Папченко Олександр Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Папченко Олександр Іванович
Народився 4 жовтня 1960(1960-10-04) (63 роки)
Привокзальне, Сумська область, УРСР, СРСР
Країна  СРСР
 Росія
Національність українець
Діяльність письменник, сценарист
Мова творів російська
Жанр оповідання, повісті, фейлетони, сценарії
Премії Лауреат «Міжнародної літературної премії Владислава Крапівіна»
Сайт: papchenko.ru/uk

Олександр Іванович Папченко (нар. 04 жовтня 1960) — російський письменник, сценарист.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в 1960 році в селищі Привокзальне, Ямпільського району, Сумської області, Української РСР в сім'ї Папченко Івана Опанасовича і Кондратенко Лідії Данилівни. Саша рано залишився без батьків. Батько залишив сім'ю, а мати, Лідія Данилівна, хворіла на туберкульоз і довго була відсутня. Таким чином, весь цей час за Сашею наглядав дідусь. Сім'я жила дуже бідно.

C 1965 року Саша жив у дитбудинку невеликого містечка Охтирка.

З 1967 року Олександр жив і навчався в школі-інтернаті міста Шостка Сумської області Української РСР. Мати лікувалася неподалік, в тубдиспансері пристанційного селища Воронезький (зараз Воронеж). Це за десять кілометрів від Шостки. У ці роки опікунство над Сашею, на прохання матері, оформила її далека родичка, Антоніна Микитівна Хвіст. Олександр Іванович згадує Антоніну Микитівну з теплотою. Називав і називає її бабусею. Згодом він присвятив їй книгу «Заячі побасенки». Мати померла, коли Саші виповнилося десять років.

Саша продовжував вчитися в інтернаті, а всі вихідні і канікули проводив в районному центрі Ямпіль, у бабусі. Її сім'я замінила хлопчикові рідну сім'ю наскільки це було можливо.

У шкільні роки Саша багато читав. Він був одним з постійних читачів у дитячій бібліотеці імені А.П. Чехова, на Петухівці, передмісті Шостки. «Здається, я прочитав там якщо не все, то половину, це вже точно... коли мене запитують про вищу освіту, я відповідаю, що закінчив бібліотеку Чехова» — сказав одного разу Олександр Іванович.

У 1977 році Олександр закінчив школу-інтернат і вступив до кінотехнікуму в Ростові-на-Дону. Одночасно з навчанням він підробляв кіномеханіком в кінотеатрі «Супутник» в парку Віті Черевичкіна, Ростова-на-Дону.

1980 рік-служба в залізничних військах Радянської Армії. У Чернігові відновлювали залізницю. Госпіталь. Перші поранені з Афганістану. Потім була Карелія і потонувше в снігах містечко під Кондопогою.

Демобілізувавшись в 1982 році, Олександр працював в рідному Ямполі в хімчистці, звідти перевівся на місцевий завод в ремонтну бригаду, потім в кінотеатр «Салют» — кіномеханіком.

Навесні 1984 року Олександр переїхав до Свердловська (зараз Єкатеринбург) і влаштувався на Свердловську кіностудію. Спочатку штовхав візок з кінокамерою, потім був супер-механіком на документальних фільмах, що знімалися на кіностудії, на хроніці «Радянський Урал», на науково-популярних фільмах. Наприклад, працював з реж. Б. В. Кустовим, В. і. Макеранцем, С. Мірошниченко та ін. Потім працював асистентом оператора, другим оператором на художніх фільмах.

Художні фільми, в зйомках яких А. Папченко брав участь:

«Один і без зброї» 1984 р. (Реж. В. Хотиненко, оператор б. Шапіро).

«Горобинові ночі» 1984 р. (Реж. О. Кобзєв, оператор Віктор Осенніков).

«Золота баба» 1985 р. (Реж. О. Кобзєв, оператор М. Майєр).

«Залив щастя» 1987 р. (Реж. В. Лаптєв, оператор Лесніков).

«Команда «33» 1987 р. У цьому фільмі О. Папченко знявся в ролі рядового Порохні. (Реж. Н. Гусаров, оператор г. Майєр).

«Гіркий ялівець» 1986 р. (Реж. Б. Халзанов).

У 1987 році прийнятий в штат СГТРК (СГТРК) телеоператором. У цій якості Олександр Іванович спостерігав весь постперебудовний переполох, що називається зсередини. Наприклад: 19 серпня 1991 року в пустельному павільйоні зустрічав на роботі демократію. А 4 жовтня 1993 року, в свій день народження, знову ж таки на роботі, зустрічав чергову заваруху.

1997 рік-вийшла перша книжка-збірка повістей і оповідань «Принцип Портоса або останній свідок» (ISBN 5-7525-0481-3). У цьому ж році Олександр Іванович був прийнятий до Спілки російських письменників.

У 2005 році Олександр Іванович залишив Свердловське телебачення і став «вільним художником».

Бібліографія[ред. | ред. код]

Проза:

  • Фейлетон «Перший-ліпший». «Уральський робітник» 1983 рік.
  • Гумореска «Паодинці з усіма». ж-л «Урал» №8, 1984 рік.
  • Примітка «На берегах швидкої Джиди». Газета «Джидинська правда», село Петропавлівка, Джидинського району, Бурятія 1985 рік.
  • Нарис «Сайн-байна «по бурятськи» Здрастуй». Газета «Джидинская правда». Бурятія 1985 рік.
  • Замітка «За кадром». «Уральський робітник», 1987 рік.
  • Нарис «Трихвилинний сюжет». Газета «Вечірній Свердловськ». 28 березня 1987 рік.
  • Нарис «Сюжет для класика». Газета «Вечірній Свердловськ». 21 листопада 1987 рік.
  • Розповідь «Великий і маленький». Журнал «Парус», м. Мінськ. 1988 р.
  • Розповідь «Записка». Сб. «Липневі холода». Свердловськ. "Середньо-Уральське книжкове видавництво», 1991 р.
  • Повість «Коник». ж-л «Уральський слідопит» № 5-6. 1992 р.
  • Казки «Незакінчена казка», «Хоч би хоч хто або Шишига». Сб. «Уральські літературні казки», Єкатеринбург. Видавництво «БКІ». 1994 р.
  • Книга «Принцип Портоса або Останній свідок». Передмова: Владислав Крапівін. Єкатеринбург. Изд. «Уральського університету» 1997 ISBN 5-7525-0481-3. До складу збірника входять: повість «Принцип Портоса або останній свідок»; повість «Неймовірний Колька і чудова Кет в своїх кращих пригодах»; повість «Давно не пахло суницею»; розповіді «Ми-інкубаторські»; повість «Під босими п'ятами Бога»; повість «Веселі канікули»; розповідь «Навіщо приходив Зигзаг?»; повість «Коник: Повість про перше кохання»
  • Стаття «Сумні комплекси смішного жанру». ж-л «Театральне життя» Москва. № , 1998 рік.
  • Стаття «Особливості національного друкарства». ж-л «Урал» № 4, 1999 р.
  • Текст пісні «Твоя любов». Магнітоальбом «Серце без гриму». Ісп. Василь Суворов 1999 р.
  • Повість «Дві жмені удачі» Ж-л «Уральський слідопит» № 7, 8, 9, 10, 11 2000 г.
  • Розповідь-казка «Колискова для моєї зірочки». Зб. «Мандарин». вид. «БОНАР» м Нижній Тагіл. 1999 р.
  • Автобіографічний нарис «Вдячний всім, хто мені допомагав». Зб. «Автограф». Єкатеринбург. Изд. «Уральське літературне агентство» 2000 р.
  • Розповідь «Публічні зв'язки». «Урал». № 4. 2000 р.
  • Оповідання «Одновалентний юзер і його тварина», Зб. «Подвійна гра, або 0:0 на користь Моні Торра», м. Нижній Тагіл, 2000 р.
  • Розповідь «Місто-хлопчик». ж-л «Новий Уральський Будівельник». №3. 2001 р.
  • Розповідь  «Про дядю Вітю». г-та «Уральський робітник». № 17 від 31 січня 2001 р.
  • Повість «Літ» ж-л «Уральський слідопит» 2002 №7, 8, 9
  • Розповідь  «Випадок, якого не було». г-та «Уральський робітник» № 131 від 14 травня 2002 рік
  • Розповідь «Гра кольору». г-та «Уральський робітник». № 181 від 5 серпня 2002 року
  • Розповідь «Кінець Дуремара». ж-л «Демидівський Вісник» м. Нижній Тагіл. № 3. 2002 рік
  • Казка «Вся правда про зайця" (інша назв. «Заячі побасенки"). Зб. «Пригоди Морошки». Вірші, оповідання, казки. Упоряд. А. Кердан, В. Блінов. Єкатеринбург. Изд. «Сократ». 2002 рік
  • Розповідь «Кінець Дуремара». ж-л «Уральський слідопит» № 7 2003 р.
  • Казка «Вся правда про зайця" (інша назв. «Заячі побасенки»), тижневик «Тиха хвилинка» (81) 1 січня 2003 р.
  • Казка «Колискова для моєї зірочки». Альманах «Неділя» м. Єкатеринбург 2003 р.
  • Повість «Скарб примари». Ж-л «Уральський слідопит» № 8 і № 9 2005 р (надалі повість називається «Жив-був принц».)
  • Книга  «Дві жмені удачі». Єкатеринбург. Изд. «Уральське літературне агентство» 2006 р. ISBN 5-86193-012-0
  • Казки «Про Єгорку, Бармалейку і чорта», і   «Про зачарованого принца і ще про дещо»  Журнал «Уральський слідопит» - 2007 рік
  • Книга «Жив-був принц». Єкатеринбург. Изд. «Уральське літературне агентство» 2007 рік. ISBN 5-86193-014-7
  • Цикл оповідань  «Ми-інкубаторські». Журнал «Проталiна». № 1 Єкатеринбург, 2008 рік
  • Нарис «Коли повертається дитинство»  Журнал «Проталіна» №3 - Єкатеринбург, 2008 рік
  • Репортаж «Муза на колючому вітрі «Журнал «Проталіна» №4 Єкатеринбург. 2009 рік
  • Альманах «Новий Єнісейський літератор» №2 «Хоч би хоч хто, або невелике безсоння», 2010 р.
  • У журналі «Фотографія і життя" № 12 (3) есе «Дивись на горизонт!» 2011 р.
  • У збірнику «Подорож по Уралу з дитячими письменниками» Вид. «Генрі Пушель», нарис «Місто на Ісеті». 2011 р.
  • Журнал «Бібліотека в школі», фрагмент повісті «Останній детектив літа» №10 (електронний додаток). Вид. «Перше вересня» м. Москва 2011 р.
  • Літературний альманах «Felis» №001, стаття «Як я продавав свої книжки, або Новорічний репортаж» Вид. «Е. РА» Тель-Авів - Москва 2011 р.
  • Літературно-мистецький журнал «Слов'янин» ISSN 2221-9331 № 12 м. Харків, повість «Літ»- 2012 рік
  • Аудіо версія повісті повісті  «Неймовірний Колька і чудова Кет в своїх кращих пригоди» начитана автором в 2012 році.
  • Збірник «Бібліотека сімейного читання». Єкатеринбург 2012 р. «Вся правда про зайців», (інша назв. «Заячі побасенки») ISBN 978-5-904900-06-8 (Т. 1): повість «Літ» ISBN 978-5-904900-17-5 (Т. 4)
  • Книга «Заячі побасенки», Єкатеринбург. Вид. «АсПУр». 2015 рік. ISBN 978-5-904900-21-2.
  • Книга «Коник: Повість про перше кохання» [Шрифт Брайля]. Свердловська обласна спеціальна бібліотека для сліпих, 2018 р.УДК 821.161. "1992/...»
  • Аудіо-збірка творів «Коник:повість про перше кохання» - читає Герман Дедюхін,  «Неймовірний Колька і чудова Кет у своїх кращих пригодах», «Принцип Портоса або останній свідок» - читає О.Папченко; відп. за вип. І. А. Гільфанова. - Єкатеринбург: Свердловська обласна спеціальна бібліотека для сліпих, 2018 р.
  • Збірник «Уральський Меридіан: антологія», 2019 р. «Заячі побасенки», ISBN 978-5-904900-15-1 видавництво «АсПУр»
  • Книга «Колискова для моєї зірочки» 2022 рік. м Єкатеринбург, ISBN 978-5-904900-35-9 видавництво «АсПУр». До складу книги входять казки: «Незакінчена казка», «Колискова для моєї зірочки», «Хоч би хоч хто, шишига та інші», «Про зачарованого принца і ще про Дещо», «Казка про Єгорку, Бармалейку і чорта», «Чарівне слово»,
  • Альманах «Чаша кругова» №21 2022 рік. видавництво «АсПУр». Етюд «Моя Івотка» ISBN 978-5-904900-27-4
  • Ж / л "Уральський слідопит" (796) Жовтень 2023 р., Легенда "Шишигириця", 75 стор. ISSN 0134-241X

Сценарії та п'єси:

  • Сценарій повнометражного художнього фільму «Хрещена мати». Свердловська кіностудія Реж. Ігор Резніков. 1990 (сценарій законтрактований)
  • Сценарій повнометражного художнього фільму «Коник», Свердловська кіностудія. Реж. А. Меньшиков. Ред. Леонард Толстой, 1993 р. (сценарій законтрактований).
  • Сценарій сюжету «Я тягнусь!». Дитячий гумористичний кіножурнал «Єралаш». Вип. № 113. 1996 р. кіностудія: - Єралаш-Ленд. (Режисер - Ст. Панжев В ролях: - Вася Жуков, Маша Ступникова, Доро Норазмавлиев. Хронометраж: - 2 хвилини 26 секунд )
  • Сценарій кліпу пісні Михайла Євдокимова  «Осторонь від бетонних розв'язок...» 98 р. (сценарій законтрактований»
  • Сценарій анімаційного фільму «Записки аніматора». Реж. С. Айнутдинов. Студія "Атракціон". 2001 р. (оператори Катерина Смирнова, л. Нагарних, композитор Сергій Сідельников)
  • Сценарій фільму «Хлопчик.ру» Студія «А-фільм» - 2002 р. Продюсер В. I. Хижнякова (сценарій законтрактований)
  • Сценарій анімаційного фільму «Ну, ось ще!». Режисер Сергій Айнутдинов. Студія «Пілот». 2007 р. Проект «Гора самоцвітів». (художник постановник Н. Грофпель, композитор С. Сідельников, оператор В. Денисов, продюсер і. Каплична, керівник проекту А. Татарський)
  • Сценарій анімаційного фільму «Казка про солдатську дочку і чарівне лякало». Кіностудія «Сніга», 2007 р. (продюсер I. Снежинська, режисер Е. Скарідов, художник - постановник Е. Тушкова, монтаж О. Таланцева, оператор В. Денисов)
  • Сценарій художнього фільму «Капкан для закоханого кролика». 2008 р. «Компанія 29 лютого» Продюсер Д. Воробйов. (Сценарій законтрактований)
  • Сценарій шестисерійного анімаційного фільму, за мотивами оповідей Павла Петровича Бажова «Синюшка і Огневушка» 2019 р. «Компанія 29 лютого» Продюсер Д. Воробйов. (Сценарій законтрактований)
  • Сценарій анімаційного фільму «Шигирський ідол» 2019 р. Режисер Сергій Айнутдінов Студія «Атракціон» (сценарій законтрактований)
  • Сценарій художнього фільму «Останній свідок». 2019 р. Продюсер Пачина Н.В. (сценарій законтрактований)
  • П'єса одноактна «Металургійні комплекси Уралу». 1998 рік
  • П'єса «Вся напруга любові» (інша назв. «Хрест»). Літературний та історичний Мультимедіа-журнал «Уральська галактика». №2. 1999 р.
  • П'єса для дітей середнього-старшого віку «Місце зустрічі або шанс» - 2002 р.
  • Детективна п'єса «Капкан для закоханого кролика». 2005 рік.
  • П'єса «Острів скарбів» за однойменним романом Р. Л. Стівенсона-2012 р.

Примітки[ред. | ред. код]

  • Газета «Вечірній Єкатеринбург». Інтерв'ю г. Лук'яніної з письменником А. Папченко «Про що думати, якщо ні про що не думати». 28 червня 1997 р. №120 (11662)
  • Газета «Уральський робітник" Р. Шипулін «Хочете бути щасливим?» 31 травня 1997 року №102 (24357)
  • Газета «Голос часу», «Меценати за покликанням», №5 (8391) 16 січня 2004 р.смт. Ямпіль
  • Газета «Сумщина», «Подарунок від земляка з Єкатеринбурга», №10 (18838) 28 січня, 2004 р. м. Суми
  • Газета "Труд" (Єкатеринбург). Бабікова Юлія. «Білизняні прищіпки в долі дитячого письменника: Єкатеринбурзький письменник Олександр Папченко вірить, що час любові до хорошої дитячої літератури ще прийде. Про Єкатеринбурзького дитячого письменника Олександра Папченко» 2008 р. 27 березня. С. 18
  • Майбурова I.Б. Дитячий літературний сайт письменника Олександра Папченка «Скарби Папча»: досвід співпраці / «Дергачівські читання» - 2016 р. видання Уральського університету, 2017 р.-с. 402-406.
  • Краєзнавчий довідник «Ямпіль крізь роки» - за редакцією Г. Бурнос, Л. Цвілодуб, м. Шостка 185 - 186 стор. 2022 р. : «...згадаємо твори О. Папченко «Дві жмені удачі» і «Жив-був принц». Ці пригодницькі повісті розраховані на юного читача. Вони пронизаны іронією і світлим гумором. (...) Але для нас вони цінні не тільки цим. У цих творах впізнається Ямпіль, Івотка...», автор статті I. В. Фесенко
  • Арсен Тітов. «Короткий курс історії Єкатеринбурзького відділення Спілки російських письменників». Довідкове видання. ISBN 978-5-98955-207-8 Видавничий дім «Автограф» 2022 рік. м. Єкатеринбург

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 1988 рік Переможець у читацькому конкурсі розповідь року, з оповіданням «Великий і маленький» ж-л «Парус». м. Мінськ.
  • 2002 р. Лауреат фестивалю «Я входжу в світ мистецтв» М. Бєлгород з п'єсою для дітей «Місце зустрічі або шанс».
  • 2003 рік Лауреат фестивалю «Всеросійського конкурсу п'єс для професійних дитячих і юнацьких театрів, де грають діти», Міністерство освіти РФ, за п'єсу для дітей «Місце зустрічі або шанс».
  • 2006 р премія «Аеліта» за повість «Скарб примари» (надалі повість називається «Жив-був принц») опублікована в ж\лі «Уральський слідопит» 2005р. № 8, 9: Фоторепортаж про нагородження можна подивитися і прочитати повідомлення на форзаці обкладинки в Ж\ле «Уральський слідопит» №6 (588), за 2006 рік. Премію вручає головний редактор журналу м. Фірсов
  • 2007 рік Лауреат «Міжнародної літературної премії Владислава Крапівіна» за повісті, «Дві жмені удачі» і «Жив-був принц».
  • 2008 рік Стипендія в галузі культури, Уряду Свердловської області.
  • 2008 рік Лауреат літературного конкурсу «Мій Урал» м. Москва за оповідання  «Місто-хлопчик"
  • 2008 рік Анімаційний фільм «Ну, ось ще!» лауреат конкурсної програми фестивалю анімаційних фільмів «Суздаль-2008».
  • 2009 рік Лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Чеховського товариства" - Tshechow-Gesellschaft e. V. "Перехрестя 2009» м Дюссельдорф Німеччина. Номінація «Література для дітей та юнацтва» за казку «Про Єгорку, Бармалейку і чорта».
  • 2010 рік Грамота Міністерства культури Свердловської області, за великий внесок у розвиток літератури для дітей та юнацтва на Уралі
  • 2017 рік-Лауреат літературної премії Уральського федерального округу за внесок у розвиток літератури для дітей та юнацтва

Посилання[ред. | ред. код]