Орлеанська Мадонна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Орлеанська Мадонна»
Raphaël - La Madone de la maison d'Orléans - Google Art Project.jpg
італ. Madonna d'Orleans
Творець: Рафаель Санті
Час створення: 1505–1507 роки
Розміри: 29 x 21 см
Висота: 310 міліметр
Ширина: 230 міліметр
Матеріал: олія
Техніка: дошка
Жанр: сакральне мистецтво
Зберігається: Шантійї, Франція
Музей: Музей Конде

«Орлеанська Мадонна» — картина італійського художника доби Відродження Рафаеля, написана близько 1505–1507 років.[2]

Історія власників[ред. | ред. код]

На початку XVI століття картину, яка перебувала в зібранні савойського герцога Карла III, кілька разів копіював п'ємонтський художник Джованні Мартіно Спанцотті. «Невелика флорентійська картина» згадана і в його листі до герцога. Очевидно, в Турині, який відставав від Флоренції в художньому відношенні, полотно Рафаеля вважалося дивиною і користувалося неабияким успіхом. Зібрання вдовиці савойської герцогині Христини налічувало вже чотири роботи Рафаеля. У 1647 році всі вони були викрадені з її замку.

Сліди картини знову виявляються в 1729 році в каталозі естампів, замовленому П'єром Кроза. У ньому власником «мадонни» названо єпископа Памьє, який пізніше продав її регенту Філіпу Орлеанському. Картина прикрашала інтер'єр Пале-Рояль до 1791 року, коли Філіп Егаліте, щоб сплатити величезні борги, продав успадковані від предків роботи великих італійців банкіру Едуару де Валькьє. Його кузен Лаборд де Мервіль 7 років потому влаштував розпродаж в Лондоні. За підсумками аукціону вся колекція була придбана британськими лордами Бріджвотером, Гауером і Карлейлом (які скинулися з такої нагоди), проте «Мадонна Орлеанського дому» одразу ж була направлена ​​на перепродаж.

Картина пройшла через руки кількох бельгійських і французьких колекціонерів, зокрема, маркіза Агвадо. В 1869 році її викупив герцог Омальський і помістив в своєму маєтку Шантійї поруч з іншими роботами Рафаеля — «Трьома граціями» і «Мадонною Лорето».

Характеристика[ред. | ред. код]

На відміну від більшості робіт Рафаеля, Марія зображена не на тлі пейзажу, а в тісному домашньому інтер'єрі, на слабо освітленому тлі з полками, що ледь виступають з мороку і де помітні банки з зіллям. Настільки незвичайний для Рафаеля інтер'єрний фон може бути пояснений впливом «Святого Ієроніма» Яна ван Ейка, де реторти і пробірки тлумачаться алегорично. Рафаель міг бачити картину ван Ейка в зібранні Медічі.

Триколірне вбрання Марії добре відоме за іншими роботами Рафаеля (наприклад, за «Прекрасною садівницею»). Діагональна поза немовляти досить незвичайна, а його голова має риси схожості з немовлятами Мікеланджело (наприклад, в «Мадонні Брюгге»). Зачіска Марії близька до зачіски моделі з картини Рафаеля «Пані з єдинорогом», яка була написана приблизно в один час з «Мадонною Орлеанського дому».

Література[ред. | ред. код]

  • Pierluigi De Vecchi. Raffaello. Rizzoli, Milano 1975.
  • Paolo Franzese. Raffaello. Mondadori Arte, Milano 2008.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Joconde
  2. La Madone de la maison d'Orléans. Les Collections du musée Condé. Архів оригіналу за 2013-07-21. Процитовано 2012-01-19.  (фр.)

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]