Панаїс Цалдаріс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Панаїс Цалдаріс
грец. Παναγής Τσαλδάρης
Панаїс Цалдаріс
Панаїс Цалдаріс
Прапор
Прапор
 Прем'єр-міністр Греції
3 листопада 1932 — 16 січня 1933 року
Попередник: Елефтеріос Венізелос
Наступник: Елефтеріос Венізелос
10 березня 1933 — 10 жовтня 1935 року
Попередник: Александрос Отонеос
Наступник: Георгіос Кондиліс
 
Народження: 5 (17) березня 1868 або 1868[1]
Коринф, Пелопоннес, Греція
Смерть: 17 травня 1936(1936-05-17)[2][3] або 1936[1]
Афіни, Греція
Поховання: Перше афінське кладовище[3]
Країна: Греція
Освіта: Афінський національний університет імені Каподистрії (1889), Геттінгенський університет, HU Berlin, Лейпцизький університет і Паризький університет
Партія: Народна партія
Рід: Q16327996?
Шлюб: Lina Tsaldarid
Автограф:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Панаїс Цалдаріс (грец. Παναγής Τσαλδάρης; 1868 — 12 травня 1936) — грецький політик-республіканець, двічі займав пост глави грецького уряду.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Вивчав право в Афінському університеті, потім — у Берліні та Парижі. Був адвокатом, з 1910 року й до самої своєї смерті був членом грецького Парламенту.

На початку 1930-их років Цалдаріс, зрештою, прийняв республіканський устрій[4]. Очолюючи Народну партію, на виборах у вересні 1932 року переміг Венізелоса, що стало початком кінця політичної кар'єри останнього.[4] Міністром внутрішніх справ у кабінеті Цалдаріса став майбутній диктатор Іоанніс Метаксас.[4]

У січні 1933 під тиском генерала Ніколаоса Пластіраса новим прем'єр-міністром став той-таки Венізелос. На березень було призначено нові вибори, які, однак, Венізелос програв.[4] Остерігаючись, що Цалдаріс може відновити монархію, Пластірас здійснив державний переворот.[4] Венізелос підтримав новий автократичний режим, однак програв і нові вибори, призначені на кінець 1933 року.[4]

Наміри Пластіраса зазнали краху, й Цалдаріс знову був призначений главою уряду. Він, однак, проявив себе нерішучим і слабким політиком,[5] неспроможним упоратись із тиском як з боку республіканців, так і монархістів.[5]

У березні 1935 Цалдаріс зіткнувся зі спробою нового державного перевороту, який намагались здійснити офіцери — прибічники Венізелоса. Путч придушив новий лідер монархістів генерал Георгіос Кондиліс.[5] У червні монархісти, серед яких був і Метаксас, сформували Монархічний союз і зажадали від Цалдаріса відновлення монархії.[5]

У жовтні того ж року монархісти здійснили новий переворот, і главою тимчасового уряду став Кондиліс.[6] Король, який повернувся до країни, амністував республіканців. Цалдаріс підтримав таку ініціативу, а Кондиліс, невдоволений рішенням короля, вийшов у відставку.[6]

Цалдарі помер 12 травня 1936 року. Його смерть та смерть низки інших видатних політиків сприяли проголошенню диктатури Метаксаса в серпні того ж року.[7]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б https://www.biografiasyvidas.com/biografia/t/tsaldaris_panaiotis.htm
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б Find a Grave — 1996.
  4. ↑ а б в г д е Vatikiotis (1998), стор. 140
  5. ↑ а б в г Vatikiotis (1998), стор. 142
  6. ↑ а б Vatikiotis (1998), стор. 143
  7. ↑ Vatikiotis (1998), стор. 151

Література

[ред. | ред. код]
  • Кліадакіс. Політичне й дипломатичне підґрунтя диктатури Метаксаса. 1979. Стор. 117–138. [1]
  • Vatikiotis. Popular autocracy in Greece, 1936-41: a political biography of general Ioannis Metaxas. 1998. isbn 9780714644455. стор. 223. [2]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Панаїс_Цалдаріс&oldid=33619227