Пале-Рояль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Пале-Рояль

Entrée du Conseil d'Etat, Paris 2010.jpg

48°51′47″ пн. ш. 2°20′12″ сх. д. / 48.8633333333330029° пн. ш. 2.33694444444439986° сх. д. / 48.8633333333330029; 2.33694444444439986Координати: 48°51′47″ пн. ш. 2°20′12″ сх. д. / 48.8633333333330029° пн. ш. 2.33694444444439986° сх. д. / 48.8633333333330029; 2.33694444444439986
Країна Flag of France.svg Франція
Розташування I округ Парижа[1]
Стиль класична архітектура[d]
Архітектор П'єр-Франсуа-Леонар Фонтен
Статус (спадщини)
класифікована історична пам'ятка[d][1]
Адреса Площа Пале-Рояль[d], вулиця Валуа[d], вулиця Монпансьє[d] і Площа Колетт[d]

Пале-Рояль. Карта розташування: Франція
Пале-Рояль
Пале-Рояль
Пале-Рояль (Франція)
Пале-Рояль у Вікісховищі?
У парку Пале-Рояль
Один з інтер'єрів Пале-Рояль

Пале-Рояль (фр. Palais Royal — «королівський палац») — палац і парк, розташовані в Парижі навпроти північного крила Лувру.

Кардинальський палац[ред.ред. код]

Незважаючи на назву, палац, що стоїть на площі, був побудований за проектом Жака Лемерсьє для кардинала Рішельє і спочатку називався кардинальським. Після смерті Рішельє палац зайняла вдовуюча Анна Австрійська з юним Людовиком XIV, потім тут оселився кардинал Мазаріні.

Резиденція герцога Орлеанського[ред.ред. код]

За Людовика XIV і його наступників палац правив міською резиденцією герцога Орлеанського, і в малоліття Людовика XV саме звідси принц-регент керував усією Францією. В одному з флігелів "Король-Сонце " поселив свою фаворитку герцогиню де Лавальєр; там вона народила двох позашлюбних синів короля.

Театр Комеді Франсез[ред.ред. код]

На початку XVIII століття палацові апартаменти були оновлені в стилі рококо. Ці інтер'єри були знищені в 1784 року, коли на місці частини палацу було зведено будівлю театру для розміщення Комеді Франсез. До цього тут існував театр Пале-Рояль, що був настільки ж тісно пов'язаний з життям і творчістю Мольєра, як лондонський «Глобус» — з творчістю Шекспіра.

Публічний сад[ред.ред. код]

У ті ж передреволюційні роки власник палацу, герцог Орлеанський, згодом відомий як Філіпп Егаліте, відкрив сад для відвідування всіма охочими і спорудив на площі величні колонади з крамничками. Цей прояв популізму таки спрацював і приніс герцогу Орлеанському прихильність найширших верств паризького суспільства. Незабаром тут засяяли вогнями наймодніші клуби та кав'ярні міста.

Державні установи[ред.ред. код]

Фасад палацу (будівля Державної ради).

1852 року площа була розширена під час реконструкції Парижа, здійсненої під керівництвом барона Османа. У часи Паризької комуни 1871 року палац згорів, але був відбудований вже через два роки і з тих пір став осідком різних урядових установ — Державної ради, Конституційної ради та Міністерства культури. Відразу за палацом розташовані старі будівлі Національної бібліотеки.

1986 року на площі з'явилися сучасні інсталяції — так звані Колони Бюрена («Мистецтво перетворює місто»).

Різне[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]