Одайник-Самойленко Зоя Олександрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Одайник-Самойленко Зоя Олександрівна
Народження 31 грудня 1924(1924-12-31)
Київ, Українська СРР, СРСР
Смерть 2 вересня 2002(2002-09-02) (77 років)
  Київ, Україна
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Жанр живопис
Навчання Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Діяльність художниця

Зоя Олександрівна Одайник-Самойленко (укр. Зоя Олександрівна Одайник-Самойленко); 31 грудня 1924, Київ, СРСР2 вересня 2002, Київ, Україна) — українська художниця, живописеця, Заслужений художник УРСР (1981), членкиня Національної спілки художників України.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 31 грудня 1924 року в Києві.

В 1941 році закінчила Художню школу імені Тараса Шевченка.

У роки німецько-радянської війни пройшла через концентраційний табір «Равенсбрюк».

У 1952 році Зоя Одайник-Самойленко закінчила Київський державний художній інститут за спеціальністю «художник-живописець».

У 1946-1952 рр. навчалася в Київському художньому інституті, де її викладачами були Сергій Григор'єв, Костянтин Єлева, Володимир Костецький, Сергій Ержиковський, Ілля Штільман[1].

Померла 2 вересня 2002 року. Похована в Києві на Байковому кладовищі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Родина[ред. | ред. код]

Творчість[ред. | ред. код]

Учасниця художніх виставок з 1954 року.

Зоя Одайник-Самойленко є авторкою численних жанрових полотен, портретів, пейзажів, натюрмортів. Твори художниці знаходяться у багатьох музеях України, Росії та приватних колекціях, в галереях «THE MATTEW GALLERY» і «THE CHAMBERS GALLERY» (Велика Британія), «KUSU» і «GEKOSO» (Японія), Канаді, Китаї, Італії, США.

Роботи Зої Одайник-Самойленко було закуплено у фонди Дирекції виставок Національної спілки художників України та Дирекції виставок Міністерства культури і мистецтва СРСР і України[1].

Основні роботи[ред. | ред. код]

  • «Червоні маки» (1957)[2]
  • «В'їзд у Київ» (1957[3]
  • «Над синім Пселом» (1959)[4]
  • «Розмова у купе поїзда»[5]
  • «Дівчата» (1962)[6]
  • «Серьожа» (1962)[7]
  • «Шахи» (1965)[8]
  • «Дівчата. Полтавщина» (1965)[9]
  • «Оксаночка» (1965)[10]
  • «Черемшина» (1969)[11]
  • «Осінь» (1981)[12]
  • «Автопортрет» (1985)[13]
  • «Дзвіночки» (1985)[14]
  • «Український натюрморт» (1989)[15]
  • «В саду» (1990)[16]

Література[ред. | ред. код]

  • Світ сім'ї Одайник: альбом / авт.-упор. В. Т. Линовицька. Москва, 2011. С. 20—23.
  • Митці України: Енциклопедичний довідник / авт.-сост. М. Р. Лабинський. Київ, 2006. Випуск № 1.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]