Отмар фон Фершюр

Отмар фон Фершюр
нім. Otmar Freiherr von Verschuer
Народився	16 липня 1896(1896-07-16) Вільдек, Герсфельд-Ротенбург, Кассель, Гессен, Німеччина
Помер	8 серпня 1969(1969-08-08) (73 роки) Мюнстер, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН ·автомобільна аварія
Країна	Німеччина
Діяльність	військовий лікар, racial hygienist, генетик, біохімік, викладач університету, політик
Галузь	генетика і біохімік
Відомий завдяки	євгеніка
Alma mater	Марбурзький університет і Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Знання мов	німецька
Заклад	Франкфуртський університет і Вестфальський університет імені Вільгельма
Учасник	Перша світова війна
Членство	Прусська академія наук, Леопольдина, Академія наук і літератури в Майнці, Kyffhäuserbund і Австрійська академія наук
Титул	барон
Військове звання	Оберлейтенант
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди	Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Лицарський хрест 2-го класу ордена Церінгенського лева Нагрудний знак «За поранення» в сріблі Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)

Барон Отмар Райнгольд Ральф фон Фершюр (нім. Otmar Reinhold Ralph Ernst Freiherr von Verschuer; 16 липня 1896 — 8 серпня 1969) — німецький біолог і євгеніст, професор, директор Інституту антропології, людської спадковості і євгеніки імені Імператора Вільгельма і берлінського Інституту генної біології і расової євгеніки.

Біографія

Син офіцера і власника копальні, євангеліст. Учасник Першої світової війни. У 1919-1922 вивчав медицину в Марбурзі, Гамбурзі, Фрайбурзі та Мюнхені. З 1919 року — член Союзу німецьких студентів, з 1920 року — Марбурзького студентського корпусу. Член Вандерфогеля і Товариства Туле. У 1923 здобув докторський ступінь в Мюнхені. У 1923-27 роках — асистент Медичної поліклініки Тюбінгена.

У 1927 пройшов габілітацію в Тюбінгені. У 1927-35 роках — голова відділення антропології, людської спадковості і євгеніки в Інституті Імператора Вільгельма. З 1933 року — недержавний екстраординарний професор в Берлінському університеті. У 1933 році викладав в університеті Берліна вчення про людську спадковість і расову гігієну. У 1934/35 роках — керівник Поліклініки за спадковим і расовим доглядом в лікарні Августи-Вікторії в Берліні-Шарлоттенбурзі.

З 1934 року — член Леопольдіни. У 1935-42 роках — ординарний професор у Франкфуртському університеті. З 1936 року — член експертної ради Імперського інституту з історії Нової Німеччини. З 1940 року — член Американського євгенічного товариства в Нью-Йорку. З 1 червня 1940 року — член НСДАП. З 1942 року — директор Інституту Імператора Вільгельма з антропології, людської спадковості і євгеніки і член Націонал-соціалістичного союзу німецьких лікарів. З 1942 року — позаштатний професор Берлінського університету. З 1943 року — член Прусської академії наук.

З 1949 року — член Академії наук і літератури в Майнці. З 1951 року — ординарний професор Мюнстерського університету (людська генетика). З 1952 року — президент Німецького товариства антропології. З 1953 року — член Науково-консультативної ради з популяційних досліджень. З 1959 року — член-кореспондент Австрійської академії наук. У 1965 році вийшов на пенсію. У 1967 році пройшов процес проти Фершюра за звинуваченням в причетності до злочинів у концтаборах. Загинув в автокатастрофі (імовірно, навмисне влаштованій).

Цитати

• «Високоякісний генофонд — передумова культурного підйому народу. Культурний занепад, як правило, відбувається одночасно з біологічним, і часом важко зрозуміти, що причина, а що наслідок. Раса може бути знищена зовнішнім насильством або виродитися в несприятливих умовах. Турбота про свою расу — головне завдання кожного культурного народу, оскільки, якщо раса вироджується, зникають спадкові передумови для творчого розвитку культури.»

Нагороди

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Орден Церінгенського лева, лицарський хрест 2-го класу з мечами
• Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Почесний член Італійського товариства генетики в Римі (1953)
• Почесний член Віденського антропологічного товариства (1955)
• Почесний член Японського товариства людської генетики (1956)

Бібліографія

Автор близько 230 публікацій.

• Zwillingstuberkulose, 1933 (mit K. Diehl)
• Erblehre des Menschen, 1933
• Erpathologie, 1934
• Die Rasse als biologische Größe, Berlin 1934
• Erbbiologische Erkenntnisse zur Begründung der deutschen Bevölkerungs- und Rassenpolitik. In: Eugen Gerstenmaier (Hg.): Kirche, Volk und Staat. Stimmen aus der Deutschen Evangelischen Kirche zur Oxforder Weltkirchenkonferenz, Furche-Verlag, Berlin 1937, S. 63–75
• Eugen Fischer. Der Altmeister der Anthropologie, der Pionier der Humangenetik, der Begründer der Anthropobiologie, In: Hans Schwerte / Wilhelm Spengler (Hgg.): Forscher und Wissenschaftler im heutigen Europa. Erforscher des Lebens: Mediziner, Biologen, Anthropologen (= Gestalter unserer Zeit, Band 4), Stalling, Oldenburg 1955, S. 317–324
• Das ehemalige Kaiser-Wilhelm-Institut für Anthropologie, menschliche Erblehre und Eugenik. Bericht über die wissenschaftliche Forschung 1927–1945, 1964
• Der Mensch und seine Umwelt, Konstanz 1965
• Eugenik. Kommende Generationen in der Sicht der Genetik, Witten 1966

Література

• Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934

Посилання

• Біографія.