Камінь-Каширський
| Камінь-Каширський | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
 | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна
| ||||||||
| Регіон | Волинська область | ||||||||
| Район | Камінь-Каширський район | ||||||||
| Громада | Камінь-Каширська міська громада | ||||||||
| Засноване | XIII ст. | ||||||||
| Магдебурзьке право | 1430 | ||||||||
| Статус міста | від 1940 року | ||||||||
| Населення | ▬ 20 045 (01.01.2022)[1] | ||||||||
| - повне | ▬ 20 045 (01.01.2022)[1] | ||||||||
| Площа | 7,64 км²[2] | ||||||||
| Густота населення | 798 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 44500-44505 | ||||||||
| Телефонний код | +380-3357 | ||||||||
| Координати | 51°37′12″ пн. ш. 24°57′55″ сх. д. / 51.62000° пн. ш. 24.96528° сх. д.Координати: 51°37′12″ пн. ш. 24°57′55″ сх. д. / 51.62000° пн. ш. 24.96528° сх. д. | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 155 м | ||||||||
| Водойма | Цир | ||||||||
| Назва мешканців | ка́мінь-каши́рець, ка́мінь-каши́рка, ка́мінь-каши́рці | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Камінь-Каширський | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - фізична | 99 км | ||||||||
| - автошляхами | 126 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - фізична | 410 км | ||||||||
| - автошляхами | 463 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 44500, Волинська обл., Камінь-Каширський р-н, м. Камінь-Каширський, вул. Волі, 2 | ||||||||
|
| |||||||||
Ка́мінь-Каши́рський (колишні назви — Камінь до XVII ст., у XVII—XX ст. — Камінь-Коширський) — місто у Волинській області, центр Камінь-Каширського району і Камінь-Каширської громади.
Географія[ред. | ред. код]
Поліське місто Камінь-Каширський розташоване на річці Цир. До облцентру можна дістатися автошляхом М19, який збігається із єврошосе E85 та згодом переходить у Т 0311. (До 2006 року не можна було потрапити через єврошосе).
Історія[ред. | ред. код]
Можливо першими згадками міста Камінь-Каширська, а тоді ще просто Камінь чи Камень, про що дізнаємося з Галицько-Волинського літопису:
У рік 6718 [1210]. У той же рік прийшов до Белза Лестько, [князь лядський], якого переконав Олександр [Всеволодович], — бо Олександр не сприяв обом Романовичам, а хотів [їм] зла, — і забрав Белз [у Василька], і дав Олександрові. Але бояри не зрадили [Романовича], а пішли всі з князем Васильком у Каменець[3].
Хоча через форму «Кам'янець», а не «Камінь» та значну поширеність подібних назв міст у Волинській землі тяжко сказати точно, чи мова тут за Камінь-Каширський. У Королівстві Руському тоді було декілька міст із назвою Кам'янець — Кам'янець-Волинський зараз у складі селища Миропіль на Житомирщині, Кам'янець-Литовський (нині — місто Кам'янець), Берестейської області Білорусі, Кам'янець/Камінь-Каширський (нині — місто Камінь-Каширський). Утім, наведена нижча цитата як за контекстом подій, так і за формою назви міста більше нагадує Камінь-Каширський:
У рік 6770 [1262] …Припом'янув Миндовг [також], що Василько-князь із богатирем [Бурондаєм] пустошив землю Литовську. І послав він рать на Василька, і пустошили вони довкола [города] Каменя 316. Але князь Василько не поїхав услід за ними, тому що сподівався він другої раті. Він послав за ними [воєвод] Желислава та Степана Медушника. І гонили вони вслід за ними аж до [ріки] Ясольди 317, але не догнали їх, бо рать [литовська] була мала, — вони тільки набрали були здобичі, і тому й одійшли спішно[3].
Та також наступна:
У рік 6784 [1276] …А після цього Тройден, пославши свого брата Сирпутія, пустошив довкола [города] Каменя 340. Володимир же за це, пославши [рать], узяв у нього Турійськ на ріці на Німані і села довкола нього забрав.[3]
Отже, імовірно, засноване у XIII ст. місто Камінь, уже точно з початку XV ст. фіксується у джерелах з назвою близькою до сучасної «до имєнья князя Коширского, Каменіа» (1537), «в Камєни княза Кошєрського» (1545), Камінь-Кошарський (1629) [Шульгач 2001, 60].
Зокрема в писемних джерелах згадується як володіння литовських князів Сангушків-Каширських. Оскільки ще у кінці XIV ст. по 1392 році існувало удільне Кошерське князівство назву якого дістало від столиці Кошер так і місто Камінь у підлеглості до цього князівства отримало прикметник Каширський[4]. Останній із роду — волинський та подільський воєвода Адам Сангушко-Каширський у 1628 р. заснував у місті домініканський монастир. Після його смерті Камінь-Каширський перейшов до роду Красицьких — аж до кінця XVIII ст. Пізніше маєток відійшов до сімейства Ордів (Орда). У 1832 р. царська влада закрила домініканський монастир, зробивши кляшторний костел парафіяльним. У 1830—1837 рр. споруду було перебудовано.
У 1430 році містечко отримало магдебурзьке право (підтверджене згодом у 1600 році). За Люблінською унією 1569 року Камінь-Каширський і навколишні території переходять під владу Польщі, де поступово місто зійшло до статусу села. Після III поділу Польщі Камінь-Каширський і прилеглі території увійшли до складу Росії, де став центром волості.
У роки І світової війни через села Тоболи, Рудка-Червинська, Великий Обзир, Оленине, Боровно, проходила лінія фронту. Після Ризького мирного договору 1921 року Камінь-Каширський знову переходить під владу Польщі і став центром Камінь-Каширського повіту Поліського воєводства. У 1923 році в Камені-Каширському було створено повітове староство. 1 січня 1927 року сільська Камінь-Каширська гміна отримала бюджетний статус міської гміни[5].
У 1940 році утворено Камінь-Каширський повіт, згодом район. Розпочала діяльність міська і районна Ради.
З початку війни 1939—1945 років територія району була окупована нацистами та включена до складу Камінь-Каширської округи. Діяли партизанські загони під командуванням М. П. Коніщука, А. П. Бринського, О. Ф. Федорова, у с. Хотешів функціонувала школа старшин УПА. Кінець окупації району припадає на березень-квітень 1944 року.
У 1945 році в Камені-Каширському створено педагогічне училище. У 1947 році у місті відкрили медичну школу, яку через рік було реорганізовано в медичне училище. У 1961 році став до ладу Камінь-Каширський лісозавод. За період з 70-х по 80-ті роки в місті й селах району була здійснена значна програма соціально-культурного будівництва. Розпочали свою роботу хлібозавод, консервний завод, деревообробний завод, комбікормовий завод, маслозавод.
У 1991 році на Всеукраїнському референдумі на підтвердження Акта проголошення незалежності України за незалежність держави проголосувало 94,2 % мешканців району. У 1991 році район віднесено до зони гарантованого добровільного відселення (категорія III) постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС. На території району діє 46 релігійних об'єднань.
У 1996 році рішенням сесії міської ради народних депутатів від 14 вересня 1996 року затверджено проєкт герба, прапора і печатки міста Каменя-Каширського. У 1999 році в с. Михнівка було освячено Свято-Стрітенський монастир.
Населення[ред. | ред. код]
Населення 12 505 мешканців на 2017 рік.
Національний і мовний склад[ред. | ред. код]
| Національність | % | Належна мова | % |
|---|---|---|---|
| українці | 98,71% | українська | 99,11% |
| росіяни | 0,96% | російська | 0,77% |
Пам'ятки[ред. | ред. код]
У центрі Каменя-Каширського — залишки давнього городища «Замок», розташованого на правому березі річки Цир. У 1987—1988 роках археологічні дослідження на території городища проводила експедиція Волинського краєзнавчого музею під керівництвом Панишка Сергія Дмитровича.
- Домініканська спадщина становить найдавніший комплекс пам'яток Каменя-Каширського. Це костел та каплиця, збудовані в першій половині XVII століття. У міжвоєнний період XX століття костел ще використовувався для служб, проте в радянський час був сильно перебудований. У ньому деякий час діяла пекарня. Каплиця розташована поруч. Станом на 2012 рік реставрована зовні. Приміщення колишнього костелу не є пам'яткою, каплиця — пам'ятка архітектури місцевого значення. Належить католицькій громаді міста і нею використовується.
- У центрі міста знаходиться пам'ятка архітектури національного значення церква святого Пророка Іллі, збудована в 1700 році. Дзвіницю церкві надбудували у 1886 році. У 1906 році в цій церкві хрестили майбутнього шевченкознавця Євгена Шабліовського. У ніч на 8 квітня 2015 року церква згоріла[6].
- Церква Різдва Пресвятої Богородиці була збудована у 1723 році на кошти місцевого поміщика Івана Красицького. У 1880 році один із трьох автентичних куполів переробили під дзвіницю.
У місті є кілька пам'ятників та меморіальний комплекс на честь воїнів Радянської армії. Серед пам'ятників — загиблим євреям Камінь-Каширського гетто, загиблим мешканцям Камінь-Каширщини в Афганістані.
Постаті[ред. | ред. код]
- Склезь Сергій Анатолійович (1976—2014) — матрос Збройних сил України, батальйон тероборони «Волинь».
- Шевчик Анатолій Васильович — український футболіст, Заслужений майстер спорту України[1]. Дворазовий паралімпійський чемпіон 2004 та 2008 років, срібний призер Літніх Паралімпійських ігор 2012 року.
- Санін Олесь Геннадійович — український кінорежисер, актор, оператор, продюсер і музикант. Лауреат державної премії України імені Олександра Довженка.
- Шабліовський Євген Степанович — вчений-шевченкознавець, директор Інституту літератури ім. Т. Шевченка в Харкові (1933—1935).
- Кмецинський Василь Михайлович — український історик, педагог, краєзнавець, перший директор Камінь-Каширського краєзнавчого музею.
- Дем'яник Сергій Валерійович — Герой України. Загинув 29 серпня 2014 року під час виходу з Іловайського котла т. зв. «Зеленим коридором» на дорозі в районі с. Новокатеринівка. 2 вересня тіло Сергія Дем'яника разом із тілами 87 інших загиблих було привезено до запорізького моргу. Був упізнаний бойовими товаришами та родичами.
- Марковська Алла Анатоліївна — українська художниця, оформлювач книжкових видань, графік, письменниця, автор фантастичної літератури.
- Цюрик Микола Володимирович (1981—2022) — солдат 14-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України, відзначився у ході російського вторгнення в Україну, учасник Російсько-української війни, Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно). Загинув 12 березня 2022 р. під час артилерійського обстрілу поблизу с. Наливайківка на Київщині. Похований 15 березня 2022 року на центральному кладовищі міста Камінь-Каширського.
- Ващук Андрій Петрович (1987—2022) — солдат Збройних сил України, учасник Російсько-української війни. Загинув 3 травня 2022 р. під містом Ізюм на Харківщині. Похований 8 травня 2022 року на центральному кладовищі міста Камінь-Каширського.
- Єфімов Олександр Вікторович (1975—2022) — солдат Збройних сил України, стрілець-помічник гранатометника мотопіхотного батальйону. Загинув 4 червня 2022 р. від осколкового ураження в місті Ізюм на Харківщині. Похований 7 червня 2022 року на новому кладовищі по вулиці Воля міста Камінь-Каширського.
- Бусько Олександр Юрійович (1989—2022) — солдат Збройних сил України, підполковник Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Загинув 23 серпня 2022 р. Похований 26 серпня 2022 року на новому кладовищі по вулиці Воля міста Камінь-Каширського.
- Деркач Володимир Васильович (1964—2022) — солдат Збройних сил України, учасник Російсько-української війни. Похований 8 жовтня 2022 року на центральному кладовищі міста Камінь-Каширського.
- Смітюх Микола Григорович (1983—2022) — солдат Збройних сил України, учасник Російсько-української війни. Загинув 5 жовтня 2022 р. в місті Куп'янськ на Харківщині. Похований 11 жовтня 2022 року на новому кладовищі по вулиці Воля міста Камінь-Каширського.
- Ліпич Олег Володимирович (1982—2022) — солдат Збройних сил України, 68-ї окремої механізованої бригади імені Олекси Довбуша. Загинув у ході тяжких боїв в селі Єгорівка на Донеччині. Похований 26 жовтня 2022 року на центральному кладовищі міста Камінь-Каширського.
- Троцюк Святослав Володимирович (1976—2022) — солдат Збройних сил України, учасник Російсько-української війни. Загинув 4 липня 2022 р. у селі Берестове на Донеччині в результаті мінометного обстрілу. Похований 29 жовтня 2022 року на місцевому кладовищі села Олексіївка.
- Філозоф Василь Григорович (1975—2022) — солдат Збройних сил України, помічник гранатометника, виконував функції навідника. Загинув 7 листопада 2022 р. в селищі Першотравневе на Харківщині. Похований 11 листопада 2022 року на центральному кладовищі міста Камінь-Каширського.
- Карпік Олександр Васильович (1984—2022) — солдат Збройних Сил України, 92-ї ОМБр імені кошового отамана Івана Сірка. Загинув 31 грудня 2022 р. у Сватівському районі на Луганщині. Похований 6 січня 2023 року на центральному кладовищі міста Камінь-Каширського.
- Букало Роман Сергійович (1994-2022) – солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Загинув 17 грудня 2022 р. на острові Великий Потьомкінський в Херсонській області. Похований 12 січня 2023 року на центральному кладовищі міста Камінь-Каширського.
- Смітюх Анатолій Антонович (1972-2023) – солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Загинув 6 травня 2023 р. у Луганській області. Похований 9 травня 2023 року на новому кладовищі по вулиці Воля міста Камінь-Каширського.
- Соловей Станіслав Сергійович (1995-2023) – солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Загинув 5 травня 2023 р. в Донецькій області. Похований 9 травня 2023 року на центральному кладовищі міста Камінь-Каширського.
- Колядюк Артем Іванович (1992-2023) – солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Загинув 13 липня 2023 р. в Запорізькій області. Похований 19 липня 2023 р. на центральному кладовищі міста Камінь-Каширського.
- Дейнеко Сергій Володимирович (1983-2023) – солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Загинув 20 липня 2023 р. в Запорізькій області. Похований 26 липня 2023 р. на центральному кладовищі міста Камінь-Каширського.
- Лесик Сергій Вячеславович (1980-2023) – солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Загинув 15 листопада 2023 р. в Харківській області. Похований 19 листопада 2023 р. на центральному кладовищі міста Камінь-Каширського.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Перебудований колишній костел домініканців XVII століття
-
Колишня каплиця домініканського монастиря XVII століття
-
Церква Різдва Пресвятої Богородиці 1723 року
-
Костел Архістратига Михаїла
-
Пам'ятник загиблим радянським воїнам
-
Меморіальний знак на місці гетто
-
Місце розстрілу євреїв
-
Пам'ятний знак на честь 50-річчя створення УПА
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 — Державна служба статистики України (укр.)(англ.)
- ↑ Постанова Верховної Ради України «Про встановлення меж міста Камінь-Каширський Камінь-Каширського району Волинської області»
- ↑ а б в Галицько-Волинський літопис.. litopys.org.ua. Архів оригіналу за 16 травня 2013. Процитовано 18 січня 2022.
- ↑ Етимологічний словник топонімів України - Василь Лучик - Тека авторів. Чтиво. Архів оригіналу за 23 січня 2018. Процитовано 18 січня 2022.
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 5 czerwca 1926 r. wydane w porozumieniu z Ministrem Skarbu w sprawie zastosowania do gminy wiejskiej Kamień Koszyrski, tegoż powiatu, województwa poleskiego, przepisów ustawy z dnia 11 sierpnia 1923 r., dotyczących gmin miejskich. [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 липня 2015. Процитовано 8 квітня 2015.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Г. Я. Рудий. Камінь-Каширський [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 50. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- М. Ф. Котляр. Каменець [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // там же, с. 48.
- В. К. Бородчук, В. С. Крившин. Ка́мінь-Каши́рський // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Волинська область / І. С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747 с. — С. 246—257.
|
| ||||||||
| ||||||||
