Операнд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

В мовах програмування, опера́нд (англ. operand) — аргумент операції; дані, які обробляються командою; граматична конструкція, яка позначає вираз, що задає значення аргументу операції; іноді операндом називають місце або позицію в тексті, де має стояти аргумент операції. Звідси поняття місцевості, або арності, операції, тобто числа аргументів операції.

В залежності від положення операндів щодо знака операції розрізняють префіксні (наприклад, sin x (x - операнд)), інфіксні (наприклад, a + b (a, b - операнди)) і постфіксні (наприклад, x3 (x - операнд)) записи операції. Залежно від числа операндів розрізняють одномісні (унарні, або монадичні) операції (наприклад,-а); двомісні (бінарні, або діадичні) операції (a + b); багатомісні (або поліадичні) операції.

У зв'язку з відмінністю операнда-позиції і операнда як фактичного аргументу виникає поняття приведення операнда до виду, необхідному операцією. Наприклад, якщо дійсний аргумент знаходиться в позиції цілого операнда, правила мови можуть мати на увазі той чи інший спосіб округлення дійсного числа до відповідного цілого. Іншим прикладом приведення є зміна форми подання об'єкта, наприклад скаляр перетворюється на вектор, що складається з однією координатою.