Парламентські вибори у Великій Британії 1966

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
1964 Велика Британія 1970
Парламентські вибори у Великій Британії 1966
630 депутатів у Палаті громад Великої Британії
31 березня 1966 року
Перша партія Друга партія Третя партія
Harold Wilson Number 10 official.jpg Edward Heath 108px
Лідер Гарольд Вільсон Едвард Гіт Джо Грімонд
Партія Лейбористи Консерватори Ліберали
Лідер партії з 14 лютого 1963 р. 28 липня 1965 р. 5 листопада 1956 р.
Округ лідера Huyton Bexley Orkney and Shetland
Попередні вибори 317 місць, 44.1 % 304 місць, 43.4 % 9 місць, 11.2 %
Виграно місць '364' 253 12
Зміна місць 48 52 3
Голосів виборців 13,096,951 11,418,433 2,327,533
Відсоток 48.0 % 41.9 % 8.5 %
Зміна відсотка голосів 3.9 % 1.5 % 2.7 %
Парламентські вибори у Великій Британії 1966

Кольори позначають парті-переможці, як показано в основній таблиці результатів.
* The BBC lists this result as 363 seats, due to the speaker's seat being listed as «other».

Прем'єр-міністр після виборів
Гарольд Вільсон
Лейбористи

Парламентські вибори у Великій Британії 1966 року проходили 31 березня на яких переміг чинний прем'єр-міністр Великої Британії Гарольд Вільсон і розціненив, як легку перемогу.

Рішення Г.Вільсона про оголошення дострокових виборів лише після 17 місяців діяльності його уряду в 1964 році, було викликане  незначна більшість лише у 4 депутати. Лейбористський уряд повернувся після дострокових виборів з більшістю в кількості 96 місць.[1]

Особливості кампанії[ред.ред. код]

До парламентських виборів 1966 року, лейбористи отримали незадовільний результат на місцевих виборах в 1965 році. Вони фактично програли їх, зменшивши більшість до 2. Лейбористи проводили кампанію з гаслом: «Ви знаєте, лейбористський уряд працює».

Незабаром після місцевих виборів, сер Алек Дуглас-Гюм був замінений Едвардом Гітом на чолі консервативної партії.

Консерваторам насправді не було часу, щоб підготувати свою кампанію, хоча вона була більш професійною, ніж раніше. Було мало часу для того, щоб Гіт став добре відомий серед громадськості Великої Британії. Адже він очолив партію лише за вісім місяців до виборів.

Для лібералів виникло питання фінансування. Двоє виборів протягом двох років зробило партію в скрутному фінансовому становищі.[2]

Ніч виборів у прямому ефірі на Бі-бі-сі проводили Кліфф Мічелмор, Іен Третговен, Робін Дей, Роберт Маккензі і Девід Батлер. Вибори були відтворені на Бі-бі-сі, присвячені 40-річчю подій[3] і знову в 2016 році з нагоди 50-річчя виборів 1966 року.[4]

Хоча Бі-бі-сі вели телерепортаж чорно-білим кольором, втім декілька кольорових телекамер також знаходились у виборчій студії студії телецентру. Це дозволило CBS з Чарльзом Коллінгвудом та NBC з Девідом Брінклі в прямому ефірі вийти зі студії через супутника для своїх вечірніх програмах новин (які були передані об 11:30 вечора у Великій Британії; 6:30 вечора за східним часом).

Терміни[ред.ред. код]

Прем'єр-Міністр Гарольд Вільсон повідомив 28 лютого, що парламент буде розпущений 10 березня. А дострокові парламентські вибори відбудуться 31 березня. Ключові дати були наступними:

Четвер 10 Березня Розпуск 43-го парламенті і початок офіційної агітації. 
Понеділок 21 березня Останній день подання документів про висунення. 1 707 кандидатів претендували на 630 місць парламенту.
Середа 30 березня Офіційне закінчення агітації
Четвер 31 березня День голосування
П'ятниця 1 квітня Лейбористська партія перемагає з поліпшеною більшістю в 96 місць.
Понеділок 18 квітня Початок роботи 44-го парламенту
Четвер 21 квітня  Урочиста церемонія відкриття парламенту

Результати національного опитування громадської думки [ред.ред. код]

Науково-дослідні послуги : 3 % підйом популярності Лейбористської партії (прогноз більшості 101) Національні опитування громадської думки : 3.5 % підйом популярності Лейбористської партії (прогноз більшості 115) Геллап : 4.5 % підйом популярності Лейбористської партії (прогноз більшість 150) Експрес (відомий як Харріс): 7.5 % підйом популярності Лейбористської партії (прогноз більшості перевищує 255)

Результати[ред.ред. код]

364 253 12 1
Лейбористи Консерватори Ліб Про
Нова урядова більшість 98
Загальне число голосів, поданих 27,264,747
Явка 75.8 %

Результати голосування[ред.ред. код]

Найбільше набрали
Лейбористи
  
48.0%
Консерватори and Allies
  
41.9%
Ліберали
  
8.5%
Незалежні
  
0.4%
Інші
  
1.14%

Зростання підтримки: 2.7 % Лейбористської партії

Розподіл місць у парламенті[ред.ред. код]

Parliamentary seats
Лейбористи
  
57.8%
Консерватори and Allies
  
40.2%
Ліберали
  
1.9%
Інші
  
0.2%

Примітки[ред.ред. код]

  1. The BBC lists this result as 363 seats, which would give a majority of 96, due to the Speaker's seat being listed as «other», although the BBC tends to include the Speaker in the party totals. 364 seats would naturally result in a majority of 98.
  2. 1966: Wilson gains mandate BBC News
  3. BBC NEWS - Programmes - BBC Parliament - Election replay 1966. 
  4. 1966 General Election - BBC Parliament. 

Посилання[ред.ред. код]

Маніфести[ред.ред. код]