Арфа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Арфа
Середньовічна арфа (ліворуч) і проста педальна арфа (праворуч)
Середньовічна арфа (ліворуч) і проста педальна арфа (праворуч)
Класифікація Струнні щипкові інструменти
Класифікація Горнбостеля-Закса 322–5
(Composite chordophone sounded bym bare fingers)
Діапазон
Діапазон Діапазон сучасної педальної арфи
Подібні інструменти Ліра
Музиканти Арфісти
Арфа

А́рфа (англ. Harp) — щипковий струнний музичний інструмент з вертикально натягнутими струнами на дерев'яній рамі, зазвичай трикутної форми. Концертна арфа — великий музичний інструмент, підтримується рукою. Має до 47 струн і 7 педалей, встановлених знизу для зміни висоти звуку. Струни арфи настроєні за до-бемоль-мажорним звукорядом (ces-des-es-fes-ges-as-b). Кожна з семи педалей підвищує стрій відповідної їй струни на півтону або на цілий тон.

Цей інструмент отримав величезну популярність в Європі в епоху середньовіччя та епоху Відродження, де почали виникати різні форми інструменти і способи виготовлення, а також знайшла особливу популярність у Латинській Америці.

Арфа здавна відома в Україні. На одній з фресок Софійського собору в Києві збереглося зображення арфи XI століття. У навчальних закладах України є класи арфи. Концерт для арфи написав український композитор А. Й. Кос-Анатольський. Збірник п'єс для арфи українських композиторів видано у Львові в 1958.

Походження[ред.ред. код]

Ліра з міста Ур

Близький Схід[ред.ред. код]

Найперші арфи і ліри були знайдені в Шумерів, 3500 р. д.н.е.,[1] і декілька арф було знайдено в захороненнях і королівських гробницях в стародавньому місті Ур.[2] Найстаріші зображення арф, без передньої опори можна побачити в районах, що відносяться до Близького Сходу, на розписаних стінах могил Стародавнього Єгипету в долині Нілу, що датуються 3000 р до н.е.. На цих розписах зображено інструмент, який дуже схожий на лук мисливця, без додаткової опори, що зараз є в сучаних арфах. [3]

Близько 1900 до н.е. арфи арочної форми в Іраку і Ірані були замінені трикутними арфами, що мали вертикальний і горизонтальний резонаторний ящик.[4] До початку нашої ери, "міцні, вертикальні, кутові арфи", стали переважними в елліністичному світі, і високо цінилися в сасайському дворі. В останньому столітті Сасайського періоду, кутові арфи були перероблені, їх намагалися зробити як змога легшими ("легкі, вертикальні, кутові арфи"); в той час стали більш вишуканими, але і втратили свою структурну жорсткість.

Південна Азія[ред.ред. код]

У тамільських літературних творах Сангам описана стародавня арфа і її різновиди, ще в 200 до н.е.[5] Різні варіанти виконання описували інструменти, що мали від 14 до 17 струн, який використовували мантрівні мінстрелі для акомпанементу.[6]

Східна Азія[ред.ред. код]

Арфи були популярні в стародавньому Китаї і сусідніх регіонах, хоча в сучасні дні арфи в східній азії майже зникли. Китайська арфа konghou була описана в згадках період весен і осеней (770–476 до н.е.), і зникла під час правління династії Мін (1368–1644 н.е.). Подібна арфа, що називалася gonghu була музичним інструментом у стародавній Кореї, і згадується ще за часів періоду Когурьо (37 до н.е. –  686 н.е.).[7]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. The Sumerian Harp of Ur, c. 3500 B.C.. Oxford Journal of Music and Letters. X (2):. 1929. с. 108–123. 
  2. Lyres: The Royal Tombs of Ur. SumerianShakespeare.com. 
  3. History of the Harp | International Harp Museum. internationalharpmuseum.org. Процитовано 18 June 2016. 
  4. Neville Agnew (3 August 2010). Conservation of Ancient Sites on the Silk Road: Proceedings of the Second International Conference on the Conservation of Grotto Sites, Mogao Grottoes, Dunhuang, People's Republic of China, June 28 – July 3, 2004. Getty Publications. с. 118–. ISBN 978-1-60606-013-1. 
  5. Vipulananda (1941). The Harps of Ancient Tamil-Land and The Twenty-Two Srutis of Indian Musical Theory. Calcutta Review. LXXXI (3). 
  6. Kamil Zvelebil (1992). Companion Studies to the History of Tamil Literature. BRILL. с. 145–. ISBN 90-04-09365-6. 
  7. Hu-myŏng Yun; Kyungnyun K. Richards; Steffen F. Richards (2005). The love of Dunhuang. Cross-Cultural Communications. ISBN 978-0-89304-737-5. 


Valtorna template.gif Це незавершена стаття про музичні інструменти.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.