Бета (літера)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Greek alphabet alpha-omega.svg
Грецька абетка
Α α — альфа Β β — бета
Γ γ — гамма Δ δ — дельта
Ε ε — епсилон Ζ ζ — дзета
Η η — ета Θ θ — тета
Ι ι — йота Κ κ — каппа
Λ λ — лямбда Μ μ — мю
Ν ν — ню Ξ ξ — ксі
Ο ο — омікрон Π π — пі
Ρ ρ — ро Σ σ ς — сигма
Τ τ — тау Υ υ — іпсилон
Φ φ — фі Χ χ — хі
Ψ ψ — псі Ω ω — омега
Застарілі
Ϝ ϝ — дигамма Ϛ ϛ — стигма
Ͱ ͱ — хета Ϻ ϻ — сан
Ϟ(Ϙ) — коппа Ϡ(Ͳ) — сампі
Ϸ ϸ — шо

Бе́та (велика Β, мала β, внутрішня ϐ; грец. βήτα МФА: [ˈviˑta]) — друга літера грецької абетки. У системі грецьких чисел має значення 2, у цьому разі її пишуть з апостофом — Β'.

Назва «бета» вживається щодо літери давньогрецької абетки. У візантійській і новогрецькій абетці вона називається ві́та (грец. βήτα) — внаслідок змін у читанні літер β та η.

При високоякісному друці, в середині слова інколи використовується варіант літери, що не має «хвостика»: «βίβλος» записується як «βίϐλος».

Вимова[ред.ред. код]

  • Давньогрецька вимова літери — дзвінкий губно-губний проривний звук [b].
  • Вимова в сучасній грецькій, а також у візантійській (середньогрецькій) — дзвінкий губно-зубний фрикативний [v].

У зв'язку з тим, що в процесі історичного фонологічного розвитку грецької мови «бета» змінила свою вимову з [b] на [v], у новогрецькій для передавання звука [b] (наприклад, у запозиченнях) використовують не β, а буквосполучення μπ («мю» + «пі»).

Історія[ред.ред. код]

Ця літера походить від фінікійської літери Beth («бет»).

Нащадки[ред.ред. код]

  • Від «бети» у її класичному, давньогрецькому читанні походить латинська «B».
  • Від «бети» у її середньогрецькому, візантійському читанні походить кирилична старослов'янська Early Cyrillic letter Viedi.png («віди») і сучасна кирилична «В». Видозміною грецької великої «бети» пояснюють і накреслення кириличної Early Cyrillic letter Buky.svg («буки») — сучасної кириличної «Б». У кириличній буквеній цифірі Early Cyrillic letter Viedi.png означала «2», у той час як Early Cyrillic letter Buky.svg числового значення не мала.

Транслітерація[ред.ред. код]

  • У латинській транслітерації давньогрецьких слів β передають латинською «b», у транслітерації новогрецької мови — літерою «v».

Використання[ред.ред. код]

Велика літера[ред.ред. код]

Мала літера[ред.ред. код]

Передавання бети в українській мові[ред.ред. код]

Згідно з чинним правописом (від 1993 року) «бету» в словах грецького походження передають по-різному, залежно від шляху запозичення. Так, у словах, запозичених через латинську, грецька β передається як «б». Тоді як для слів, що потрапили в українську мову через старослов'янську, а також в нових запозиченнях з новогрецької (де літера β читається як звук [v]), на місці «бети» пишуть «в»: наприклад, Θήβαι записують як «Фіви», Θαβώρ — як «Фавор», Βάρβαρα — як «Варвара». У західноукраїнських же землях, що ніколи не були в складі Російської імперії, усталилась польська й німецька традиція передавати грецизми в латинському читанні: «Теби», «Табор», «Барбара» (від лат. Thebae, Thabor, Barbara). Зі створенням загальної норми літературної мови повстало й питання вироблення загальних правил передавання грецизмів.

Назву гори в Ізраїлі הַר תָּבוֹר‎ передають українською зазвичай як «Фавор» (рідше «Табор»), але похідну від неї назву міста в Чехії тільки як «Табор» (чеськ. Tábor). Припускають, що від топоніма походить й українське «табір»[1].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — Т. 5: Р — Т / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.