Баальбек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Баальбек
араб. بعلبك

Храм Бахуса у Баальбеку
Храм Бахуса у Баальбеку
Основні дані
34°00′22″ пн. ш. 36°12′31″ сх. д. / 34.00611111113877172° пн. ш. 36.2086111111387723° сх. д. / 34.00611111113877172; 36.2086111111387723Координати: 34°00′22″ пн. ш. 36°12′31″ сх. д. / 34.00611111113877172° пн. ш. 36.2086111111387723° сх. д. / 34.00611111113877172; 36.2086111111387723
Країна Ліван Ліван
Адмінодиниця Baalbek-Hermel Governorated
Баальбек (район)
Столиця для Баальбек (район) (район Лівану)
Засновано 1000
Перша згадка XIV століття до н.е.
Площа 7 км²
Населення 82608
Висота НРМ 1170  м
Міста-побратими Кум, Барі, Л'Аквіла, Джок'якарта, Ісфаган, Бергама (2008)[1]
Часовий пояс Східноєвропейський час
GeoNames 277130
OSM r3095790  ·R
Міська влада
Мапа
Баальбек. Карта розташування: Ліван
Баальбек
Баальбек
Баальбек (Ліван)


CMNS: Баальбек у Вікісховищі
Стародавнє місто Баальбек
Baalbek [2]
Світова спадщина
Baalbek(js) 5.jpg
34°00′22″ пн. ш. 36°12′31″ сх. д. / 34.00611111113877172° пн. ш. 36.2086111111387723° сх. д. / 34.00611111113877172; 36.2086111111387723
Країна Ліван Ліван
Тип Культурний
Критерії i, iv
Об'єкт № 294
Регіон Арабські країни
Зареєстровано: 1984 (8 сесія)

CMNS: Баальбек у Вікісховищі

Баальбе́к (араб. بعلبك‎, у давнину Геліополіс, Іліополь Фінікійський) — місто у Лівані. Розташоване за 85 км на північний схід від Бейрута в долині Бекаа біля підніжжя хребта Антилівана на висоті 1 170 м. Торговельний центр садівничого регіону, розвинуті туризм і рекреація.

Історичні пам'ятки[ред. | ред. код]

Неподалік Баальбека розташована знаменита Баальбекська тераса в споруді якої використовувалися обтесані вапнякові блоки, деякі з них вагою за різними оцінками від 800 до 1000 тон. На цій терасі розташований храмовий комплекс, що вважається одним з найбільших в давньому світі. Через справді вражаючі розміри блоків довкола процесу будівництва було розвинуто безліч фантастичних гіпотез, зокрема, спекулювали про Баальбек Еріх фон Денікен і Алан Елфорд, прихильники міфу про палеоконтакт.

Втім, ще 1977 року Жан-П'єр Адам докладно описав спосіб будівництва храмів і транспортування матеріалів, спираючись на знання про інженерну й будівельну справу еліністичного світу і Римської імперії[3][4]. Блоки переміщалися з кар'єру, що розміщений лише в 800 метрах від будівельного майданчика і вченим вдалось експериментально довести можливість їх переміщення з застосуванням технологій межі нашої ери. Нез'ясованим залишалось хто і коли почав це будівництво.

Незважаючи на те що місцевість була заселена з глибокої давнини, ніяких відомостей про місто не трапляється до завоювання Сирії Олександром Македонським в 332 р. до н. е. Про терасу і зведені на ній храми було достаменно відомо лише те, що завершували будівництво на цьому майданчику римляни. В 2010-ті роки Андреас Дж. М. Кропп (Andreas J. M. Kropp) і Даніел Ломан (Daniel Lohmann) висунули гіпотезу про зв'язок храмового комплексу в Баальбеку з будівничими Ірода Великого, а, схоже, остаточну крапку в питанні поставив 2019 року Джуліо Мальї (Giulio Magli)[5]. Застосовуючи декілька підходів датування, включно з археоастрономією, він підтвердив, що тераса з мегалітами була зведена в епоху царя Ірода, за тими ж традиціями, за якими велись роботи на Храмовій горі та інших його проектах[5].

Історичні відомості[ред. | ред. код]

На початку нашої ери місто мало назву «Іліополь (Геліополь) Фінікійський», що в перекладі з грецької мови значить «місто Сонця». Це дуже стародавнє місто. Перша письмова згадка про нього міститься в так званому Тель-ель-Амарнському листуванні XIV століття до нашої ери.[6]

Тут народилась і постраждала за християнську віру православна і католицька свята — великомучениця Варвара (†306), дочка місцевого багатія Діоскора. Тоді Іліополь був провінцією східної частини Римської імперії. Мощі святої Варвари перебували тут до VI століття, коли їх було перевезено до Константинополя. Нині мощі великомучениці знаходяться в Україні, у Володимирському соборі міста Києва.[7]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.bergama.bel.tr/Home/Page/102
  2. * Назва в офіційному англомовному списку
  3. Adam, Jean-Pierre (1977). A propos du trilithon de Baalbek. Le transport et la mise en oeuvre des mégalithes. Syria. Archéologie, Art et histoire 54 (1). с. 31–63. doi:10.3406/syria.1977.6623. Процитовано 2020-07-30. 
  4. О трилитоне из Баальбека. Транспортировка и постройка мегалитов. antropogenez.ru (ru-RU). Процитовано 2020-07-30. 
  5. а б Scienmag. Baalbek: Were the megaliths put in place under Herod? | Scienmag: Latest Science and Health News. https://scienmag.com/ (en-US). Процитовано 2020-07-30. 
  6. Свята Варвара великомучениця. Збірка історико-літературних та церковних пам'яток. — К.:"Гулевичівна", 2005.- С. 29
  7. Власенко Андрій, протоієрей. На кораблі спасіння. Книга мандрів. — К.:КЖД «Софія», 2010. — С. 57-59

Джерела[ред. | ред. код]

  • Wiegand Th. Baalbek, Ergebnisse der Ausgrabungen und Untersuchungen in den Jahren 1898 bis 1905. Bd 1-3. В. 1921-25.
  • Champdor A. L'Acropole de Baalbek. — P. 1959.