Павел Павел
| Павел Павел | |
|---|---|
| чеськ. Pavel Pavel | |
|
| |
| Народився |
11 березня 1957[1][2] (67 років) Страконіце[1][3] |
| Країна |
 Чехословаччина |
| Діяльність | інженер, археолог, політик |
| Alma mater | Західночеський університет в Плзні |
| Галузь | археологія |
| Посада | South Bohemian Region Assembly memberd, South Bohemian Region Assembly memberd, Q108899843?, Q108899843?, member of a Czech municipal councild і deputy mayor of a place in the Czech Republicd |
| Партія | Громадянська демократична партія і Jihočeši 2012d |
 Висловлювання у Вікіцитатах Павел Павел у Вікісховищі | |
Па́вел Па́вел (чеськ. Pavel Pavel; *11 березня 1957, Страконице, ЧСР) — чеський інженер, науковець, мандрівник і дослідник острова Пасхи.
Життєпис[ред. | ред. код]
Закінчив вищі студії в Західночеському університеті в Плзні, електротехнічний факультет.
Павел (Павло) Павел став відомим завдяки його науковому відкриттю — йому вдалося розгадати спосіб, у який тубільці острова Пасхи переміщали свої мегалітичні статуї «моаї». У 1986 році він, разом із відомим норвезьким дослідником Туром Геєрдалом провів натурний експеримент на острові, що довів висунуту ним гіпотезу[4].
За здогадкою Павла Павела, статуї пересували стоячи, розхитуючи й кантуючи з ноги на ногу. У такий спосіб було можна, використовуючи мінімальне число людей, перемістити дуже громіздкі предмети. У себе вдома, у південночеському містечку Страконицях він виготовив 12-тонний макет статуї, й з успіхом здійснив перше випробовування з його пересування. По тому його запросив взяти участь у своїй експедиції на острів Пасхи Тур Геєрдал. І цей експеримент повторили на місці, вже з натуральною брилою заввишки 6,5 метрів і завважки 10 тонн. В результаті зусиллями лише 17 тубільців статуя почала «крокувати».
Після смерті Тура Геєрдала Павел Павел організував самотужки декілька мандрівок на острів Пасхи, продовжуючи справу відомого норвезького дослідника з вивчення й опису рапануйської мегалітичної культури. Використовував свої навички для моделювання — зокрема, прийшов до висновку, що для транспортування 800-тонних каменів в Баальбек, навіть з використанням примітивної технології, була потрібна праця 158 осіб.
Після «оксамитової революції» 1989 р. намагався займатися політичною діяльністю у складі Громадянської демократичної партії. Двічі виставляв свою кандидатуру на виборах у Сенат Чеської Республіки, але обидва рази зазнавав поразки — в 2002 р. від соціал-демократа Павла Рішетського, а в 2003 р. від християнського демократа Йозефа Калбача.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ П. Павел МОАИ УЧАТСЯ ХОДИТЬ («Вокруг света», 1990, № 3, стр.12-16, № 4, стр.38-42) [Архівовано 16 травня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
|
Це незавершена стаття про археолога. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
