Падалка Борис Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Борис Якович Падалка
Падалка Борис Якович.jpg
Народився 01.05. 1883
Пирятин, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер 05.01. 1964
Київ, Україна
Поховання
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія,СРСР СРСР
Діяльність медицина, інфекційні хвороби
Alma mater Санкт-Петербурзький університет
Московський університет
Науковий ступінь доктор медичних наук (1940)
Вчене звання професор (1941)
Відомі учні професори В. А. Постовіт, А. І. Локай, Т. Т. Чорна, Я. П. Латенко, Д. Ф. Кириченко
Володіє мовами українська і російська
Заклад Олександрівська клінічна лікарня, Національний медичний університет імені Олександра Богомольця, Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика і Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л. В. Громашевського НАМН України
Відомий завдяки: симптом Падалки при черевному тифі
У шлюбі з Падалка Ольга Василівна

Бори́с Я́кович Па́далка (1 травня 1883 — 5 січня 1964) — український радянський інфекціоніст, доктор медичних наук, професор.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1 травня 1883 року в місті Пирятин тодішньої Полтавської губернії Російської імперії (нині Полтавська область України). У 1908 році закінчив фізико-математичний факультет Петербурзького університету, але його тягнуло до медицини, тому він у 1912 році  закінчив медичний факультет Московського університету. Працював лікарем у лікарні імені цесаревича Олександра в Києві (нині Олександрівська клінічна лікарня). З першого дня створення кафедри інфекційних хвороб Київського медичного інституту працював на ній викладачем — 28 грудня 1925 року його призначили старшим асистентом кафедри, а 1930 року обрали на посаду доцента цієї ж кафедри. У 1936 році йому присудили науковий ступінь кандидата медичних наук, того ж року присвоїли вчене звання «доцент». У 1938 році його обрали на посаду професора кафедри інфекційних хвороб 2-го київського медичного інституту, де він продовжував працювати до німецько-радянської війни. У 1940 році Падалка захистив докторську дисертацію на тему «Лікування черевного тифу», йому присудили науковий ступінь доктора медичних наук, а згодом присвоїли вчене звання «професор». У період німецької окупації певний час працював викладачем у створеному в Києві медичному інституті «Полімедікум», після його закриття аж до визволення Києва в 1943 році завідував інфекційним відділенням в Олександровській лікарні. У повоєнний час його обрали завідувачем кафедри інфекційних хвороб Київського інституту удосконалення лікарів, одночасно був консультантом у Науково-дослідному інституті інфекційних хвороб в Києві. З 1954 року очолив кафедру інфекційних хвороб КМІ, на якій починав свого часу свою плідну викладацьку діяльність і на якій пропрацював до 1962 року.

Помер 5 січня 1964 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 4 старої частини кладовища).

Могила Бориса Яковича Падалки та його дружини.

Наукова і педагогічна діяльність[ред. | ред. код]

1947 року описав разом з Олімпієм Прокоповичем Матвєєвим в Україні нову хворобу — кліщовий пароксизмальний рикетсіоз. За ініціативи Бориса Яковича Падалки при МОЗ України створили проблемну комісію з вивчення вірусного гепатиту, на той час вважали, що це одна нозологічна форма.
Він вперше здійснив широкомасштабні дослідження патогенезу так званої хронічної дизентерії, узагальнивши їх в монографії «Дизентерія» (1955). Всупереч пануючій точці зору (яка, до речі, лише останнього часу втратила свій вплив), довів неправомірність цього термінування, шигельоз (бактеріальну дизентерію) визначив як гостру інфекційну хворобу з можливим затяжним перебігом. При відсутності повторного зараження вивільнення організму від збудника відбувається найближчими днями чи тижнями, що має принципове значення у боротьбі з шигельозами на основі загально-гігієнічних заходів.
Описав діагностичний симптом — своєрідний звуковий феномен при перкусії в правій здухвинній ділянці при черевному тифі, який у сучасній медичній літературі носить його ім'я.

За час від 1954 до 1961 року під керівництвом Б. Я. Падалки було захищено 9 кандидатських дисертацій.

Відомий радянський інфекціоніст, професор В'ячеслав Андрійович Постовіт у своїх спогадах писав:

"…Мій вчитель, відомий професор-інфекціоніст Борис Якович Падалка, володів завидною терплячістю і ретельністю при дослідженні хворих і наполегливо прищеплював ці якості своїм співробітникам і учням. Він не втомлювався вислуховувати скарги хворих, їх розповіді про свою хворобу, нерідко плутані, уривчасті, а часом і безглузді, безладні. Ми, співробітники, що брали участь в обходах, іноді дуже втомлювалися фізично і часом нишком трохи сварили професора за його, як нам здавалося, дріб'язкову прискіпливість. Але з часом ми переконалися в корисності такого ретельного обстеження хворих, коли з'ясування малопомітних фактів і симптомів допомагало правильно поставити діагноз. Борис Якович, незалежно від тяжкості хворого і характеру його захворювання, завжди докладно обстежував хворого, робив це не поспішаючи і строго послідовно, систематично досліджуючи стан всіх органів і систем хворого. …Його діагнози ґрунтувалися, в першу чергу, на даних суб'єктивного та об'єктивного обстеження хворих, велика увага приділялася лабораторними даними. Інтуїції проф. Б. Я. Падалка надавав невелике значення, а часом навіть іронізував з приводу інтуїтивних діагнозів. Недолік інтуїції він відшкодовував ретельним обстеженням хворих і ми, його співробітники, часто чули на обходах: «Потрібно ще „добрати“, тобто провести додаткові спостереження та обстеження…»

Науковий доробок[ред. | ред. код]

  • Падалка Б. Я.  Брюшной тиф. К. 1947, 212 с. (рос.)
  • Падалка Б. Я., Матвеев О. П. // Врачебное дело, 1947, № 7, стр. 595. (рос.) (про кліщовий пароксизмальний рикетсіоз)
  • Зюков А. М. (за участі Падалки Б. Я.) Гострі інфекційні хвороби та гельмінтози людини. Державне медичне видавництво УРСР. — К., 1947. — 392 с.
  • Падалка Б. Я. — Дизентерия. Госмедиздат УССР. — 1955. — 176 с. (рос.)

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]