Нікос Дендіас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нікос Дендіас
грец. Νίκος Δένδιας
NikosDendias.jpg
Народився 7 жовтня 1959(1959-10-07)[1] (63 роки)
Керкіра, Керкіра, Іонічні острови, Греція[1]
Країна Flag of Greece.svg Греція[1]
Діяльність політик, адвокат
Alma mater Афінський національний університет імені Каподистрії[1], Лондонська школа економіки та політичних наук[1], Університетський коледж Лондона[1] і Athens Colleged[1]
Знання мов грецька[1], англійська, італійська і новогрецька
Посада депутат Парламенту Греції[d][2], Міністр національної оборони Греції, Minister of Justice of Greeced, Minister of Development od Competitivenessd, Minister of Public Order and Citizen Protectiond, заступник члена у Парламентській асамблеї Ради Європиd[3], заступник члена у Парламентській асамблеї Ради Європиd[3], міністр закордонних справ Греції[4] і Chair of the Committee of Ministers of the Council of Europed
Партія Нова демократія[1]
Сайт dendias.gr

Нікос Дендіас (грец. Νίκος Δένδιας; нар. 7 жовтня 1959(19591007), Корфу) — грецький юрист і політичний діяч з консервативної партії «Нова демократія». Він є членом парламенту Греції, був міністром національної оборони з листопада 2014 по січень 2015. Міністр закордонних справ з 9 липня 2019 року[5].

Біографія[ред. | ред. код]

Нікос Дендіас народився на Корфу у 1959 році, але його родина родом з острова Паксі. Він навчався в Афінському коледжі, отримав ступінь у галузі права в Афінському університеті, ступінь магістра у галузі морського та страхового права у Лондонському університеті і ступінь у галузі кримінології у Лондонській школі економіки.

Практикуючий адвокат, він бере активну участь у «Новій демократії» з 1978 року, спочатку як член студентського крила і партійний функціонер у молодіжній організації партії. Він обирався членом парламенту від Корфу на виборах у 2004, 2007, 2009 роках і у червні 2012 року.

8 січня 2009 він був призначений на посаду міністра юстиції у другому уряді Костаса Караманліса, на якій працював до відставки уряду 7 жовтня того ж року (після поразки НД на виборах 4 жовтня). У коаліційному уряді Антоніса Самараса, сформованому після червневих виборів 2012 року, він обіймав посади міністра громадського порядку та захисту громадян (21 червня 2012 — 10 червня 2014), міністра з розвитку та конкурентоспроможності (10 червня — 3 листопада 2014) і міністра національної оборони (3 листопада 2014 по 27 січня 2015).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к https://www.hellenicparliament.gr/Vouleftes/Viografika-Stoicheia/?MPId=7b1e7cd5-7d35-4220-8c7d-cb298943e921
  2. ↑ Δένδιας Νικόλαος - Γεώργιος — Грецький парламент.
  3. ↑ а б Mr Nikolaos DENDIAS — ПАРЄ.
  4. ↑ Σύνθεση της Κυβέρνησης
  5. ↑ Дмитро Кулеба провів зустріч у Києві з міністром закордонних справ Греції Нікосом Дендіасом

Посилання[ред. | ред. код]

Європейський Союз Європейського Союзу (Жозеп Боррель)
Австрія Австрії (Александер Шалленберг) • Албанія Албанії (Ольта Джачка) • Андорра Андорри (Марія Убах Фонт) • Бельгія Бельгії (Аджа Лябіб) • Білорусь Білорусі (Сергій Алейник) • Болгарія Болгарії (Ніколай Мілков) • Боснія і Герцеговина Боснії і Герцеговини (Бісера Туркович) • Ватикан Ватикану (Пол Річард Галлахер) • Велика Британія Великої Британії (Джеймс Клеверлі) • Греція Греції (Нікос Дендіас) • Данія Данії (Ларс Люкке Расмуссен) • Естонія Естонії (Урмас Рейнсалу) • Ірландія Ірландії (Міхал Мартін) • Ісландія Ісландії (Тордіс Колбрун Рейкфьорд Гильфадоттір) • Іспанія Іспанії (Хосе Мануель Альбарес) • Італія Італії (Антоніо Таяні) • Латвія Латвії (Едгарс Рінкевичс) • Литва Литви (Ґабріелюс Ландсберґіс) • Ліхтенштейн Ліхтенштейну (Домінік Гаслер) • Люксембург Люксембургу (Жан Ассельборн) • Мальта Мальти (Єн Борґ) • Молдова Молдови (Ніку Попеску) • Монако Монако (Ізабель Берро) • Нідерланди Нідерландів (Вопке Гукстра) • Німеччина Німеччини (Анналена Бербок) • Норвегія Норвегії (Аннікен Гуйтфельдт) • Північна Македонія Північної Македонії (Буяр Османі) • Польща Польщі (Збіґнєв Рау) • Португалія Португалії (Жуан Гомес Кравіньйо) • Росія Росії (Сергій Лавров) • Румунія Румунії (Богдан Ауреску) • Сан-Марино Сан-Марино (Лука Беккарі) • Сербія Сербії (Івиця Дачич) • Словаччина Словаччини (Растислав Качер) • Словенія Словенії (Таня Файон) • Угорщина Угорщини (Петер Сіярто) • Україна України (Дмитро Кулеба) • Фінляндія Фінляндії (Пекка Гаавісто) • Франція Франції (Катрін Колонна) • Хорватія Хорватії (Гордан Грлич Радман) • Чехія Чехії (Ян Ліпавський) • Чорногорія Чорногорії (Ранко Кривокапич) • Швейцарія Швейцарії (Ігнаціо Кассіс) • Швеція Швеції (Тобіас Більстрем)
Тематичні сайти
Довідкові видання
Нормативний контроль
Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, перетворивши джерела з переліку посилань на джерела-виноски у самому тексті статті. (липень 2019)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Нікос_Дендіас&oldid=37405059