Роберт Луїс Стівенсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Роберт Льюїс Стівенсон
Robert Louis Stevenson
Rls-pc1.jpg
При народженні: Robert Lewis Balfour Stevenson
Дата народження: 13 листопада 1850(1850-11-13)
Місце народження: Единбург, Шотландія
Дата смерті: 3 грудня 1894(1894-12-03) (44 роки)
Місце смерті: Вайліма, Самоа
Національність: Шотландець
Громадянство: Велика Британія Велика Британія
Мова творів: англійська
Рід діяльності: письменник
Magnum opus: Острів скарбів

Ро́берт Лу́їс Сті́венсон (англ. Robert Louis Balfour Stevenson, *13 листопада 1850, Единбург — †3 грудня 1894, Апіа, Самоа) — шотландський письменник. Здобув світову славу завдяки роману «Острів скарбів», який є класичним зразком пригодницької літератури. В гостросюжетних романах («Викрадення», «Корабельна катастрофа», «Володар Баллантре», «Катріона») та оповіданнях (зокрема в оповіданні «Сатанинська пляшка») викрив світ наживи й користолюбства. Автор історичних романів («Чорна стріла», «Принц Отто» та ін.), психологічних повістей тощо.

Життєпис[ред.ред. код]

Стівенсон Роберт Льюїс

Роберт Луїс Стівенсон народився 13 листопада 1850 року в Единбурзі, політичному і культурному центрі Шотландії. Звідси й основна тема більшості його творів — Шотландія, її історія та герої.

Роберт народився в сім'ї інженера, за материнською лінією належав до стародавнього роду Белфурів. Його дід і батько будували хвилерізи та маяки. При хрещенні одержав ім'я Роберт Луїс Белфур, але в зрілому віці відмовився від нього, змінивши прізвище на Стівенсон.

Роберт Стівенсон був єдиною дитиною в сім'ї. Виховували його в строгому релігійному дусі. На третьому році життя переніс хворобу бронхів, наслідки якої мучили його потім усе життя і привели до ранньої смерті. У віці 17-ти років вступив до Единбургського університету де отримав юридичну освіту. Вперше в літературі ім'я Стівенсона з'являється в 1866 році.

У 1873 році він стає професійним письменником. Найвідоміший роман Стівенсона «Острів скарбів», що вийшов окремим виданням у 1883 році, приніс автору широкий успіх.

А все почалося з забави. Як розповідав сам автор: «Одного разу я накреслив карту острова; вона була старанно і красиво розфарбована. Я назвав свій витвір „Островом скарбів“. Я чув, що існують люди, для яких карти нічого не значать, але не можу собі цього уявити! Назви, обриси лісів, напрямок доріг і річок, доісторичні сліди людини;— от невичерпне джерело для всякого, у кого є очі і хоч на гріш уяви. Коли я спрямував замислений погляд на карту свого Острова, то серед придуманих лісів заворушилися герої моєї майбутньої книги. Засмаглі обличчя їх і блискуча зброя висувалися із найнесподіваніших місць; вони снували туди і сюди, боролися і шукали скарби на декількох квадратних дюймах щільного паперу…»

У читацькій пам'яті Р. Л. Стівенсон нерідко виявляється автором однієї книги — «Острів скарбів». Тим часом складні вузли багатьох літературних проблем на англійському ґрунті сходяться як колись, так і тепер до творчості Стівенсона. І коли великий сучасний письменник Ґрем Ґрін ставить його ім'я в ряд найвпливовіших своїх учителів — це не просто жест. Щоб зрозуміти велич Стівенсона, треба згадати про нього як про автора багатьох інших книг і щільно розібрати очевидну романтику, що так виразно виділила його творчість. «Подорож усередину країни» чи шляхові нариси Стівенсона про його подорож по Франції розпочинають традицію, що втілилася пізніше в книгах Джерома К. Джерома «Дозвільні думки ледаря», «Троє в одному човні», де подорож підмінюється стандартною «прогулянкою» і де ніби-то сам собою виявляється ідіотизм обивательського побуту.

Інша знаменита робота Стівенсона, «Дивна історія доктора Джекіла і містера Хайда», вийшла в 1886 році.

Третя значна робота письменника, «Володар Баллантре», написана під час подорожі Південними морями на борту яхти «Каско». «Володаря Баллантре» можна назвати шотландським варіантом «Братів Карамазових», не в розумінні впливу, а тому що Стівенсон сам дійшов до тієї ж ідеї;— через розпад стародавньої родини показати поворот у національній історії. Два брати, чиї відносини, крім відмінності темпераментів, до крайності ускладнені і боротьбою політичною, і боротьбою за право успадкування. Старший став учасником заколоту 1745 року — останньої спроби шотландців відокремитися від Англії. Тим часом молодший залишився вдома, заволодівши маєтком та нареченою брата.

Письменник був хворий на туберкульоз. Лікарі порадили йому перемінити клімат. Спочатку він збирався оселитися в Австралії, але клімат Самоа виявився для нього набагато кориснішим. У результаті подружжя Стівенсонів, всього за 200 фунтів стерлінгів, придбало 126 гектарів землі в горах за 5 кілометрів від столиці Західного Самоа — Апії.

У грудні 1889 р. Роберт Стівенсон і його дружина Фанні прибули на Самоа на борту шхуни «Екватор». Вони оселились на острові Уполу. Незабаром тут, неподалік міста Апіа, була побудована вілла Вайліма — грандіозна на той час для Самоа будівля. Насправді це був звичайний європейський будинок, але для тубільців, що звикли жити в пальмових хатинках з критим листям дахами, він здавався на рідкість розкішним. Нові поселенці привезли із собою все, щоб зробити життя в цьому дикуватому місці максимально комфортним, — книги і меблі, ліки й іграшки для дітей, навіть музичну скриньку. Тубільці боялися її як вогню, думаючи, що в ній живуть злі привиди.

Улюбленим місцем письменника крім робочого кабінету і бібліотеки став зал з каміном. Стівенсон не уявляв життя без каміну, хоча тут він був непотрібний. Температура на Самоа рідко опускається нижче +20 °C. Так чи інакше, але дотепер Вайліма залишається на Самоа єдиним будинком з каміном. Незважаючи на благодатну атмосферу, Стівенсон не написав на Самоа жодної серйозної книги. Століття романтизму закінчилося. Саме в цей час йшов активний розділ Полінезії між Британією, Америкою і Німеччиною. Письменник включився в боротьбу за права місцевого населення й отримав на цій ниві славу серед аборигенів. Він став національним героєм Самоа. З тих пір його ім'ям на Західному Самоа називають готелі і вулиці, ресторани і кафе. На жаль, ні любов тубільців, для яких подружжя Стівенсонів улаштувало у своїй віллі лікарню, ні ненависть колонізаторів, ні благодатний клімат не допомогли письменнику. 3 грудня 1894 р. він помер, заповівши поховати себе недалеко від свого нового будинку.

Деякі твори[ред.ред. код]

Образ у літературі[ред.ред. код]

Дитячі роки Роберта Луїса описані в книзі для дітей «Андрій Кокотюха про Луї Буссенара, Томаса Майна Ріда, Миколу Миклухо-Маклая, Рафаеля Сабатіні, Роберта Луїса Стівенсона» / А. Кокотюха; художник М. Німенко. — Київ : Грані-Т, 2008. — 88 с. : ілюстр. ; 20 см. — Серія «Життя видатних дітей». — 3000 примірників — ISBN 978-966-465-126-1 (в оправі)

Посилання[ред.ред. код]