Панаїс Цалдаріс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Панаїс Цалдаріс
грец. Παναγής Τσαλδάρης
Панаїс Цалдаріс
Прапор
Прем'єр-міністр Греції
3 листопада 1932 — 16 січня 1933 року
Попередник: Елефтеріос Венізелос
Наступник: Елефтеріос Венізелос
10 березня 1933 — 10 жовтня 1935 року
Попередник: Александрос Отонеос
Наступник: Георгіос Кондиліс
 
Партія: Народна партія
Освіта: Афінський університет
Рід занять: політик, дипломат і адвокат
Народження: 1868(1868)
Коринф, Греція
Смерть: 12 травня 1936(1936-05-12)
Афіни, Греція

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Панаїс Цалдаріс (грец. Παναγής Τσαλδάρης; 1868 — 12 травня 1936) — грецький політик-республіканець, двічі займав пост глави грецького уряду.

Життєпис[ред.ред. код]

Вивчав право в Афінському університеті, потім — у Берліні та Парижі. Був адвокатом, з 1910 року й до самої своєї смерті був членом грецького Парламенту.

На початку 1930-их років Цалдаріс, зрештою, прийняв республіканський устрій[1]. Очолюючи Народну партію, на виборах у вересні 1932 року переміг Венізелоса, що стало початком кінця політичної кар'єри останнього.[1] Міністром внутрішніх справ у кабінеті Цалдаріса став майбутній диктатор Іоанніс Метаксас.[1]

У січні 1933 під тиском генерала Ніколаоса Пластіраса новим прем'єр-міністром став той-таки Венізелос. На березень було призначено нові вибори, які, однак, Венізелос програв.[1] Остерігаючись, що Цалдаріс може відновити монархію, Пластірас здійснив державний переворот.[1] Венізелос підтримав новий автократичний режим, однак програв і нові вибори, призначені на кінець 1933 року.[1]

Наміри Пластіраса зазнали краху, й Цалдаріс знову був призначений главою уряду. Він, однак, проявив себе нерішучим і слабким політиком,[2] неспроможним упоратись із тиском як з боку республіканців, так і монархістів.[2]

У березні 1935 Цалдаріс зіткнувся зі спробою нового державного перевороту, який намагались здійснити офіцери — прибічники Венізелоса. Путч придушив новий лідер монархістів генерал Георгіос Кондиліс.[2] У червні монархісти, серед яких був і Метаксас, сформували Монархічний союз і зажадали від Цалдаріса відновлення монархії.[2]

У жовтні того ж року монархісти здійснили новий переворот, і главою тимчасового уряду став Кондиліс.[3] Король, який повернувся до країни, амністував республіканців. Цалдаріс підтримав таку ініціативу, а Кондиліс, невдоволений рішенням короля, вийшов у відставку.[3]

Цалдарі помер 12 травня 1936 року. Його смерть та смерть низки інших видатних політиків сприяли проголошенню диктатури Метаксаса в серпні того ж року.[4]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е Vatikiotis (1998), стор. 140
  2. а б в г Vatikiotis (1998), стор. 142
  3. а б Vatikiotis (1998), стор. 143
  4. Vatikiotis (1998), стор. 151

Література[ред.ред. код]

  • Кліадакіс. Політичне й дипломатичне підґрунтя диктатури Метаксаса. 1979. Стор. 117–138. [1]
  • Vatikiotis. Popular autocracy in Greece, 1936-41: a political biography of general Ioannis Metaxas. 1998. isbn 9780714644455. стор. 223. [2]