Хета (літера)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Greek Heta combined.svg
Грецька абетка
Α α — альфа Β β — бета
Γ γ — гамма Δ δ — дельта
Ε ε — епсилон Ζ ζ — дзета
Η η — ета Θ θ — тета
Ι ι — йота Κ κ — каппа
Λ λ — лямбда Μ μ — мю
Ν ν — ню Ξ ξ — ксі
Ο ο — омікрон Π π — пі
Ρ ρ — ро Σ σ ς — сигма
Τ τ — тау Υ υ — іпсилон
Φ φ — фі Χ χ — хі
Ψ ψ — псі Ω ω — омега
Застарілі
Ϝ ϝ — дігамма Ϛ ϛ — стігма
Ͱ ͱ — хета Ϻ ϻ — сан
Ϸ ϸ — шо Ϙ(Ϟ) — коппа
Ϡ(Ͳ) — сампі

Ͱ, ͱ (хета) — літера архаїчного грецького алфавіту. Походить від фінікійської літери хет — «хет». У старогрецькій мові хета вимовлялась як довгий напіввідкритий передній голосний /h/. У юнікоді є як велика так і мала літери хета. Вони позначаються U+0370 Ͱ та U+0371 ͱ).[1] відповідно.

Примітки[ред.ред. код]