Пам'ять Євстафія (лінійний корабель, 1830)
| Історія | |
|---|---|
 Російська імперія
| |
| Назва: | рос. дореф. «Память Евстафія» |
| Власник: | Чорноморський флот Російської імперії |
| Будівник: | Миколаївські вільні верфі |
| Вартість: | 946 638 рублів |
| Закладений: | 11 травня 1829 |
| Спуск на воду: | 24 серпня 1830 |
| Перебудований: | 1836 |
| Списаний: | 1850 |
| Доля: | розібраний у 1850 році |
| Статус: | розібраний |
| Основні характеристики | |
| Клас і тип: | лінійний корабель |
| Довжина: | 53,9 м |
| Ширина: | 14,7 м |
| Осадка: | 6,5 м |
| Палуби: | 2 палуби |
| Екіпаж: | 835 осіб |
| Озброєння: | 84—108 гармат |
«Пам'ять Євстафія» (рос. дореф. «Память Евстафiя») — 84-гарматний вітрильний лінійний корабель Чорноморського флоту Російської імперії.
Вітрильний лінійний корабель, довжина корабля становила 53,9 метра, ширина — 14,7 метра, осадка — 6,5 метра[1], глибина інтрюму — 5,9 метра. Спроєктований за параболічним методом адмірала О. С. Грейга[2].
Озброєння корабля за відомостями з різних джерел становило від 84 до 108 гармат. Так, озброєння «Пам'яті Евстафія» складалося з двадцяти восьми 36-фунтових довгоствольних і чотирьох 1-пудових гармат на нижній палубі. На верхній палубі розміщувалися тридцять дві 24-фунтові гармати. Ще шість 12-фунтових і двадцять шість 24-фунтових карронад знаходилися на баці і чвертьпалубі[3]. Екіпаж корабля складав 835 осіб[4].
Корабель названо в пам'ять про балтійський корабель «Євстафій Плакіда», який у розпал Хіоської битви 24 червня 1770 року опинився зчепленим із палаючим турецьким кораблем і вибухнув разом із ним. Назва корабля спадкова — від катерининського корабля, збудованого в Архангельську у 1770 році[2]. Корабель був останнім із чотирьох вітрильних лінійних кораблів російського флоту, що носили це ім'я. До цього однойменні кораблі будувалися у 1770, 1791 і 1810 роках, всі раніше побудовані кораблі несли службу в складі Балтійського флоту[5].
Закладений у Миколаєві на Миколаївській вільній верфі 11 травня 1829 року за підрядом М. С. Серебряного, сума якого склала 946 638 російських рублів[2]. Головний будівник — полковник корпусу корабельних інженерів І. Я. Осмінін[6], в добудові корабля брав участь капітан корпусу корабельних інженерів І. Д. Воробйов[2]. Після спуску на воду 24 серпня 1830 року, у наступному році перейшов до Севастополя і увійшов до складу Чорноморського флоту Російської імперії[7].
Під час військової кампанії Російської імперії 1832 років командир корабля, А. Г. Конотопцев, був нагороджений орденом Святого Станіслава III ступеня[5].
У кампанію 1833 року як флагманський корабель ескадри під загальним командуванням і під прапором контрадмірала М. П. Лазарєва брав участь в експедиції Чорноморського флоту на Босфор. 2 лютого кораблі ескадри залишили Севастополь і до 8 лютого прибули в Буюк-дере. До флагманського корабля «Пам'ять Євстафія» підійшли шлюпки з турецькими чиновниками служби берегової охорони Босфору і передали наказ командувача 1-ї Європейської батареї: не входити в протоку без особливого дозволу султана[8].
Щоб перешкодити росіянам увійти в Босфор, турецька влада вирішила викликати з Константинополя пароплав, але той виявився несправним. Того ж дня, 8 лютого, ескадра увійшла в протоку і стала на якір у Буюк-дере. «Пам'ять Євстафія» став улюбленим місцем відвідин для турецьких військових, цивільних чиновників і членів їхніх сімей, які з цікавістю спостерігали щоденні навчання матросів і розпорядок життя на кораблі[8].
28 червня на кораблі були завантажені війська і ескадра вийшла з протоки Босфор назад у Чорне море. Висадивши війська у Феодосії до 22 липня кораблі ескадри повернулися до Севастополя[5].
У кампанію того ж року корабель також виходив у крейсерське плавання в Чорне море. Під час експедиції командир корабля був нагороджений турецькою золотою медаллю та орденом Святої Анни II ступеня з імператорською короною[9].
Під час кампанії 1834 і 1835 років у складі ескадр кораблів Чорноморського флоту корабель брав участь у практичних і крейсерських плаваннях у Чорному морі. У 1836 році «Пам'ять Євстафія» зазнав тимберування[ком. 1][1][10], а в кампанію наступного 1837 року знову у складі практичної ескадри виходив у плавання в Чорне море[5].
Брав участь у створенні Кавказької укріпленої берегової лінії. Під час військової кампанії 1838 року 12 травня корабель у складі ескадри віцеадмірала М. П. Лазарєва брав участь у висадці десантів, які заснували Вельямінівське укріплення в гирлі річки Туапсе. 8 травня ескадра вийшла з Керченської протоки і вирушила до гирла річки, куди прибула 11 травня. Десантна операція розпочалася вранці наступного дня[11]. Разом з тим, відповідно до звіту М. М. Раєвського, ескадра підійшла до Туапсе 12 травня, о десятій годині ранку, і відразу вишикувалася в бойовий порядок в 400 сажнях (853 метри) від берега[12].
10 липня того ж у складі ескадри контрадмірала С. П. Хрущова корабель брав участь у висадці десантів, які заснували Тенгінське укріплення в гирлі річки Шапсухо. У цьому десанті, для додаткової артилерійської підтримки загону, що висаджувався, були задіяні і човни азовських козаків, якими командував флігель-ад'ютант принц Гогенлое Вальденбург[13].
Перший десант, зібраний на Тамані і розподілений по судах ескадри Чорноморського флоту, що прибула до гирла Керченської протоки 23 квітня. Ескадра під командуванням М. П. Лазарєва вийшла з Керченської протоки в море 28 квітня і досягла довколишніх усть річок Шаха і Субаші 2 травня, о п'ятій годині вечора. Вранці наступного дня кораблі почали вишиковуватися в бойовий порядок на відстані 320 метрів від берега і згодом відкрили вогонь по укріпленням кавказьких військ. Після закінчення артилерійського вогню, кораблі, серед яких і «Пам'ять Євстафія», висадили десанти[13].
7 липня 1839 року у складі ескадри С. П. Хрущова висаджував десант в гирлі річки Псезуапсе. Ескадра прибула до гирла Псезуапсе 7 липня, о дев'ятій годині вечора. На наступний день кораблі ескадри вишикувалися в бойовий порядок на відстані 320 метрів від берега моря і навпроти правого берега гирла річки. Безпосередньо перед проведенням десанту було вирішено висадити війська на лівий берег Псезуапе, а потім перейти на правий[13]. Десанти заснували Головінське і Лазарєвське укріплення відповідно[5].
Під час цієї кампанії командир корабля, П. Х. Мессер, був нагороджений орденом Святої Анни II ступеня за відмінності під час висадки військ на абхазький берег і орденом Святого Георгія IV ступеня за вислугу 25 років в офіцерських чинах[9].
10 травня і 22 травня 1840 року в складі ескадри віцеадмірала М. П. Лазарєва корабель висаджував десанти для захоплення Вельямінівського і Лазаревського фортів, раніше завойованих кавказцями. Кампанію 1841 року корабель знову провів у Чорному морі в складі практичних ескадр Чорноморського флоту.
У 1845 році лінійний корабель «Пам'ять Євстафія» був відрахований до порту, а після закінчення служби у 1850 році — розібраний[1].
- А. Г. Конотопцев (1831—1837);
- П. Х. Мессер (1838—1841).
- Коментарі
- Джерела
- ↑ а б в Веселаго, Ф. Ф. (1872). Список русских военных судов с 1668 по 1860 год (рос.). Санкт-Петербург: Типография морского министерства. с. 460—461.
- ↑ а б в г Крючков, Ю. С. (2018). Парусное судостроение в Николаеве (1790—1865) (рос.). Николаев: Наваль. с. 280, 359, 461. ISBN 978-617-7007-04-2.
- ↑ Tredrea, John; Sozaev, Eduard (2010). Russian Warships in the Age of Sail 1696—1860: Design, Construction, Careers and Fates (англ.). Barnsley: Seaforth. с. 576. ISBN 978-1-84832-058-1.
- ↑ Широкорад, А. Б. (2007). 200 лет парусного флота России (рос.). Москва: Вече. с. 301. ISBN 978-5-9533-1517-3.
- ↑ а б в г д Чернышев, А. А. (1997). Российский парусный флот (рос.). Т. 1. Москва: Воениздат. с. 58, 92, 113, 143. ISBN 5-203-01788-3.
- ↑ Христенко, В. Н. Николаевский хронограф: август (рос.). Литературный Николаев. Процитовано 29 березня 2024.
- ↑ Шинкаренко, Андрей (30 червня 2018). Спасское Адмиралтейство (рос.). Николаевский базар. Процитовано 29 березня 2024.
- ↑ а б Гребенщикова, Г. А. (2018). Босфорская военно-морская операция. 1833 год. Военно-исторический журнал. № 7 (рос.). Москва: Министерство обороны Российской Федерации. с. 48—49. ISSN 0321-0626.
- ↑ а б Веселаго, Ф. Ф. (2013). Царствование императора Александра I. Д — О. Общий морской список от основания флота до 1917 года (рос.). Т. 7. Санкт-Петербург: Издательство «Атлант». с. 258, 453. ISBN 978-5-906200-11-2.
- ↑ Бугаенко, Б. А.; Галь, А. Ф. (2005). История судостроения от древнейших времен до конца парусной эпох (рос.). Т. 1. Николаев: Национальный университет кораблестроения имени адмирала Макарова. с. 166. ISBN 966-321-038-9.
- ↑ Воспоминания Григория Ивановича Филипсона. Русский архив. № 5 (рос.). Москва: Университетская типография Каткова. 1883. с. 265.
- ↑ Самаров, А. А. (1955). Лазарев М. П. Документы (рос.). Т. 2. Москва: Военмориздат. с. 415—416.
- ↑ а б в Альхаов, А. А. (2018). Роль Черноморского флота в создании Черноморской береговой линии (1837—1839 года). Ежеквартальный рецензируемый, реферируемый научный журнал «Вестник АГУ». 4 (229) (рос.). Майкоп: Адыгейский государственный университет. с. 20—24. ISSN 2410-3691.
- Веселаго Ф. Ф. Список русских военных судов с 1668 по 1860 год. — СПб.: Типография морского министерства, 1872. — 798 с. (рос.)
- Чернышёв А. А. Российский парусный флот. Справочник. — М.: Воениздат, 1997. — Т. 1. — 312 с. — (Корабли и суда Российского флота). — 10 000 экз. — ISBN 5-203-01788-3. (рос.)
- Широкорад А. Б. 200 лет парусного флота России / Под ред. А. Б. Васильева. — 2-е изд. — М.: «Вече», 2007. — 448 с. — ISBN 978-5-9533-1517-3. (рос.)