Омікрон (літера)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Greek alphabet alpha-omega.svg
Грецька абетка
Α α — альфа Β β — бета
Γ γ — гамма Δ δ — дельта
Ε ε — епсилон Ζ ζ — дзета
Η η — ета Θ θ — тета
Ι ι — йота Κ κ — каппа
Λ λ — лямбда Μ μ — мю
Ν ν — ню Ξ ξ — ксі
Ο ο — омікрон Π π — пі
Ρ ρ — ро Σ σ ς — сигма
Τ τ — тау Υ υ — іпсилон
Φ φ — фі Χ χ — хі
Ψ ψ — псі Ω ω — омега
Застарілі
Ϝ ϝ — дигамма Ϛ ϛ — стигма
Ͱ ͱ — хета Ϻ ϻ — сан
Ϟ(Ϙ) — коппа Ϡ(Ͳ) — сампі
Ϸ ϸ — шо

Омікро́н (грец. όμικρον, велика Ο, мала ο) — п'ятнадцята літера грецької абетки, в системі грецьких чисел, має значення 70.

Історія[ред. | ред. код]

Назва літери όμικρον буквально означає «o мале» (ό μικρον): таке позначення їй дане для відмінності від омеги («о великого»). Походить від фінікійської літери Phoenician ayin.svg (аїн).

Від омікрона походять латинська літера O і кирилична О.

Вимова[ред. | ред. код]

У класичній давньогрецькій мові вимовлялася як [o], чим відрізнялася від омеги, вимова якої була [ɔː]. Вживалася також у складі диграфа ου, який у класичну добу читався як [oː].