Тета (літера)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Greek letter theta serif+sans.svg
Тета (літера)
Вимова
давня [th]
сучасна [θ]
Схожі
латиниця -
кирилиця Ѳ, ѳ
гебрейська ט
арабська
Транскрипція
Із давньої th
Із сучасної th
Кодування
Велика
Код Юнікод U+0398
Назва Юнікод GREEK CAPITAL LETTER THETA
HTML Θ
HTML-сутність Θ
Мала
Код Юнікод U+03B8
Назва Юнікод GREEK SMALL LETTER THETA
HTML θ
HTML-сутність θ
Варіант малої1
Код Юнікод U+03D1
Назва Юнікод GREEK THETA SYMBOL
HTML ϑ
HTML-сутність ϑ

Тета (велика Θ, мала θ або ϑ; грец. Θήτα) — восьма літера грецької абетки, в системі грецьких чисел, має значення 9.

В TeX  \Theta(x)  — \Theta,  \theta  — \theta.

В математиці  \theta(x)  — тета-функція.

Передавання тети в українській мові[ред.ред. код]

Згідно з чинним правописом (від 1993 року) тету в словах грецького походження передають по-різному, залежно від шляху запозичення. Так, у словах, запозичених через латинську, грецька θ передається як «т». Тоді як для слів, що потрапили в українську мову через старослов'янську (де вони пишуться через θ), а також в нових запозиченнях з новогрецької, на місці «тети» пишуть «ф» — за східнослов'янською традицією вимови кириличної θ і грецької θ: μῦθος, αἰθήρ, Ἀθηνᾶ, Θήβαι записують як «міф», «ефір», «Афіна», «Фіви». У західноукраїнських же землях, що ніколи не були в складі Російської імперії, усталилась польська й німецька традиція передавати грецизми в латинському читанні; зокрема, θ приписувалось вимовляти як «т»: «міт», «етер», «Атена», «Теби» (від лат. mythus, ether, Athena, Thebae). Зі створенням єдної норми літературної мови повстало й питання вироблення загальних правил передавання грецизмів. Правопис 1928 року орієнтуючись на західноукраїнське читання «тети», приписував передавати θ переважно як «т». Пізніший правопис 1946 року, на якому в цілому заснований сучасний варіант української орфографії, наслідує російську традицію запису грецизмів: у разі запозичення через старослов'янську/церковнослов'янську мову (або напряму з новогрецької) θ передається як «ф», через латинську (або західноєвропейські) — як «т». Наприклад, Федір, але Теодор (Θεόδωρος), Агафія, але Агата, орфографія (ὀρθογραφία), але ортопедія (ὀρθοπαιδεία), кафолічність (καθολικότης), але католицизм (καθολικισμός). У деяких винятках θ передають іншими літерами, згідно з народною традицією вимови: Хома, але Томас (Θωμάς), Панас, але Атанас (Ἀθανάσιος). У 1990-х роках знов підняли питання «правильного» передавання «тети». Було запропоновано проекти орфографії, які базувались на харківському правопису: з її передаванням тільки буквою «т». Деякі видання, як друковані, так і електронні, перейшли на цю систему, але офіційним залишається правопис 1993 року, прийнятий наразі й у Вікіпедії.

Див. також[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Мови Це незавершена стаття про мову.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.