Оксид магнію

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Оксид магнію
Magnesium oxide.jpg
NaCl polyhedra.png
Назва за IUPAC magnesium oxide
Інші назви окис магнію
(палена) магнезія
периклаз
Ідентифікатори
Номер CAS 1309-48-4
PubChem 14792
RTECS OM3850000
Властивості
Молекулярна формула MgO
Молярна маса 40,3044 г/моль
Зовнішній вигляд білий порошок
Густина 3,58 г/см−3 (25 °C)
Тпл 2852 °C
Ткип 3600 °C
Розчинність (вода) 0,086 г/л
Розчинність (спирти) нерозчинний
Показник заломлення (nD) 1,736
Структура
Кристалічна структура кубічна
Координаційна
геометрія
Mg[6], O[6]
Дипольний момент 6,2 ± 0,6 D
Термохімія
Ст. ентальпія
утворення
ΔfHo298
-601,6 кДж/моль
Ст. ентропія So298 27,0 Дж/моль·К
Теплоємність, cop 37,2 Дж/моль·К
Небезпеки
R-фрази немає
R/S фрази немає
NFPA 704
NFPA 704.svg
0
1
0
Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Окси́д ма́гнію (рос. оксид магния, англ. magnesium oxide, нім. Magnesiumoxid) — оксид з формулою MgO. Складається з іонів Mg2+ та O2−, між якими діють іонні зв'язки. Оксид магнію має кристаличну структуру типу хлориду натрію. Являє собою легкий, пухкий порошок білого кольору, надзвичайно гігроскопічний.

У природі оксид магнію зустрічається у складі мінералів периклазу, магнезиту, бруситу, шпінелі.

Отримання[ред.ред. код]

Одержують спалюванням магнію у повітрі:

Також можливе отримання з етанолу. У реакції утворюється етан:

Інший спосіб одержання — кальцинація гідроксиду чи карбонату магнію:

Хімічні властивості[ред.ред. код]

Оксид магнію реагує з парами води з утворенням гідроксиду магнію:

З розведеними кислотами реагує з утворенням відповідних солей:

Може відновлюватися при дії коксу, кальцію чи кремнію:

Активно поглинає вуглекислий газ з повітря:

Застосування[ред.ред. код]

Оксид магнію застосовують у виробництві вогнетривів, цементів, гуми, очистки нафтопродуктів.

У медицині застосовують при підвищеній кислотності шлункового соку. Палену магнезію приймають також при випадковому попаданні кислот до шлунка.

У харчовій промисловості використовують як харчову добавку. У Європейському Союзі зареєстрований під номером E530.

Джерела[ред.ред. код]

  • CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]