Костецький Володимир Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Костецький Володимир Миколайович
Костецький Володимир Миколайович.jpg
При народженні Костецький Володимир Миколайович
Народження 18 листопада (1 грудня) 1905(1905-12-01)
Холми, Борзнянський район, Чернігівська область
Смерть 26 травня 1968(1968-05-26) (62 роки)
  Київ
Національність українець
Громадянство Російська імперія, СРСР
Жанр жанрові композиції
Навчання Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Діяльність художник
Напрямок соцреалізм
Роки творчості 1925-1967
Твори Повернення, портрет Ковпака, портрет дружини Галини
Нагороди
орден «Знак Пошани»
Народний художник УРСР
Премії Народний художник України
«Повернення», Костецький

Косте́цький Володи́мир Микола́йович (18 листопада (1 грудня) 1905(19051201), Ховми, Борзнянський район, Чернігівська область — 26 травня 1968, Київ) — український живописець радянського періоду, народний художник УРСР (1960), член-кореспондент Академії мистецтв СРСР (1967).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 18 листопада за старим стилем (1 грудня за новим) 1905 року у с. Холми Чернігівської губернії в сім'ї селекціонера-біолога Костецького Миколи Даниловича і викладачки дворянського походження Тичини Олександри Мийолаївни. Батько у той час працював викладачем в школі садоводства і виноградарства у Борзні, разом з дружиною. Батько товаришував з завідувачем школи Ферапонтом Петровичем Саєнко, його син Саєнко Олександр Ферапонтович також став видатним художником, а також онука Саєнко Ніна Олександрівна і її дочка також.[1]Близько 1918 мати, помітивши його художні здібності, домовилася про навчання у випускника Петербургської Академії мистецтв Андроника Лазарчука, учня Володимира Маковського[2], який був дуже досвідченим педагогом і видатним митцем водночас, однак навчання дуже часто переривалось через лихоліття Громадянської війни та елементарну нестачу коштів. Проте любов Костецького до Рембрандта та інтерес до реалістичної традиції іде саме з цих студій. Навчався у Київському художньому інституті (1922—1928) у Ф. Г. Кричевського; викладав там же (з 1937; професор з 1947). Головним чином жанрист.

У роки Другої світової війни в 1941—1945 рр. виконував плакати, листівки, портретні малюнки.

  • 1940 р. — член КПРС.
  • 1960 р.- звання Народного художника УРСР.
  • 1967 р.- член-кореспондент Академії мистецтв СРСР.

Найкращі твори Костецького відрізняються ретельністю розробки сюжету, психологічної переконливістю характерів («Допит ворога», 1937, «Повернення», 1947, «Вручення партійного квитка», 2-й варіант, 1959, — все в Музеї українського образотворчого мистецтва УРСР, Київ). Нагороджений орденом «Знак Пошани» і медалями.

Ігор Шаров зазначає, що ескіз до картини «Повернення» Костецький став розробляти ще 1943 року. В одній з найперших замальовок було вже закладено основи композиційної побудови твору. Солдат стоїть біля розчинених дверей у свою квартиру. Дві жіночі руки охопили його, а збоку до батька пригорнувся син. Мати солдата виглядає з відчинених дверей. Так само, на одну добу 1941 року побував удома в Києві і сам художник. Отож картина пронизана глибокими почуттями, хвилююча і водночас драматично-лірична. Композиція «Повернення» надзвичайно сконднсована, лаконічна, в ній немає жодної зайвої деталі. Картина випромінювала впевненість у перемозі, надію на радість зустрічі, повернення.

Був тричі одружений, мав шестеро дітей:

  • Від першого шлюбу — Олександра, Ілля та Іван (усі — громадяни Австралії.)
  • Від другого шлюбу — Дмитро та Олександр (Олександр Костецький)
  • Від третього шлюбу — Ольга (народилася 1 квітня 1955, закінчила Київський Державний Художній Інститут).

Перша дружина з дітьми емігрувала у Австралію.

Друга дружина — скульптор Новокрещенова Галина Миколаївна, автор монументів російським письменникам — Л. Толстому, Ф. Достоєвському, М. Горькому. В другому шлюбі мав двох синів — Дмитра та Олександра. Костецький Олександр Володимирович (1954—2010) теж став художником.

Третя дружина, теж скульптор, Субботіна Антоніна Іванівна (1924—2013), член Спілки Художників СРСР[3].

Помер 26 травня 1968 року від інсульту. Похований на Байковому кладовищі в м. Києві. 20 вересня 2013 померла його остання дружина Субботіна Антоніна Іванівна[4], яка була похована поруч із чоловіком.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. на рос. Ю.Арбатская, К.Вихляев «Шипы и розы. Николай Костецкий», 2012
  2. http://www.wikiart.org/uk/vladimir-makovsky
  3. https://artchive.ru/artists/49243~Antonina_Ivanovna_Subbotina
  4. https://artchive.ru/artists/49243~Antonina_Ivanovna_Subbotina

Література[ред. | ред. код]

  • Портнов Г. С., В. М. Костецький, Київ, 1958.
  • В. М. Костецький. «Повернення». 1947. Музей українського образотворчого мистецтва УРСР. Київ.
  • Ю.Арбатская, К.Вихляев «Шипы и розы. Николай Костецкий»

Посилання[ред. | ред. код]

  • Киевский календарь(рос.)
  • Владимир Николаевич/[недоступне посилання з липень 2019](рос.)
  • Костецкий «Популярная художественная энциклопедия.» Под ред. Полевого В. М.; М.: Издательство «Советская энциклопедия», 1986.(рос.)
  • Костецкий Большая советская энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия. 1969—1978.(рос.)
  • Енциклопедія сучасної України, Київ, 2014