Босфор
| Босфор | |
|---|---|
 |
|
| Розташування | |
| Координати | Координати: 41°07′10″ пн. ш. 29°04′31″ сх. д. / 41.11944° пн. ш. 29.07528° сх. д. |
| Прибережні країни |  Туреччина |
| Море | Чорне море, Мармурове море |
| Макс. глибина | 124 м |
| Довжина | 30 км |
| Ширина | 3700 м |
| Інше | |
| Міста та поселення | Стамбул |
Прото́ка Босфо́р (тур. İstanbul Boğazı, дав.-гр. Βόσπορος, звідси застар. назва — Боспор Фракійський) — протока завдовжки 30 км у Туреччині, що з'єднує Чорне та Мармурове моря, відокремлюючи азійську частину Туреччини (Анатолію) від її європейської частини - Фракії. Узбережжя протоки вельми щільно заселено, на його березі міститься Стамбул з населенням понад 11 млн осіб.
Найбільша затока називається Золотий Ріг.
Довжина протоки – близько 30 км.
Босфор - найвужча міжконтинентальна протока[1]: найбільша ширина її 3700 м (на півночі), найменша – 700 м (між Кандиллі і Ашийн). Глибина фарватеру змінюється від 36 до 124 м.
Разом з протокою Дарданели Босфор утворює один з найважливіших морських транспортних шляхів, що з'єднує акваторії Чорного та Середземного морів.
Через протоку побудовано 2 мости: Перший Босфорський міст та Міст Султана Мехмета. Тепер будується залізничний тунель Мармарай 13.7 км завдовжки, з них 1400 м під протокою на глибині 55 м. Відкритий для руху поїздів 29 жовтня 2013 року.
Утворення Босфору[ред. • ред. код]
Між геологами нема одностайності щодо причини утворення Босфору. Тисячі років Чорне море було відокремлене від Егейського. Одна з останніх теорій (опублікована в 1997 році Вільямом Райаном і Уолтером Піттманом з Колумбійського університету) стверджує, що Босфор утворився близько 5600 років до Р.Х., коли внаслідок підвищення рівня води Середземного / Мармурового моря зруйнувалася гребля до Чорного моря, яке в той час (згідно з теорією) було прісним озером і лежало нижче рівня океану.
Існує твердження, що прорив греблі призвів до затоплення сільськогосподарських угідь, що, своєю чергою, призвело до написання Епосу про Гільгамеша, а також 6-9 глави Книги Буття. Але є також і свідчення про рух води від Чорного до Мармурового в 7000 або 8000 роках до Р.Х.
Стратегічне значення[ред. • ред. код]
Зі сивої давнини Босфор має стратегічне значення. Давньогрецьке місто-держава Афіни, залежне від завезення зерна зі Скіфії, підтримувало дружні стосунки з Мегарою, яка мала колонію Візантій на берегах протоки.
Стратегічне значення протоки — один з головних чинників у постанові римського імператора Костянтина Великого про перенесення столиці Римської імперії на Босфор. Місто пізніше стало столицею Східної Римської імперії. Після завоювання міста Османською імперією 29 травня 1453 року турки перенесли в Константинополь власну столицю.
Стратегічне значення Босфора залишається незмінним і в новітню епоху. Це підтверджується перебігом Російсько-турецької війни 1877—1878, а також нападом на війська Антанти в 1915 в Дарданелах.
Після Першої світової війни, у 1920 році, був підписано Севрський договір, який передбачав демілітаризацію протоки і теренів навколо нього під контролем Ліги Націй. Статус проток було змінено відповідно до Лозанського договору у 1923. За цим договором протоки повертались Туреччині, але іноземні військові і комерційні судна мали право на вільний прохід протоками. Але й від цих умов Туреччина відмовилась і ремілітаризувала протоки. Офіційно цей стан було закріплено Конвенцією Монтре про статус проток. Ця конвенція діє досі та передбачає вільний прохід комерційних суден навіть у воєнний час й обмежений прохід військових суден нечорноморських країн.
Під час Другої Світової війни Туреччина залишалась нейтральною країною, до лютого 1945 Босфор і Дарданели були закриті для воюючих держав. Під час війни Сталін відкрито вимагав концесії для радянських військових баз, навіть без вступу Туреччини у війну. Цей інцидент, а також вимога Сталіна реституції турецьких провінцій Карс, Артвин, Ардаган Радянському Союзу (які були втрачені Туреччиною в 1877—1878 роках, але повернені згідно з Карської угоди 1921 року,) спонукали Туреччину відмовитись від нейтралітету і вступити до НАТО.
Див. також[ред. • ред. код]
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Кравчук П. А. Рекорды природы. – Любешов: Эрудит, 1993, 216 с.: ил. ISBN 5-7707-2044-1
Джерела[ред. • ред. код]
- Укр.Рад.Енц.Словарь
- CIA WorldFact Book
- High Resolution Pictures of Bosphorus(англ.)
- Google Maps link to Bosphorus(англ.)
 |
Це незавершена стаття з географії Туреччини. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
