Олександр Михайлович Вишневецький
| Олександр Вишневецький | |
|---|---|
| Псевдо | Корибут |
| Народився | невідомо Вишневець |
| Помер | 1555 |
| Поховання | Києво-Печерська лавра  |
| Підданство | Велике князівство Литовське .svg){kind=small} |
| Діяльність | військовик, урядник |
| Учасник | Битва під Лопушним 1512[1] і Литовсько-московська війна 1534—1537[1] |
| Титул | князь |
| Посада | річицький старостаd[2] і сандомирський старостаd |
| Конфесія | православний |
| Рід | Вишневецькі |
| Батько | Михайло Вишневецький |
| Мати | Н Полубенськаd[3][4] |
| Брати, сестри | Федір Вишневецький, Федько Вишневецький і Вишневецький Іван Михайлович |
| У шлюбі з | Катерина Скорутянкаd[5] |
| Діти | Вишневецький Максим Олександрович[6], Вишневецький Олександр Олександрович[7], Михайло Вишневецький[8] і Q124683781?[5] |
 | |
Олександр Вишневецький (? — 1555) — руський (український) князь гербу Корибут, військовий та політичний діяч Речі Посполитої, учасник Стародубської війни 1534–1537 років.
Походив з родини Вишневецьких, котрі на той час були дрібними князями. Син Михайла Вишневецького, намісника брацлавського. Батько передав йому володіння на берегах річки Горині: вище родового гнізда з частиною Вишнівця й селами Бутин, Млинівці, Коханівці й Бакота.
Замолоду полюбляв військові вправи. 1512 року разом з Федором та Іваном Вишневецькими брав участь в успішній для християн битві проти кримських татар. Згідно з земельним переписом 1528 року мав виставляти 15 коней[9]. Згодом стає старостою сандомирським.
1532 року отримує староство річицьке, у доживотне керування місто Річиця з усіма податками та доходами. 1533 року успадкував після смерті брата Федора Старшого Брагинську волость на Київщині. У 1534 році, скориставшись розгардіяшем після смерті царя Василія III (на бік Литви перейшли бояри С.Бельський та І.Ляцький-Захар'їн), разом з Юрієм Радзивіллом брав участь у поході проти Московського царства. Почалася Стародубська війна; невдало намагався захопити Смоленськ. Спустошивши Смоленщину, повернувся до Литви. 1535–1537 років воював на Стародубщині й Гомельщині (1503 року була захоплена Москвою), Гомель та навколишня земля повернулися до Великого князівства Литовського.
1549 року після загибелі брата Федька отримав землі на р. Горині нижче Манева й на р. Жираку з замком Передмірка, селами Борсуки, Нападівка, Вербовець, Лопушне, Білка й Доманінка. В 1540–1550 роках князь Олександр більше опікувався розбудовою маєтностей на Київщині. Опікувався налагодженням оборонних споруд для захисту від нападу з боку Московського царства.
Помер 1555 року, напевне, у своєму маєтку Брагін або у Річиці. Був похований у Києво-Печерській лаврі.
Дружина — Катерина Скорутянка (Сангушко) з 1529 року. Діти:
- Максим Боніфацій (пом. 1565 р.).
- Олександр (пом. 1577 р.)
- Михайло (1529 — 1584 рр.)
- Стефанія (д/н — 1559), дружина (з 1558 року) Лукаша Курженецького.
- ↑ а б Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 35. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
- ↑ Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 35–36. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
- ↑ Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 34, 35. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
- ↑ Келембет С. М. Князі Несвізькі та Збаразькі: XIII – початок XVI століть — 2 — Кременчук: 2021. — С. 201, 209–210. — 332 с. — ISBN 978-617-7715-21-3
- ↑ а б Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 36. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
- ↑ Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 36, 62. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
- ↑ Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 36, 63. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
- ↑ Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 36, 53. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
- ↑ Wolff J. «Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku». — Warszawa, 1895. — S. 553
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 16 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 543–544. (пол.)
- Wolff J. Kniaziowie Litewsko-Ruscy od konca czternastego wieku. — Warszawa, 1895. — 698 s. (пол.)
- Książęta Wiśniowieccy (01) (пол.)