Вільча (Поліський район)
| смт Вільча | |
|---|---|
 Вулиця в смт. Вільча
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Київська область |
| Район/міськрада | Поліський район Вишгородський район (нині на території Чорнобильської зони відчуження в межах Вишгородського району) |
| Рада | до 1996 року — центр однойменної селищної ради (Вільчанська селищна рада) |
| Основні дані | |
| Засноване | кінець ХІХ століття |
| Населення | 2200 (1971) ≈ 3000 (1981) 2 132 (1989) 3 (2012) |
| Зняте з обліку | 19 серпня 1999 рік |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°21′44″ пн. ш. 29°26′11″ сх. д. / 51.36222° пн. ш. 29.43639° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
151 м |
| Водойми | р. Бережесть |
| Найближча залізнична станція | Вільча |
| Карта | |
  Вільча | |
 Вільча | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Вільча — колишнє селище міського типу в Україні, у Поліському районі Київської області, що знято з обліку в зв'язку з відселенням мешканців внаслідок аварії на ЧАЕС. Селище було центром колишньої Вільчанської селищної ради (нині на території Чорнобильської зони відчуження в межах Вишгородського району), розташоване неподалік від кордону з Білоруссю за 157 км від Києва та 35 км від Чорнобильської АЕС. Станом на 2012 рік у Вільчі постійно проживає 3 особи. Поруч з селищем протікає річка Бережесть.
Вільчанській селищній раді підпорядковувався населений пункт Становище.
Вільча сформувалася на основі давніших хуторів Олексіївка та Становище.
Наприкінці XIX століття виник хутір Олексіївка, що входив до складу Христинівської волості Овруцького повіту Волинської губернії. У хуторі налічувалося 40 дворів та 218 жителів[1]. Із ліквідацією губернського та повітового устрою 7 березня 1923 року увійшов до складу Овруцького району Коростенської округи як центр однойменної сільської ради. 22 лютого 1924 передано до складу Народицького району. 5 лютого 1933 року Олексіївка передана до складу Хабенського району, отримала статус села[2]. Нині західна частина Вільчі.
На початку ХХ століття виникає хутір Становище. Як і Олексіївка, входив до складу Христинівської волості Овруцького повіту Волинської губернії. Із ліквідацією губернського та повітового устрою 7 березня 1923 року увійшов до складу Овруцького району Коростенської округи у складі Олексіївської сільської ради. 22 лютого 1924 передано до складу Народицького району. 5 лютого 1933 року увійшло до складу Хабенського району[2]. Нині окрема від решти забудови північна частина Вільчі.
10 травня 1958 року видано рішення виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих № 347 «Про уточнення обліку населених пунктів Київської області», де у пункті «г) включити в облікові дані адміністративно-територіального поділу новоутворені або раніш не враховані населені пункти» по Поліському району включено в облікові дані «селище Вільча Олексіївської сільської ради»[3]. Назва, ймовірно, пов'язана із річкою Вялча, яка бере початок поблизу селища. Олексіївська сільська рада на той час існувала у складі таких поселень: с. Олексіївка, селище Вільча, с. Становище[3].
15 серпня 1958 рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих № 658 «Про адміністративно територіальні зміни»: село Олексіївка і селище Вільча Поліського району були об'єднані в один населений пункт — Вільча, з віднесенням його до категорії селищ міського типу, підпорядкувавши Вільчанській селищній раді селище Становище. Олексіївська сільська рада цим рішенням була ліквідована.
Згідно книги «Історія міст і сіл УРСР. Київська область» (1971): «Вільча — селище міського типу (з 1958 р.), розташоване за 17 км від районного центру. Залізнична станція. Населення — 2200 чоловік. Селищній раді підпорядковано населений пункт Становище. У Вільчі розміщені бригада колгоспу ім. Ілліча, відділок радгоспу „Хабне“, деревообробний та лісопильний заводи. У селищі є середня й початкова школи, два клуби, три бібліотеки, лікарня».
Населення селища у 1981 році становило близько 3000 осіб, а у 1989 році — 2 132 особи.
Внаслідок сильного радіоактивного забруднення, спричиненого аварією на ЧАЕС, протягом 1993—1996 років більшість жителів селища були переселені до Харківської області, де заснували населений пункт з такою ж назвою — Вільча (Вовчанський район), а також до міста Березань і села Бишів (Фастівський район). Після Чорнобильської катастрофи селище увійшло до другої зони радіаційного забруднення, що передбачає обов'язкове безумовне відселення, а потім до 30-кілометрової зони відчуження.
Дещо раніше, 10 березня 1994 року на 16 сесії ХХІ скликання прийнято рішення Київської обласної ради народних депутатів «Про часткові зміни в адміністративно-територіальному устрої окремих районів області», відповідно до якого в адміністративно-територіальний устрій окремих районів внесено такі зміни: у Поліському районі ліквідована Новомирська сільська рада, а села Новий Мир та Буда-Варовичі передані у підпорядкування Вільчанській селищній раді.
8 серпня 1996 року рішенням Київської обласної ради № 74-07 «Про часткові зміни в адміністративно-територіальному устрої Поліського району» Поліській селищній раді підпорядковане селище міського типу Вільча Вільчанської селищної ради. Вільчанська селищна рада ліквідована.
12 травня 1999 року видано рішення Київської обласної ради № 100-06 «Про часткові зміни в адміністративно-територіальному устрої окремих районів області», відповідно до якого у Поліському районі виключені з облікових даних населені пункти, які не підпорядковані радам, з-поміж інших і селище Становище. А 19 серпня 1999 року прийнято рішення Київської обласної ради № 138-08 «Про часткові зміни в адміністративно-територіальному устрої окремих районів області», відповідно до якого з облікових даних виключене селище міського типу Вільча.
Зараз через село проходить автодорога на Мозир та діє міждержавний пункт пропуску Вільча — Олександрівка.
24 лютого 2022 року під час російського вторгнення в Україну на пункті пропуску «Вільча» відбувся бій з російськими військами[4][5]. З лютого по квітень 2022 року селище було окуповане російськими військами внаслідок вторгнення 2022 року.
У селі знаходиться нелегальний цех із виробництва дерев'яних палетів для опалення. Він належить дружині заступника керівника Нацполіції України Ігоря Купранця. Компанія «Енівей» не має дозволу на діяльність у Чорнобильській зоні, проте цех діє на території села з 2014 року[6][7].
- Афонін Олександр Васильович — український громадський діяч у сфері книговидання.
- Титенок Микола Іванович — ліквідатор аварії на ЧАЕС, Герой України.
-
Закинута будівля -
Залізничний переїзд -
Пожежна частина -
Монумент Дружби (розташований за пунктом пропуску через державний кордон) -
Штамп міждержавного автомобільного пункту пропуску "Вільча"
- Українська Радянська Енциклопедія. К.,Головна редакція УРЕ, 1979 — т.2.
- ↑ Списокъ населенныхъ мѣст Волынской губернии. Изданіе Волынскаго губернскаго статистическаго комитета. — Житоміръ, с. 160
- ↑ а б Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006. — Житомир: Волинь, 2007, с.389
- ↑ а б ДАКО. — р-880, оп. 11, спр. 2121, арк. 392—444
- ↑ На КПВВ «Вільча» був бій, зараз ситуація стабільна — МВС [Архівовано 11 квітня 2022 у Wayback Machine.], ukrinform.ua
- ↑ Російські війська прорвали кордон Київської області, триває бій [Архівовано 2 квітня 2022 у Wayback Machine.], forbes.ua
- ↑ Дружина начальника департаменту Нацполіції володіє нелегальною фірмою у Чорнобилі — розслідування. Архів оригіналу за 31 травня 2019. Процитовано 31 грудня 2017.
- ↑ ЗМІ: Дружина одного з керівників НПУ має нелегальний бізнес у Чорнобильській зоні. Українська правда. Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 31 грудня 2017.
- Інформація про Поліський район
- Рішення про офіційне зняття з обліку селища Вільча [Архівовано 31 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- ІМСУ
 Населені пункти Поліського району (1923 — 2020) | |
|---|---|
| Смт | |
| Селища | |
| Села | |
| Примітка: | Низка населених пунктів знята з обліку в 1999 році через відселення мешканців із зони відчуження ЧАЕС. |
|
Це незавершена стаття з географії Київської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |