Папірологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Папірологія (від папірус і …логос (знання), буквально папірусознавство) — допоміжна історико-філологічна дисципліна, відгалуження палеографії, що вивчає давні папіруси, знайдені в Єгипті та за його кордонами. Термін "папірологія" був введений в 1898 році в рецензії Ф.Кеньйона на виданні єгипетських знахідок Британського музею. Завдяки унікальному клімату , на території Єгипту збереглись власні єгипетські папіруси, а також документи на грецькій та латинській мові. На пісках Єгипту були знайдені також папіруси на армянській, давньоєврейській , пахлеві,сирійській , литвійській, коптській,ефіопській та арабській мові , а також клаптики готських та етруських тестів.

Термін "папірологія" об`ємніше предмету цієї дисципліни. Задача папірології являє собою читання, інтерпритація та завдання тільки грецьких ,латинських,демотичних та коптських текстів елліонічного ,римського та візантійських періодів не тільки на папірусах , але і на глиняних черепках , а також деревяних бірках,прикріплених до мумій. До останніх часів , термін "папірус" застосовується як родове поняття та означає клас письмових джерел. Ієратичні та ранні демотичні папіруси , а також папіруси на інших мовах , вивчаються в рамкахї, семитології та інших наук. В предмет папірології входить класифікація папірусів за періодами , місцю, змісту , формі та еволюції письмових знаків, властивостям граматики , лексики та стилю. За змістом папіруси класифікуються на ділові та літературні.

Науково-дослідні центри[ред.ред. код]

Основними центрами зберігання і вивчення папірусів є:

Фахові журнали[ред.ред. код]

  • American Studies of Papyrology
  • Analecta Papyrologica (у 2005 вийшов Band 14/15, 2002/2003)
  • Archiv für Papyrusforschung (у 2004 вийшов Band 50)
  • Beiträge zur Alten Geschichte, Papyrologie und Epigraphik (у 2006 вийшов том 21)
  • Chronique d’Égypte, Brüssel, з 1925.
  • Cronache Ercolanesi
  • Papyrologica Coloniensia (у 2005 вийшов Vol. XXXI)
  • Studia papyrologica, Barcelona 1962-1983.
  • The Bulletin of the American Society of Papyrologists, New Haven (Conn.), dann Urbana, з 1963.
  • The Journal of Egyptian Archaeology, з 1914.
  • The Journal of Juristic Papyrology, Warschau з 1952.
  • Zeitschrift für Papyrologie und Epigraphik, з 1967.

Джерела та література[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. (рос.) Бузескул В. П. Открытия XIX и начала XX века в области истории Древнего мира. Часть II. Древнегреческий мир. П., 1924.
  2. Церетелі Р. Ф. Папірологія в СРСР, «Праці Тбіліського державного університету», т. 4, 1936.
  3. Фіхман І. Ф. Радянська папірологія і вивчення соціально-економічної історії греко-рімського Єгипту в 1917—1966, «Вісник древньої історії», 1967 № 3.
  4. (нім.) Mitteis L., Wilcken U. Grundzüge und Chrestomathie der Papyruskunde, Bd I—2, Lpz.— B., 1912 (перевидано у 1963 році).
  5. (нім.) Schubart W. Einführung in die Papyruskunde, B., 1918.
  6. (нім.) Preisendanz K. Papyruskunde und Papyrusforschung, Lpz., 1933.


Head of the Great Sphinx (icon).png Це незавершена стаття про Стародавній Єгипет.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.