Нориця (ссавець)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нориця
Період існування: пізній пліоценнаш час
Myodes rutilus.jpeg
Myodes rutilusтиповий вид
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Мишоподібні (Rodentia)
Родина: Хом'якові (Cricetidae)
Підродина: Щурові (Arvicolinae)
Триба: Myodini
Рід: Нориця (Myodes)
Pallas, 1811
Commons-logo.svg Вікісховище: Myodes

Нори́ця (Myodes Pallas, 1811, syn. Clethrionomys) — рід лісових гризунів з родини хом'якових (підродина щурових, Arvicolinae), широко поширений і на теренах України.

Один з родів коренезубих безцементних щурових (Arvicolinae), яких відносять до триби Clethrionomyini Hooper & Hart, 1962 або триби Myodini з родини хом'якових (Cricetidae).

Назва[ред. | ред. код]

Українська назва не є усталеною, і рід інколи позначають як «руда нориця», «лісова полівка» тощо, залишаючи назву «нориця» для позначення більш широкої групи, часто всієї підродини Arvicolinae.

Наукова назва роду також не усталена. У літературі першої пол. XX ст. рід звичайно позначали як Evotomys, у другій пол. XX ст. — як Clethrionomys, з кінця 19 і поч. XX ст. — як Myodes. Наразі з'явилися публікації (Павлінов та ін.) щодо необхідності повернення назви Clethrionomys, проте у поточному зведенні «Види ссавців світу» (2005) прийнято саме Myodes.

Види нориці[ред. | ред. код]

Відомо 12 видів цього роду:

Нориці в Україні[ред. | ред. код]

В Україні рід представлений одним видом — нориця руда, або лісова (Myodes glareolus). Це один з найзвичайніших видів, який останнім часом демонструє виразну тенденцію до розширення ареалу, у тому числі вглиб степової зони по мережі лісосмуг та приміських зелених зон[1].

Виноски[ред. | ред. код]

  1. * Загороднюк І. В. Нориці (Arvicolidae) в басейні Сіверського Дінця: криптичне різноманіття, біотопний розподіл та динаміка ареалів [Архівовано 26 грудня 2013 у Wayback Machine.] // Вісник Харківського національного університету. Серія «Біологія», 2008. — № 7 (814). — С. 74–93.

Література[ред. | ред. код]