Обговорення:Сенченко Іван Юхимович
| Ця стаття є частиною Проєкту:Українська література (рівень: невідомий) | ||
|---|---|---|
|
Мета проєкту — створення якісних та інформативних статей на теми, пов'язані Українською літературою. Ви можете покращити цю статтю, відредагувавши її, а на сторінці проєкту вказано, чим ще можна допомогти. Учасники проєкту будуть вам вдячні. | |
| ??? | Цю статтю ще ніхто не оцінив за шкалою оцінок статей Проєкту:Українська література. | |
Чим допомогти: Додайте, будь ласка, шаблон «Вікіпроєкт:Українська література» до всіх сторінок обговорення нових і старих статей, тематично пов'язаних із українською літературою.
| ||
Художні прийоми повісті «Подорож до Червонограда»[ред. код]
Повість Сенченка схожа на ліричний репортаж, але насправді наповнена розіграшами, гіперболами, міфами.
Цитую звідси:
- Іван Сенченко. Подорож до Червонограда.
Безліч одруків виправляються мовчки, без зауважень (наприклад, Штеча / Нетеча).
На першій же сторінці читаємо: «Харків, що стоїть на розточчі трьох річок — Лопані, Неплюя й Нетечі, з яких дві останні існували лише в анекдотах і довідниках».
Насправді місто Харків стоїть на розточчі трьох річок: Лопань (притока Уди), Харків (притока Лопані), Нетеча (притока Харкова). Відома харківська поговірка [«Хоть лопни, Харьков не течёт»] помилка: {{lang-xx}}: текст вже має курсивний шрифт (допомога) (ru:Нетечь (река)), якою обіграно назви Лопань, Харків, Нетеча. Давня, сіверяни сіверянською мовою (слобідська Україна слобожанським діалектом): «Хоч лопни, Харків не тече», тут, у оригіналі, «не тече» ще ближче до назви річки Нетеча, ніж «не течёт» до Нетеча / Нетечь.
Зараз четвертою річкою Харкова десь на околицях тече річка Уда, але у часи, коли Сенченко писав свої повісті, Уда протікала далеко за межами міста.
Річки Неплюй у довідниках ніколи не могло бути.
На тій же першій сторінці повісті читаємо далі: «приїхав трамвай. Я мав бути в ньому пасажиром номер триста шість. Три сотні поїхали, триста шостий залишився». «Три сотні поїхали» це гіпербола, «номер триста шість» жарт.
Лірична напівфантастика. Це, звісно, ВП:ОД.
— Юрій Дзядик (о•в) 06:10, 31 березня 2018 (UTC).
P.S. Невизнаною сіверянською мовою писав Григорій Сковорода. Досі вона є рідною для пів України, зокрема для мене, Віктора Ющенка, проривається у Кузьми Скрябіна. Чита, робе, канєшно, лопне, Бєлгород, Вотя тощо. Це не суржик, а давня окрема мова сіверян, згадаймо печеніга, якого у літопису назвали Куря. Штучне внесення її елементів в українську (Бєлгород, Сєвєродонецьк, ) робить українську мову клаптиковою, з внутрішньо несумісними частинами, хворою.