Ілля Чавчавадзе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ілля Григорович Чавчавадзе
ილია ჭავჭავაძე
Народився27 жовтня (8 листопада) 1837[1][2]
Кварелі, Грузинська губернія, Російська імперія[3][1]
Помер30 серпня (12 вересня) 1907[1][2] (69 років)
Ціцамурі, Тифліська губернія, Російська імперія[1]
ПохованняМтацмінда
Громадянство Російська імперія
Національністьгрузин
Місце проживанняТбілісі
Діяльністьпоет, перекладач, публіцист,
літературознавець
Сфера роботитворче та професійне письмоd[4] і публіцистика[4]
Мова творівгрузинська, російська
Magnum opusQ16370990? і Q12863005?
РідChavchavadzed
У шлюбі зГурамішвілі Ольга Тадеозівна
Автограф

CMNS: Ілля Чавчавадзе у Вікісховищі
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Ілля́ Григо́рович Чавчава́дзе (груз. ჭავჭავაძე, ილია; 27 жовтня (8 листопада) 1837(18371108) — 30 серпня (12 вересня) 1907) — грузинський діяч і письменник. Основоположник критичного реалізму в грузинській літературі. Один з активних діячів національно-визвольного руху Грузії. Убитий агентами царської поліції.

З біографії

[ред. | ред. код]

Бував в Україні й у редагованих ним видавництвах популяризував твори Т. Шевченка. Його основні літературні твори були перекладені багатьма мовами, серед яких українська, англійська, французька, німецька, польська, білоруська, російська та інші.

Твори: поеми «Како Розбійник» (1860), «Видіння» (1872—1873), «Відлюдник» (1883); повісті «Чи ж він людина?» (1859—1863), «Розповідь жебрака» (1859), «Вдова Отарашвілі» (1887).

Разом із Н. Ніколадзе, Н. Лордкіпанідзе, С. Месхи та іншими письменниками на початку XIX століття стояв біля витоків грузинської публіцистики.
Ряд його творів було опубліковано в заснованих ним «Сакартвелос Моамбе» («Грузинський Вісник») та «Іверія», і в видаваному нині грузинському журналі «Моамбе».

Канонізований у Грузинській православній церкві (1987), згадування 2 серпня.

Похований в пантеоні Мтацмінда.

Переклади українською

[ред. | ред. код]

На українську мову твори Чавчавадзе перекладали Б. Грінченко, П. Грабовський, П. Тичина, П.Осадчук та інші.

Повість «Розповідь жебрака» Іллі Чавчавадзе переклав українською Олександр Мушкудіані (1987).

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]