Оленине
| село Оленине | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Волинська область |
| Район | Камінь-Каширський район |
| Громада | Камінь-Каширська міська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1546 |
| Населення | 1057 |
| Площа | 31,99 км² |
| Густота населення | 33,04 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 44563 |
| Телефонний код | +380 33257 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°32′03″ пн. ш. 25°18′59″ сх. д. / 51.53417° пн. ш. 25.31639° сх. д.Координати: 51°32′03″ пн. ш. 25°18′59″ сх. д. / 51.53417° пн. ш. 25.31639° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
152 м |
| Водойми | річка Стохід |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 44563, Волинська обл., Камінь-Каширський р-н, с.Оленине, вул.Торгова,63а |
| Карта | |
  Оленине | |
 Оленине | |
| Мапа | |
| |
Оле́нине (рос. Геленин (Жиров))[1] — село в Україні, у Камінь-Каширській громаді Камінь-Каширського району Волинської області. Населення становить 1057 осіб.
Географія[ред. | ред. код]
Селом протікає річка Стохід.
Назва[ред. | ред. код]
Неофіційно село до останнього часу носило назву Жирово. А мешканці села і жителі навколишніх населених пунктів і досі називають оленинців «жировцями». За переказами, пан, який знаходився в сусідньму селі відселяв непокірних селян «жирувати» на землі, де пізніше і утворилось поселення. Село згадується в хроніках по історії Першої світової війни як село Геленин. Згідно з переказами така назва походить від імені пані Гелени, якій це поселення належало. В радянські часи село стало називатися Оленине.
Частіше зустрічається версія, що стара назва села Жирово походить від риболовецьких снастей-сіток - «жиров», адже місцеві жителі здавна займалися рибним промислом, а на центральній пристані вздовж річки Стохід столяи скрині з рибою. Згодом, за польської доби, власник села подарував його своїй дочці Гелені. З того часу село звалося Геленин або Геленине. В радянські часи мешканців навколишніх хуторів Раблине, Вугол, Поболоття, Заріка, Гольське виселили саме сюди і зрештою у 1946 році перейменували село в Оленине.
Історія[ред. | ред. код]
На нинішній території села здавна проживали люди.
Так, археологами на лівому березі річки Стохід виявлене і вивчене давнє поселення. Тут дослідниками було зібрано вироби з кременю, багато уламків посуду. Вчені віднесли ці вироби, як і саме поселення, у часі до бронзової доби, тобто 18-8 ст.до н. е., а за характером виробів — до так званої городоцько-здовбицької культури.
Значний ріст території і населення села відбувся після закінчення Другої світової війни за рахунок переселенців з навколишніх хуторів, внаслідок політики укрупнення населених пунктів, що її проводили органи радянської влади. На відміну від сусіднього села Боровного, яке згадується вже у історичних документах за 17 ст., і яке має типове давнє розташування (біля річки на узвишші), Оленине розташоване в улоговині.
У 1906 році село Боровенської волості Ковельського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 61 верст, від волості 3. Дворів 142, мешканців 864[2].
Під час Першої світової війни з початку липня 1916 року село входило до так званого «Червищанського плацдарму», утвореного наступом російських військ в трикутнику між Оленине, Нові Червища та Тоболи[3]. Як свідчення тих часів збереглося так зване «міжнародне кладовище» («німецькі могилки»), в урочищі Радлина, де збереглися могили німецьких, австрійських та російських воїнів. Кладовище облаштоване польською владою у міжвоєнний період за кошти Лігі Націй[4].
У 1946 році наказом ПВР УРСР село Геленин перейменоване в Оленине.
Люди[ред. | ред. код]
- Носовський Дмитро Миколайович (1992–2022) – солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Помер 4 серпня 2022 р. у госпіталі від бойових поранень.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1082 особи, з яких 551 чоловік та 531 жінка.[5]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1057 осіб.[6]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,91 % |
| російська | 0,09 % |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ etomesto.ru/map/online/shubert/20/map/20-4-2.png
- ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
- ↑ Гулько Г., Дем'янюк О. Про необхідність утворення меморіалу "Поліський некрополь Великої війни 1914-1918 рр." - До історії Першої світової війни на Волині. vf-ndc-oasu.ucoz.ru. Процитовано 16 грудня 2017.
- ↑ Златогорський О. Пошуково-археологічні дослідження на території «Червищанського плацдарму» у 2016 році. vf-ndc-oasu.ucoz.ru. Процитовано 16 грудня 2017.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
| ||||||||
![[1]](#cite_note-etomesto.ru/map/online/shubert/20/map/20-4-2.png-1){kind=link}
|
Це незавершена стаття з географії Волинської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |