Босфор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Босфор
Босфорська протока, вигляд із космосу
Босфорська протока, вигляд із космосу
Розташування
Координати Координати: 41°07′10″ пн. ш. 29°04′31″ сх. д. / 41.11944° пн. ш. 29.07528° сх. д. / 41.11944; 29.07528
Прибережні країни Туреччина Туреччина
Море Чорне море, Мармурове море
Макс. глибина 124 м
Довжина 30 км
Ширина 3700 м
Інше
Міста та поселення Стамбул
Мапа Туреччини. Протока Босфор — у верхньому лівому куті мапи

Прото́ка Босфо́р (тур. İstanbul Boğazı, дав.-гр. Βόσπορος, звідси застар. назва — Боспор Фракійський) — протока завдовжки 30 км у Туреччині, що з'єднує Чорне та Мармурове моря, відокремлюючи азійську частину Туреччини (Анатолію) від її європейської частини - Фракії. Узбережжя протоки вельми щільно заселено, на його березі міститься Стамбул з населенням понад 11 млн осіб.

Найбільша затока називається Золотий Ріг.

Босфор має дві течії - з менш соленою водою верхнє з Чорного моря в Мармурове, на південь (швидкість 1,5-2 м/с) і з солонішою водою нижнє - з Мармурового моря в Чорне, (швидкість, 9-10 м/с)[1], яке має продовження в Чорному морі як підводна річка

Разом з протокою Дарданели Босфор утворює один з найважливіших морських транспортних шляхів, що з'єднує акваторії Чорного та Середземного морів.

Перетин[ред.ред. код]

Морський[ред.ред. код]

Щодня Босфором курсують численні пасажирські і автомобільні пороми, а також судна рибальські і яхти, починаючи від шлюпок до яхт, що належать як державі, так і приватним особам.

Протока Босфор займає особливе місце серед відомих найбільш важкопрохідних проток в світі через інтенсивний рух транзитних суден, поромні переправи, дрібні судна, течії до 6 вузлів і різкі змін погоди в осінньо-зимовий період. Багато судноплавних компанії рекомендують капітанам використовувати лоцманів для транзитного проходу протоки Босфор. Транзитна швидкість в протоці має бути не більше 10 вузлів. За прохід протоками стягується маяковий збір в сумі близько однієї тисячі доларів в залежності від класу судна[2].

З 2011 року уряд Туреччини розпочав розробку проекта каналу завдовжки приблизно 80 км, що має прямувати з півночі на південь через західний край провінції Стамбул в якості другого водного шляху між Чорним і Мармуровим морем, призначений для зниження ризику в Босфорі.[3][4]

Мости[ред.ред. код]

Перший Босфорський міст - підвісний міст, 1074 м завдовжки, було введено в експлуатацію у 1973 році і є частиною автостради О1.

Міст Султана Мехмета або Другий Босфорський міст - підвісний міст, 1090 м завдовжки, було введено в експлуатацію у 1988 році приблизно в 5 км на північ від першого моста і є частиною автостради О2.

Міст Султан Селім Явуз має комбіновану конструкцію — вантово-підвісний, має бути введено в експлуатацію у червні 2016. Міст побудовано біля північного краю Босфору, між селами Гаріпче (фракійська сторона) та Пойразкей (анатолійська сторона)[5] та буде частиною Північно-Мармурової автостради, яка в подальшому буде інтегрована з існуючою чорноморською прибережною автострадою, і дозволить транзит трафіку в обхід міського руху.

Тунелі[ред.ред. код]

Мармарай — підводний залізничний тунель, побудований методом зануреної труби має 13,7 км завдовжки, відкрито 29 жовтня 2013 року[6] Приблизно 1400 м траси тунелю прямує під водною поверхнею, на глибині близько 55 м.

Босфорський водогін завдовжки 5,551 м[7] введено в експлуатацію у 2012 році для транспортування води водогоном Мелен з річки Мелен, провінції Дюздже у фракійську частину Стамбула, загальна довжина водогону Мелен - 185 км.[7][8]

Тунель Євразія - тунель завдовжки 5,4 км в стадії будівництва, між Казличешме на фракійській стороні і Гезтепе на анатолійській стороні Стамбула, має відкритися у жовтні 2016 році, знаходиться на відстані близько 1 км південніше за залізничний тунель Мармарай.

Сьогоденна морфологія[ред.ред. код]

Босфор - найвужча міжконтинентальна протока[9]. Межі Босфору визначаються як сполучна лінії між маяками Румелі і Анадолу на півночі, та між маяками Ахиркапи і Кадикьой Інджибурну на півдні. Між цими межами, протока має 31 км завдовжки, з шириною 3,329 м біля північного гирла і 2,826 м біля південного. Його максимальна ширина становить 3420 м між Умур'єрі та Бююкдере Лімани і мінімальна ширина - 700 м між Канділлі і Ашиян.

Глибина Босфору варіюється від 13 до 110 м по фарватеру і має в середньому 65 м. Найглибша точка - між Канділлі і Бебек - 110 м. Наймілководніша точка - навпроти Кадикей Інджибурну - 18 м, на півночі та навпроти мису Ашиян - 13 м, на півдні[10]

Утворення Босфору[ред.ред. код]

Протока має ерозійне походження; і є старою річковою долиною, затоплену морською водою в четвертинний період[11]

Між геологами нема одностайності щодо причини утворення Босфору. Тисячі років Чорне море було відокремлене від Егейського. Одна з останніх теорій (опублікована в 1997 році Вільямом Райаном і Уолтером Піттманом з Колумбійського університету) стверджує, що Босфор утворився близько 5600 років до Р.Х., коли внаслідок підвищення рівня води Середземного / Мармурового моря зруйнувалася гребля до Чорного моря, яке в той час (згідно з теорією) було прісним озером і лежало нижче рівня океану.

Існує твердження, що прорив греблі призвів до затоплення сільськогосподарських угідь, що, своєю чергою, призвело до написання Епосу про Гільгамеша, а також 6-9 глави Книги Буття. Але є також і свідчення про рух води від Чорного до Мармурового в 7000 або 8000 роках до Р.Х.

Стратегічне значення[ред.ред. код]

Стамбул і Босфор

Зі сивої давнини Босфор має стратегічне значення. Давньогрецьке місто-держава Афіни, залежне від завезення зерна зі Скіфії, підтримувало дружні стосунки з Мегарою, яка мала колонію Візантій на берегах протоки.

Стратегічне значення протоки — один з головних чинників у постанові римського імператора Костянтина Великого про перенесення столиці Римської імперії на Босфор. Місто пізніше стало столицею Східної Римської імперії. Після завоювання міста Османською імперією 29 травня 1453 року османи перенесли в Константинополь власну столицю.

Стратегічне значення Босфора залишається незмінним і в новітню епоху. Це підтверджується перебігом Російсько-турецької війни 1877—1878, а також нападом на війська Антанти в 1915 в Дарданелах.

Після Першої світової війни, у 1920 році, був підписано Севрський договір, який передбачав демілітаризацію протоки і теренів навколо нього під контролем Ліги Націй. Статус проток було змінено відповідно до Лозанського договору у 1923. За цим договором протоки повертались Туреччині, але іноземні військові і комерційні судна мали право на вільний прохід протоками. Але й від цих умов Туреччина відмовилась і ремілітаризувала протоки. Офіційно цей стан було закріплено Конвенцією Монтре про статус проток. Ця конвенція діє досі та передбачає вільний прохід комерційних суден навіть у воєнний час й обмежений прохід військових суден нечорноморських країн.

Під час Другої Світової війни Туреччина залишалась нейтральною країною, до лютого 1945 Босфор і Дарданели були закриті для воюючих держав. Під час війни Сталін відкрито вимагав концесії для радянських військових баз, навіть без вступу Туреччини у війну. Цей інцидент, а також вимога Сталіна реституції турецьких провінцій Карс, Артвин, Ардаган Радянському Союзу (які були втрачені Туреччиною в 1877—1878 роках, але повернені згідно з Карської угоди 1921 року,) спонукали Туреччину відмовитись від нейтралітету і вступити до НАТО.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Пролив Босфор. MIDSHIPS.RU. Архів оригіналу за 2013-03-09. Процитовано 2013-02-26.  Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  2. Ю. П. Панченко (2009). Из опыта плавания проливами Босфор и Дарданеллы. Вестник морского государственного университета. Серия Судовождение. Архів оригіналу за 2013-03-09. Процитовано 2013-02-26. 
  3. "Turkey to build Bosphorus bypass" New Civil Engineer, 20 April 2011. Accessed: 2 December 2014.
  4. Marfeldt, Birgitte. "Startskud for gigantisk kanal gennem Tyrkiet" Ingeniøren, 29 April 2011. Accessed: 2 December 2014.
  5. Turkey Unveils Route for Istanbul's Third Bridge. Anatolian Agency. 29 April 2010. 
  6. Turkey's Bosporus tunnel to open sub-sea Asia link. BBC News. 29 October 2013. 
  7. а б CNN Türk: "Melen hattı Boğaz'ı geçti" (21-05-2012)
  8. Nayır, Mehmet (2012-05-19). Melen Boğaz’ı geçiyor. Sabah Ekonomi (Turkish). Процитовано 2012-06-11. 
  9. Кравчук П. А. Рекорды природы. — Любешов : Эрудит, 1993. — 216 с. : ил. — ISBN 5-7707-2044-1. (рос.)
  10. https://web.archive.org/web/20111008023403/http://www.denizcilik.gov.tr/tr/egitim/dugm/bogazlar.doc
  11. Гриневецкий С. Р., Зонн И. С., Жильцов С. С. Черноморская энциклопедия. М.: Международные отношения, 2006. С. 94.

Джерела[ред.ред. код]

Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до теми


Туреччина Це незавершена стаття з географії Туреччини.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.