Обговорення користувача:IVBort

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Повне квантове число

Послідовність заповнення електронних рівнів визначається повним квантовим числом [1].

По́вне ква́нтове число́раціональне число, що описує електронну конфігурацію атомів відповідно до принципу мінімуму потенціальної енергії. Повне квантове число позначається як і дорівнює де  — головне квантове число,  — азимутальне квантове число [1].

Історія[ред. код]

Всі процеси у фізиці, хімії, біології та техніці відбуваються за фундаментальним принципом мінімуму потенціальної енергії, який вказує напрямок переміщення системи, при цьому втрачена енергія розсіюється. Для атомів він був сформульований Нільсом Бором на початку 1920-х років за яким в основному стані атома або іона електрони спочатку заповнюють підрівні з найменшою потенційною енергією і назвав його принцип Ауфбау, що означає «принцип нарощування»[2]. Але з практичною реалізацією цього принципу виникли проблеми через те, що як за теорією Бора, так і за теорією Шредінгера енергію електронного рівня визначає головне квантове число [3], а заповнення електронних болонок складних атомів відбувається по іншому[4]. Щоб вирішити цю невідповідність у 1945 році американський хімік Вільям Вісвессер запропонував заповнювати підоболонки в порядку зростання значень функції [5]:

Схематична послідовність заповнення електронних рівнів за правилом Клечковського

У 1962 році російський агрохімік В.М. Клечковський запропонував правило [6] за яким послідовне заповнення підрівнів відбувається в міру зростання суми головного та орбітального квантових чисел та зробив теоретичне пояснення важливості цього додатку на основі моделі атома Томаса–Фермі. Однак це були емпіричні правила, яки описували лише відхилення будови атома від принципу Ауфбау.

Теорія[ред. код]

У 2023 році український фізик О. Кучеров та А.  Мудрик знайшли енергію електронних рівнів складних атомів яка повністю відповідає принципу Ауфбау. Для цього до рівняння Шредінгера [3] окрім електричного потенціалу, що характеризується головним квантовим числом ; було додано магнітний потенціал, що створюється магнітним полем обертального руху електронів і характеризується азимутальним квантовим числом .

В результаті для енергетичного рівня складного атома було отримане наступне рішення[1]:

;

де стала Рідберга.

Отже, енергію атомів періодичної системи визначає повне квантове число :

.

В результаті енергетичні рівні електронів розпадаються на групи відповідно до головного квантового числа . Ці групи рівнів називають електронними оболонками. Крім цього, енергетичні рівні електронів в середині оболонок розпадаються на підгрупи відповідно до азимутального квантовогоо числа . Ці групи рівнів називають електронними підоболонками.

Електронна конфігурація[ред. код]

Електронна конфігурація — послідовність розташування електронів на різних електронних оболонках атома хімічного елемента:

Електронна конфігурація[4]
1s2 2s2 2p6 3s2 3p6 4s2 3d10 4p6 5s2 4d10 5p6 6s2 4f14 5d10 6p6 7s2 5f14 6d10 7p6

Для позначення електронної конфігурації хімічного елементу використовують назви підоболонок:

s2 p6 d10 f14

(=0, 1, 2, 3, відповідно). Перед назвою підоболонки вказують головне квантове число ; а верхній індекс вказує на те, скільки електронів має ця підоболонка. Отже, відповідно до фундаментального принципу мінімуму потенціальної енергії, в основному стані атома або іона електрони спочатку заповнюють піоболонки з найменшою доступною енергією (Нільс Бор[2]) яка визначається повним квантовим числом (О. Кучеров та А.  Мудрик[1]). Наявність азимутального квантового числа у повному квантовому числі призводить до того, що підоболонки d10 з’являються на одну оболонку вище, а підоболонки f14– на дві. Встановлюється реальний порядок заповнення підоболонок: s2, f14, d10, p6(=0, 3, 2, 1, відповідно), який мають і періодична система хімічних елементів і правило октету.

Див. також[ред. код]

Примітки[ред. код]

  1. а б в г Kucherov, Olexandr; Mudryk, Andrey (2023). Picoscopy Discoveries of the Binary Atomic Structure. Applied Functional Materials AFM. 3 (2): 1—7.
  2. а б Kragh, Helge, '7 A Theory of the Chemical Elements', Niels Bohr and the Quantum Atom: The Bohr Model of Atomic Structure 1913–1925 (Oxford, 2012; online edn, Oxford Academic, 24 May 2012) https://doi.org/10.1093/acprof:oso/9780199654987.003.0007, accessed 23 Feb. 2024.
  3. а б Вакарчук І. О. Квантова механіка. — 4-е видання, доповнене. — Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2012. — 872 с.
  4. а б Білий М.У. Атомна фізика. — Київ : Вища школа, 1973. — 395 с.
  5. Wiswesser, William J. (July 1945). The Periodic System and Atomic Structure I. An Elementary Physical Approach. Journal of Chemical Education. 22 (7): 314—322. Bibcode:1945JChEd..22..314W. doi:10.1021/ed022p314. Процитовано 5 September 2020.
  6. Klechkovskii, V.M. (1962). Justification of the Rule for Successive Filling of (n+l) Groups. Journal of Experimental and Theoretical Physics. 14 (2): 334. Процитовано 23 June 2022.

Джерела[ред. код]