Пастернак Євген Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пастернак Євген Борисович
Народився 23 вересня 1923(1923-09-23)[1]
Москва, СРСР
Помер 31 липня 2012(2012-07-31)[1] (88 років)
Москва, Росія
Поховання Передєлкінський цвинтарd
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність історик
Заклад Інститут світової літератури ім. О. М. Горького
Батько Пастернак Борис Леонідович
Мати Пастернак (Лурьє) Євгенія Володимирівна
Нагороди
медаль «За бойові заслуги» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Євген Борисович Пастернак (23 вересня 1923 — 31 липня 2012[2]) — радянський і російський літературознавець, історик літератури, текстолог, військовий інженер, біограф і педагог. Старший син письменника Бориса Пастернака від першого шлюбу з художницею Євгенією Володимирівною Лурьє (18981965).

Біографія[ред. | ред. код]

«Когда в 1931 родители расстались, для меня это было самым большим горем в жизни»[3].

Після закінчення школи у 1941 році разом з матір'ю в евакуації в Ташкенті, вступив до Середньоазіатського державного університету на фізико-математичний факультет, де провчився один курс. З 1942 по 1954 служив у Збройних Силах. Учасник Німецько-радянської війни. У 1946 закінчив Академію бронетанкових і механізованих військ за спеціальністю інженер-механік з електрообладнання та систем автоматичного керування. У 1969 році захистив дисертацію, кандидат технічних наук. З 1954 по 1975 старший викладач факультету автоматики і телемеханіки Московського енергетичного інституту[4]. З Інституту Євгена Пастернака, як він сам згадував, фактично вигнали за те, що він проводжав до аеропорту Шереметьєво сім'ю Олександра Солженіцина для воз'єднання родини.

З 1960 — історик літератури, текстолог, фахівець зі творчості Бориса Пастернака. З 1976 — науковий співробітник Інституту світової літератури АН СРСР (РАН). Автор першої радянської біографії Бориса Пастернака, створеної на основі багатющого і ексклюзивного архівного матеріалу, насамперед — з сімейного архіву. Упорядник і коментатор першого повного 11-томного зібрання творів Пастернака, який вийшов 5-тисячним тиражем у російському видавництві «Слово» (жовтень 2005). Постійний учасник і доповідач наукових конференцій, присвячених творчій спадщині Пастернака. Неодноразово виступав з лекціями в провідних європейських університетах та університетах США. Автор близько 200 друкованих творів, присвячених життю і творчості Пастернака, його відносин зі знаменитими сучасниками. Під його редакцією вийшло ще кілька видань зібрань творів поета, а також листування, збірники, спогади і матеріали до біографії Бориса Пастернака[5][6].

9 грудня 1989 в Стокгольмі Євгену Пастернаку були вручені диплом і медаль Нобелівського лауреата — його батька.

Нагороджений медалями «За Перемогу над Німеччиною», «За бойові заслуги» та іншими державними нагородами.

Помер 31 липня 2012 року в Москві[7]. Похований на кладовищі в Передєлкіно поруч з батьком і братом Леонідом.

Найбільш відомі книги [ред. | ред. код]

  • Борис Пастернак. Материалы для биографии. М., «Советский писатель», 1989.
  • Борис Пастернак. Биография. М., «Цитадель», 1997.
  • «Существованья ткань сквозная…» Книга воспоминаний.
  • У співавторстві з Оленою Пастернак. «Жизнь Бориса Пастернака: Документальное повествование». СПб: изд-во журнала «Звезда», 2004.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Олена Володимирівна Вальтер (р.1936) — внучка філософа Г. Г. Шпета, філолог, співавтор і співробітник Євгена Пастернака в його науковій та видавничій діяльності. У 2009 році подружжя сприяли випуску мемуарів сестри Бориса Пастернака Жозефіни, які вперше були надруковані російською мовою.

Діти — Петро (нар. 1957), театральний художник, дизайнер; Борис (нар. 1961), архітектор; Єлизавета (нар. 1967), філолог.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]