Одрехівський Володимир Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Одрехівський.
Одрехівський Володимир Васильович
Народження14 травня 1955(1955-05-14) (69 років)
Львів
Національністьукраїнець
КраїнаСРСР СРСР→Україна Україна
НавчанняЛьвівський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва
Діяльністьскульптор
БатькоОдрехівський Василь Павлович
МатиБайко Марія Яківна
Брати, сестриОдрехівський Роман Васильович
РодичіБайко Зеновія Яківна, Байко Даниїла Яківна, Байко Ніна Яківна (тітки)
НагородиНародний художник України
Сайтodre.com.ua/uk
CMNS: Одрехівський Володимир Васильович у Вікісховищі

Володимир Васильович Одрехівський (нар. 14 травня 1955, Львів) — український скульптор, педагог та мистецтвознавець, який досліджує проблеми сучасного мистецтва. Завідувач кафедрою монументально-декоративної скульптури Львівської національної академії мистецтв (2014-2016). Народний художник України. Ректор Львівської національної академії мистецтв у 2016—2021 роках. Кандидат мистецтвознавства. Іноземний член Польської Академії Мистецтв і Наук (пол. Polska Akademia Umiejętności).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 14 травня 1955 року у Львові. Батько — відомий скульптор Василь Павлович Одрехівський (1921—1996). Мати — відома співачка Марія Яківна Байко (1931—2020)[1].

У 1977 році закінчив Львівський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва (тепер Львівська національна академія мистецтв). Викладачі — Еммануїл Мисько, Дмитро Крвавич. У 1978 році почав викладати рисунок і скульптуру у Львівському державному інституті декоративно-прикладного мистецтва.

У 1980—1983 роках навчався та закінчив аспірантуру в Ленінградському Вищому художньо-промисловому училищі імені В. Мухіної (нині — Санкт-Петербурзька державна художньо-промислова академія імені О. Л. Штігліца). У 1985 році захистив кандидатську дисертацію у Ленінградському інституті живопису, скульптури й архітектури імені І. Ю.  Рєпіна АМ СРСР (нині — Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені І. Ю. Рєпіна).

У 1992 році стажувався у Паризькій академії мистецтв (фр. Beaux-arts de Paris — L'école nationale supėrieure).

Член Національної спілки художників України із 1984 року.

На виборах, що відбулися 29 березня 2016 року, в Академії мистецтв у Львові та підрозділах академії у Косові (Косівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва та Косівський коледж прикладного і декоративного мистецтва), Одрехівський Володимир Васильович був обраний ректором Львівської національної академії мистецтв.[2]

Виставки

[ред. | ред. код]

Представляв свої твори на понад п'ятдесяти персональних виставках, найзначніші з яких:

  • арт-проєкт «Василь Володимир Василь Одрехівський. Скульптура» присвячений 100-літтю від дня народження Василя Одрехівського (1921-1996 рр.), Національний музей у Львові імені А. Шептицького, Україна, 2021;
  • Український дім, Київ, 2005;
  • Національний музей імені А. Шептицького, Львів, 1996, 2003, 2010, 2012, 2015;
  • 5-а і 1-а Мерії Парижу, Франція, 2003 і 2004;
  • Виставковий зал, Європарламент, Страсбург, Франція, 2005;
  • Зал П'єра Кардена, Париж, Франція, 1992;
  • Великих скульптурних салонах у Києві, 2007, 2008, 2009, 2010, 2011, 2012;
  • понад двадцяти міжнародних художніх виставках (Франція, Швейцарія);
  • понад двадцяти національних і сорока зональних і обласних художніх виставках;
  • понад тридцяти художніх салонах у Франції.

Твори

[ред. | ред. код]

Працює у ділянках монументальної, декоративної та станкової скульптури. У творчому доробку митця — понад 300 станкових і 50 монументальних творів (монументи, пам'ятники, художньо-меморіальні таблиці, композиції для парків та офісів в Україні, Франції, Греції, Хорватії. Найвідоміші з них:

  • 2022 — пам'ятний знак Іванові Франкові «Поет і птах», бронза, камінь, м. Ловран, Хорватія. У співавторстві з Василем Одрехівським (нар. 1989).
  • 2021 — меморіальна таблиця Іванові Вакарчуку у Львові.
  • 2016 — скульптурна композиція «Привітання життя» присвячена Богдану-Ігорю Антоничу, бронза, граніт, м. Львів, вул. Городоцька.
  • 2012 — Пам'ятник блаженному священномученику о. Омелянові Ковчу. Бронза, камінь. Перемишляни, Львівська область, Україна. Скульптор Володимир Одрехівський, архітектори Олександр Ярема, Олександра Лібич, Денис Белюх, Олександр Матушков.
  • 2011 — Художньо-меморіальна таблиця Юрію Лебіщаку. Бронза. Опішня, Полтавська область, Україна.
  • 2011 — 1-а премія Міжнародного конкурсу на найкращий проект пам'ятника Б.-І. Антоничу у Львові, Україна. Скульптор Володимир Одрехівський, архітектори Олександра Лібич, Денис Белюх, Олександр Матушков.
  • 2010 — Пам'ятник Тарасові Шевченку. Бронза, мармур. Афіни, Греція, Скульптори Володимир і Василь Одрехівські, архітектор Михайло Федик.
  • 2009 — «Обійми сонця» (бронза, висота 90).[3]
  • 2009 — «Медитація» (бронза).[4]
  • 2008 — Меморіальний пам'ятник скульптору Василю Одрехівському. Бронза, граніт. Личаківський цвинтар, Львів, Україна.
  • 2008 — «Праматір» (бронза, 13×13×32).[5]
  • 2007 — Композиція «Сім'я». Бронза, камінь. Віллєн сюр Сен, Паризький регіон, Франція.
  • 2004 — Меморіальний пам'ятник Георгію Дзісю. Бронза, граніт. Байкове кладовище, Київ, Україна.
  • 2004 — Художньо-меморіальна таблиця Георгію Дзісю. Бронза. Київ, Україна.
  • 2003 — Пам'ятник Тарасові Шевченку. Бронза, граніт. Севастополь, Крим, Україна. Скульптори Володимир і Василь Одрехівські, архітектор Георгій Григор'янц.
  • 2002 — Декоративна композиція для фонтану «Ореанда». Бронза. Готель «Ореанда», Ялта, Україна.
  • 2001 — Паркова композиція «Мрія». Бронза. Пацціо мерії Ляні сюр Марне, Паризький регіон, Франція.
  • 1999 — Паркова композиція «Чекання». Бронза. Парк мерії м. Віллєн сюр Сен, Паризький регіон, Франція.
  • 1999 — Паркова композиція «Роздуми». Бронза. Парк мерії м. Віллєн сюр Сен, Паризький регіон, Франція.
  • 1997 — Композиція «Світла надія». Бронза. Фірма «Groupe Environnement S. A.», Пуассі, Паризький регіон, Франція.
  • 1997 — Архітектурно-скульптурний комплекс «Тарас Шевченко». Бронза, граніт. Новий Розділ, Львівська область, Україна. Скульптори Володимир і Василь Одрехівські, архітектор Василь Каменщик.
  • 1995 — Монумент «Будителі» (Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка). Бронза, камінь. Стрий, Львівська область, Україна.

Скульптори Володимир і Василь Одрехівські, архітектор Володимир Сколоздра.

  • 1991 — Художньо-меморіальна таблиця композитору Станіславу Людкевичу. Бронза. Львів, Україна.
  • 1989 — Художньо-меморіальна таблиця поету Богданові-Ігореві Антоничу. Бронза. Бортятин, Львівська область, Україна.
  • 1989 — «Катерина». Тонований гіпс, 60×30×14.[6]
  • 1986 — «Козацька пісня». Тонований гіпс, 62×23×18.[6]
  • 1986 — Пам'ятник Іванові Франку «Каменярі». Бронза, мідь. Стрий, Львівська область, Україна. Скульптори Володимир і Василь Одрехівські, архітектор Володимир Блюсюк.
  • 1985 — Портрет композитора М. Колесси. Дерево, 70×45×43.[7]
  • 1980 — Портрет Заслуженого діяча мистецтв В. Одрехівського. Тонований гіпс, 65×62×46.[8]
  • 1976 — М. Колесса. Тонований гіпс, 62×30×38.[9]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • 2021 — Іноземний член Польської Академії Мистецтв і Наук (пол. Polska Akademia Umiejęności).
  • 2009 — Народний художник України;
  • 2005 — Лауреат премії імені І. Труша;
  • 1999 — Заслужений діяч мистецтв України;
  • 1996 — I-й приз за скульптуру (Салон мистецтв, 1996, Буржуа Жалю, Франція);
  • 1996 — Срібна медаль (40-ий Міжнародний салон мистецтв, Безьє, Франція).

Колекції

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Відійшла у вічність українська співачка Марія Байко
  2. ↑ Ректором Академії мистецтв став скульптор Володимир Одрехівський. galinfo.com.ua. Агенція інформації та аналітики «ГалІнфо». 30 березня 2016. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 23 липня 2020.
  3. ↑ Весняний салон — 2011 / уклад. Д. Гунц, Н. Левицька, М. Турко. — Львів : Растр-7, 2012. — С. 88.
  4. ↑ Весняний салон — 2010 / уклад. Д. Гунц, Н. Левицька, М. Турко. — Львів : Растр-7, 2012. — С. 46.
  5. ↑ Весняний салон — 2009 / уклад. Д. Гунц, Н. Левицька, М. Турко. — Львів : Растр-7, 2009. — С. 91. — ISBN 978-966-2004-32-8.
  6. ↑ а б Каталог обласної художньої виставки, присвяченої 175-річчю з дня народження Т. Г. Шевченка. — Львів : Облполіграфвидав, 1989. — С. 12.
  7. ↑ Ми будуємо комунізм. Республіканська художня виставка, присвячена XXVI з'їзду КПРС та XXVI з'їзду Компартії України. Каталог / укл. А. Г. Брусина, М. О. Склярська, Т. А. Гельфер та ін. — К. : Реклама, 1982. — С. 23.
  8. ↑ Республіканська виставка творів молодих художників. Каталог / укл. А. Г. Брусіна, О. Є. Ігнатьєва, М. О. Склярська та ін. — К. : Реклама, 1981. — С. 15.
  9. ↑ Художня виставка, присвячена 130-річчю з дня народження Івана Франка. Каталог / упор. Л. А. Молчанова, Н. І. Маїк, М. І. Волочинюк та ін. — Львів : Облполіграфвидав, 1987. — С. 8.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Одрехівський_Володимир_Васильович