Ніко Лордкіпанідзе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ніко Лордкіпанідзе
ლორთქიფანიძენიკო მერაბის ძე
Nikolortkopanidze.jpg
Ім'я при народженні Ніколоз Лордкіпанідзе
Народився 17 (29) вересня 1880
Chuneshid, Кутаїська губернія, Російська імперія
Помер 25 травня 1944(1944-05-25)[1] (63 роки)
Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР[1]
Поховання Дідубійський пантеон
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of Georgia (1918–1921).svg Грузинська Демократична Республіка
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Національність грузин
Діяльність публіцист, журналіст, прозаїк, письменник
Alma mater Кутаїська класична гімназіяd
Мова творів грузинська
Роки активності з 1902
Жанр повість і проза
Magnum opus Q28016123? і Q28016126?
У шлюбі з Tamar Chkheidzed

CMNS: Ніко Лордкіпанідзе у Вікісховищі

Лордкіпанідзе Ніко (Ніколоз) Мерабович (груз. ლორთქიფანიძენიკო (ნიკოლოზ) მერაბის ძე; 17 вересня (29 вересня) 1880(18800929), село Чунеші, нині належить до Цхалтубського муніципалітету Грузії — 25 травня 1944, Тбілісі) — грузинський письменник.

Життєпис[ред. | ред. код]

Син мирового посередника. Навчався в 1900—1902 роках у Харківському університеті, звідки був виключений за участь у студентських демонстраціях. 1907 року Лордкіпанідзе закінчив Гірничу академію в Леобені (Австрія). Після повернення до Грузії займався педагогічною діяльністю. Від 1928 року очолював кафедру іноземних мов Тбіліського інженерного інституту.

Творчість[ред. | ред. код]

Ніко Лордкіпанідзе почав друкуватися з 1902 року. Разом із І. Чавчавадзе, Н. Ніколадзе, С. Месхи та іншими письменниками на початку XIX століття стояв біля витоків грузинської публіцистики. Після першого роману «Грізний пан» (груз. მრისხანე ბატონი), виданого 1912 року, став популярним письменником.

Творчість Лордкіпанідзе як за формою, так і за змістом належить минулому. Він є останнім романтиком стародворянської феодальної Грузії, образи, типи і колорит якої майстерно відтворив у своїх творах. В окремих із них із сарказмом відобразив процес розкладання і занепаду феодального ладу в Грузії. Автор творів великого соціального звучання, з перших розповідей заявивши про себе як письменник, що прагне осмислювати основні проблеми історії і сучасності. Написав низку повістей і новел про життя грузинського села і дворянства. Оповідання «Продається Грузія» (груз. იყიდება საქართველო; 1910), «Лицарі» (груз. რაინდები; 1912), історична повість «Лихоліття» (груз. ჟამთა სიავე; 1914–19) викривають мораль буржуазії і фео­дальної аристократії. Життя занепаду дворянства відобразив у серії новел «Зруйновані гнізда» (груз. დანგრეული ბუდეები; 1916). В іс­­торико-революційній повісті «Із стежин на рейки» (груз. ბილიკებიდან ლიანდაგებზე; 1925) висвітлена боротьба грузинського народу за свободу. Оптимістичною і життєстверджувальною є повість «Скульптор» (груз. მოქანდაკე; 1936). Героїчній боротьбі народів СРСР з нацистами присвячено повісті «Нескорені» (груз. ქედუხრელნი; 1943) і «Повернення колишнього полоненого» (груз. ყოფილი ტყვის დაბრუნება; 1944). У прозі Лордкіпанідзе органічно поєдналися традиції європейського імпресіонізму та грузинського критичного реалізму.

Чимало оповідань Лордкіпанідзе перекладено українською, вірменською, російською та іншими мовами. Окремі твори переклав Г. Наморадзе.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]