Парізіна Малатеста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Парізіна Малатеста
італ. Parisina Malatesta
Маркіза-консорт Феррарська
1418 — 21 травня 1425
 
Народження: 1404
Чезаре, Італія
Смерть: 21 травня 1425
Феррара, Італія
Причина смерті: обезголовлення
Поховання: Церква святого Франциска
Рід: Малатести
Батько: Адреа Малатеста
Мати: Лукреція Орделаффі
Шлюб: Нікколо III д'Есте
Діти: Джіневра

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Парізі́на Малате́ста (італ. Parisina Malatesta; 1404(1404) — 21 травня 1425) — італійська шляхтянка, маркіза-консорт феррарська (1418—1425). Представниця Малатестівського дому. Народилася в Чезені, Італія. Донька чезенського сеньйора Андреа Малатести і Лукреції Орделаффі. 1418 року одружилася із феррарським маркізом Нікколо III д'Есте, який був старший за неї майже на 20 років. Народила йому Джіневру. 1424 року вчинила перелюб зі своїм пасинком-однолітком Уго д'Есте. Ув'язнена разом із ним за наказом чоловіка. Страчена у Феррарі через відрубання голови. Похована у Феррарській церкві святого Франциска. Її трагічна історія лягла в основу багатьох європейських творів літератури, музики та образотворчого мистецтва.

Імена[ред. | ред. код]

  • Ла́ура Малате́ста (італ. Laura Malatesta) — справжнє ім'я[1]
  • Парізі́на Малате́ста (італ. Parisina Malatesta) — прижиттєве прізвисько[1].
  • Федра Феррарська (італ. Fedra di Ferrara) — посмертне прізвисько за зразком давньогрецької Федри[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Молодість[ред. | ред. код]

Парізіна Малатеста народилася у вересні-жовтні 1404 року в Чезені[1]. Її батьком був Андреа, званий Малатеста; матір'ю — Лукреція Орделаффі, донька Франческо Орделаффі[1].

Хрещеним іменем дівчинки було Лаура[1]. Але як зазначають судові документи, родичі та близькі друзі називали її за прізвиськом «Паріджіна» (італ. la Parigina, «Вишукана»), за красу, граціозність і смак. У пізніших авторів і поетів це прізвисько перетворилося на «Парізіна» (італ. Parisina)[1].

За кілька тижнів після народження Парізіна втратила матір. 19 жовтня 1404 року її отруїли в Форлі свої ж родичі з дому Орделаффі, за те що вона разом із чоловіком намагалася вигнати з міста Орделаффі й передати його Малетестам[1].

20 вересня 1416 року помер батько Парізіни. Дівчину відправили в Ріміні, до її дядька Карло Малатести, де вона виросла під наглядом його дружини Елізабети Гонзаги[1].

У юності Парізіна вивчала латину і французьку, риторику, літературу та етикет. Дівчину привчили до тогочасної куртуазії: читання бретонських романів (особливо про Трістана), верхової їзди, полювання, соколиних ловів, співів, гри на арфи, ігор в карти, а також замовляння невеликих творів образотворчого і ювелірного мистецтва[1].

Шлюб[ред. | ред. код]

Феррарський маркіз Нікколо ІІІ, чоловік Парізіни (1437)

У 1417—1418 роках відбулися переговори між Малатестами та Есте про шлюбний союз 13-річної Парізіни та 35-річного овдовілого ферррського маркіза Нікколо III д'Есте. Вони проходили за посередництва венеційської дипломатії, яка сподівалася на зміцнення політичного альянсу між Ріміні та Феррарою[1]. Попередні вигідні шлюби між членами двох сімей також сприяли цьому союзу[1].

27 лютого 1418 року Малатести й Есте поспішно підписали шлюбні договори[1]. У квітні того ж року вони відгуляли весілля Парізіни та Нікколо III у Равенні, при дворі полентських сеньйорів[1]. Хоча Феррара була столицею володінь Есте, там були рецидиви чуми, тому публічних святкувань з нагоди шлюбу не проводили[1].

У Феррарі молодицю Парізіну чекав неприємний сюрприз: Нікколо III мав багато коханок і бастардів. Особливо вирізнялася його фаворитка Стелла де Толомей, матір його позашлюбних синів — Уго, Леонелло і Борсо. Вони сприймали Парізіну як потенційну загрозу, бо вона могла народити законнонароджених нащадків маркіза і позбавити їх батькового спадку[1].

Згідно зі свідченнями документів, Парізіна енергійно і старанно займалася справами Естенського дому на посаді маркізи Феррарської[1]. Її апартаменти розташовувалися у старовинному палаці маркіза, на першому поверсі вежі Рігобелло — просторому та зручному житлі з невеликою залою для читання і гри на арфі[1].

25 березня 1419 року Парізіна народила від Нікколо III двох близнючок — Джіневру і Лючію, яким, однак не судилося щасливе майбутнє[1]. 24 травня 1421 року вона нарешті дарувала чоловікові сина Альберто Карло, законного спадкоємця Феррари, який помер вже наступного літа від хвороби[1].

Перелюб і страта[ред. | ред. код]

Засудження Уго і Парізіни (Доменікіні, 1836).

Парізіна мала складні стосунки зі своїм однолітком Уго д'Есте, первістком маркіза. На початку їхнього знайомства хлопець ненавидів мачуху і цю ненависть підігрівала його матір Стелла. Але згодом, завдяки доброті Парізіни та особистому втручанню маркіза-батька, він був змушений змінити ставлення[1].

У травні 1424 року, щоб покласти край цій абсурдній злобі, Парізіна змусила Уго супроводжувати його до Равенни на відпочинок полентських сеньйорів, де вони провели місяць. Між двома молодими людьми, обома на порозі двадцяти років, розквітла необачна пристрасть, яка привела їх до шибениці[1].

Коханці зустрічалися протягом року як у Феррарі, так і на заміських маєтках, але служанка Парізіни донесла на них маркізу Нікколо ІІІ[1]. Аби перевірити правдивість доносу, маркіз разом зі свідком провів слідчий експеримент: він розмістився в приміщені над кімнатою Парізіни та побачив коханців через дірку в підлозі[1].

У ніч з 20 на 21 травня 1425 року Нікколо ІІІ арештував дружину і сина. Їх помістили в окремі камери у підвалі вежі Маркезана Феррарського замку. Каяття Уго і зверення Парізани до Ферраської урядової ради, до сеньйора Угуччоне Контрарі та Альберто даль Сале, його міністрів і друзів, результату не дали[1].

У ніч 21 травня 1425 року двоє закоханих були обезголовлені за наказом Нікколо ІІІ[1][2], разом зі своїм звідником Альдобрандіно Рангоні. Їх поспішно поховали на світанку 22 числа в саду Феррарської церкви святого Франциска, біля дзвіниці[1].

Сім'я[ред. | ред. код]

Докладніше: Малатести

В культурі[ред. | ред. код]

Образотворче мистцтво[ред. | ред. код]

  • Вирок Уго і Парізіні Доменікіні, 1836
    Вирок Уго і Парізіні
    Доменікіні, 1836
  • Сон Парізіни Браун, 1842
    Сон Парізіни
    Браун, 1842
  • Парізіна Бейкер, 1842
    Парізіна
    Бейкер, 1842
  • Парізіна Бертіні, 1854
    Парізіна
    Бертіні, 1854
  • Сон Парізіни Гастальді, до 1889
    Сон Парізіни
    Гастальді, до 1889
  • Парізіна й Уго буклет ХІХ ст.
    Парізіна й Уго
    буклет ХІХ ст.
  • Парізіна й Уго буклет ХІХ ст.
    Парізіна й Уго
    буклет ХІХ ст.
  • Декорації опери «Парізіна»
    Декорації опери «Парізіна»
  • Костюми вистави «Парізіна»
    Костюми вистави «Парізіна»
  • В'язниця Парізіни Бальоні, 1926
    В'язниця Парізіни
    Бальоні, 1926

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав Iotti, Roberta. Malatesta, Laura detta Parisina // Dizionario biografico degli italiani, vol. 68, 2007.
  2. ↑ Dean 1988, p. 27.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Монографії[ред. | ред. код]

  • Petrucci, Giuseppe. Ugo d'Este e Parisina Malatesta. Ferrara: Taddei-Soati, 1903.
  • Lazzari, Alfonso. Ugo e Parisina nella realtà storica. Firenze, Rassegna Nazionale, 1915.
  • Dean, T. Land and Power in Late Medieval Ferrara: The Rule of the Este 1350—1450. Cambridge University Press, 1988.

Довідники[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Парізіна Малатеста

Cawley, Charles, Modena, Ferrara, Medieval Lands database, Foundation for Medieval Genealogy

Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Парізіна_Малатеста&oldid=40658236