОАТУУ
Основні дані
Населення 0
Географічні дані
Географічні координати 51°21′47″ пн. ш. 30°00′48″ сх. д. / 51.36306° пн. ш. 30.01333° сх. д. / 51.36306; 30.01333Координати: 51°21′47″ пн. ш. 30°00′48″ сх. д. / 51.36306° пн. ш. 30.01333° сх. д. / 51.36306; 30.01333
Місцева влада
Карта
Новошепеличі. Карта розташування: Україна
Новошепеличі
Новошепеличі
Новошепеличі. Карта розташування: Київська область
Новошепеличі
Новошепеличі

Новошепеличі — колишнє село в Україні, яке було виселено через наслідки аварії на ЧАЕС. Знаходиться в Іванківському районі Київської області. До аварії мешкало 1683 особи.

У селі мешкало 2 особи. З 2013 року у селі ніхто не мешкає.

Історія[ред. | ред. код]

У селі існувало городище, оточене валом та ровом. Л.Похилевич висував припущення, що тут існувало місто Шепель, згадуване у літописі за 1098 рік: «Іди до Василька з двома сими отроками і скажи йому так: „Якщо хочеш ти до Володимира послати мужа свойого і вернеться Володимир, то дам я тобі котрий тобі вгодно город — або Всеволож, або Шеполь, або Перемиль“».

1507 року житомирський намісник Семен Романович пожертвував Микільському монастирю у Києві половину села. Після поділу України по Дніпру 1667 року село відійшло до Овруцького Василіянського монастиря, який володів селом до 1832 року.

За Російської імперії було центром волості.

1879 року коштами парафіян та виділених із казни було збудовано дерев'яну церкву Різдва Богородиці, знищену у радянський час.

1886 року мешкало 869 осіб, з них 201-єврей.

За даними Списку населених пунктів Київської губернії 1900 року, «Нові Шепеличі — казенне село на р. Прип'ять за 135 верст від повітового міста, 1138 осіб, 171 двір, 1 православна церква, поштова земська станція, пароходна станція, церковно-парафіяльна школа, фельдшер, 2 водяних млини, сільський банк.» Станом на 1918 рік у селі були двокласна школа, церковнопарафіальна школа та заснована у 1917 р. українська гімназія[1]. Унікальне значення має проведене у 1934 українським етнологом, розстріляною в 1938 дослідницею народної культури Леонілою Загладою (1896–1938), ґрунтовне рукописне монографічне дослідження матеріальної культури села (фрагменти праці надруковані в журналі «Родовід», № 3, 1992 р.; № 4, 1993). У 1992 році вперше були опубліковані окремі фраґменти матеріалів цієї експедиції, але основні матеріали ще чекають на видавця.

Останні мешканці села[ред. | ред. код]

1987 року у село повернулося подружжя - Сава Гаврилович (1929-2014) та Олена Дорофіївна Ображеї (1933). Довгий час вони були єдиними мешканцями 10-кілометрової Зони відчуження. 2006 року їх відвідав Президент України Віктор Ющенко. Тоді ж до хати було підведено електрику.

У лютому 2013 року подружжя перебралося до Чорнобиля. У жовтні 2014 року Сава Гаврилович Ображей помер. З тих пір у Новошепеличах ніхто не мешкає.

Видатні люди[ред. | ред. код]

Історичні особи
  • У селі похований становий козак Іван Гриценко, батько українського поета і журналіста Миколи Гриценка.
Народилися

В Новошепелицькій школі працювала лауреатка Шевченківської премії Вишневська Надія Олександрівна.

Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Мапа із зазначенням розташування Новошепеличів

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Лаврентій Похилевич. Краєзнавчі праці. Видавець О.Пшонківський. Біла Церква, 2007.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Нова рада, 1918, № 120